Син кіровоградської волонтерки Юлії Мартинюк, яка опікується 34 мотопіхотним батальйоном, потребує допомоги. При народженні Вовчику поставили діагноз – діастрофічна дисплазія, артрогрипоз, двостороння вроджена клишоногість, двосторонній вроджений вивих стегон.
На операцію та реабілітацію Вовчика потрібно 75 тисяч доларів США. І зібрати їх треба якнайшвидше, адже дитина росте, а кращого результату можна досягти лише, якщо лікування розпочнеться у ранньому віці.
Поки єдина можливість Вовочки ходити – на колінах, повзком. Він росте розумним цікавим хлопчиком, здібним до навчання та допитливим. У свої 5 років вже давно вміє рахувати до ста, і назад, спритно читає українською і російською, впевнено користується ПК, має феноменальну пам’ять. Він сильний характером, незламний духом і готовий боротися! Володимир дуже хоче звестися на ноги!
Юлія звертається до всіх небайдужих людей з проханням допомогти зібрати необхідну суму для операції та реабілітації Вовчика, щоб він якнайшвидше міг зробити свої перші кроки.
За додатковою інформацією можна звернутися за тел.: (066) 397-16-62 та (098) 383-85-48 – Юлія.
Кошти можна перерахувати на карту ПриватБанку : 5168 7572 2269 8088 на ім’я Юлія Мартинюк.
Історія боротьби
При першій зустрічі з цією милою щирою дівчиною не закрадається навіть найменшої підозри про те, що ця красуня вже понад 5 років веде відчайдушну виснажливу боротьбу за здоров’я сина. Більшість людей в подібних випадках мали б хронічний стрес і опустили б руки, але не вона. Юлія вибрала для себе шлях боротьби і не сходить з нього ні на крок.
Більш того, вона ще й знаходить час для того, щоб допомагати іншим. З початку липня 2014 року Юлія активно допомагає українській армії у складі ГО «Українська варта», яка опікується кіровоградським 34-им мотопіхотним батальйоном.
Надзвичайно хотілося б, щоб життєве правило про те, що зроблене тобою добро обов’язково повертається, збулося, і Юлія, за допомоги небайдужих людей, поставила свого милого синочка Володимира на ноги. В прямому сенсі цих слів.
П’ять з половиною років тому у неї в сім’ї відбулася прекрасна подія – народився син Вовочка. Але народився хлопчик із вродженими вадами. Лікарі настільки розгубилися, що навіть не знали що робити і говорити… У Вовчика була сильна клишоногість, коліна не розгиналися, не розгиналися в ліктях ручки, кисті були вивернуті назовні, пальчики на ручках не згиналися.
Медичною мовою це називається діастрофічна дисплазія, артрогрипоз, двостороння вроджена клишоногість, двосторонній вроджений вивих стегон.
На 4 день маму з новонародженим виписали, побажали успіху і сказали їхати в Харків чи Київ. З цього дня почалися безкінечні поїздки і боротьба за здоров’я коханої і бажаної дитини.
В Одесі Юлія знайшла лікаря, який лікує клишоногість за методом Понсеті – важкі гіпсування, брейси, безсонні ночі, паралельно масажі з двох тижнів життя. Місцевий невролог взагалі сказав, що дитина не доживе до року. Щоночі мама прислухалася як він дихає.
У Харкові їм порекомендували продовжувати робити масажі. В Інституті ортопедії і травматології сказали лягати на витяжку (це коли до кожної ніжки прив’язують по гирі і тягнуть тижнями, потім в гіпс і знову на невизначений термін і без будь-яких гарантій). Незламна у своєму бажанні поставити сина на ноги, мама вирішила шукати інші способи. І паралельно знайшла унікального масажиста, аналогів масажу якого в Україні немає. І почалася боротьба за кожен сантиметр тіла Вовочки.
До року він навіть не перевертався. Чотири жорстких курси на рік, паралельно фітнес-режим і Юлія домоглася того, що дитина сама тримає ложку, повертає головою, самостійно сидить, практично розгинає ліктики. Контрактури під колінами виявилися далеко не м’язовими, а кістковими, тому прибрати масажем повністю їх ніяк не вийшло б.
Досягнувши значного прогресу в лікуванні синочка, Юлія не зупинилася, і продовжувала пошук методів, які б допомогли Вовчику. В Ізраїлі вона знайшла лікаря, який взявся за цей складний випадок, дав гарантію що хлопчик буде ходити сам, не ідеально, але ходити.
Питання залишилося за коштами.
