У День скорботи і пам’яті по жертвах страшної війни, яка вогняним валом обрушилася на Україну 22 червня 1941 року, ми схиляємо голови перед усіма загиблими в жорсткій сутичці з ворогом, перед поколінням людей, які принесли нам Перемогу і подарували нам майбутнє. У цей скорботний день наш святий обв’язок згадати їх усіх поіменно, робити усе, щоб ця пам’ять ніколи не згасала.
Як історик-пошуковець роблю усе можливе, щоб люди знали більше про героїв війни, щоб з покоління в покоління передавалася естафета їх самопожертви. Намагаюся збільшити список наших земляків, які із списку зниклих без вісти поповнять список героїв війни з іменами, з обставинами подвигу та пожертви життям в ім’я перемоги.
У Книзі Пам’яті Кіровоградської області капітан Зубарєв Сергій Павлович, який народився у Кіровограді у 1914 році, числиться зниклим без вісти 10 липня 1941 року. Пошук в архівах розширив коло відомостей про нашого земляка, який згорів у полум’ї страшного липня 1941 року.
Згідно даних ОБД “Меморіал”, командир ескадрильї 43-го винищувального авіаполку (ІАП) капітан Зубарєв Сергій Павлович, 1913 р. народження, уродженець Кіровоградської області, не повернувся з бойового завдання 10 липня 1941 року.
43-й винищувальний полк станом на 22 червня 1941 року входив до складу 36-ї винищувальної авіаційної дивізії протиповітряної оборони Києва, базувався на одному з аеродромів біля м. Васильків. На озброєнні мав 54 застарілих винищувачів І-16 («Ішак») та І-153 («Чайка»), щоправда, з травня 1941 року льотчики проходили перенавчання на нових винищувачах ЛАГГ-3, але війна застала їх зі старою технікою, що не могла конкурувати у боях з німецькими найновішими винищувачами Ме-109. Командиром полку був полковник Шипитов Яків Власович. Саме через це прізвище вдалося знайти більше інформації про Зубарєва С.П.
З книги «Повітряна війна в Іспанії» (автор С.Абросов) можна дізнатися, що Шипитов С.В. та Зубарєв С.П. з літа 1937 по весну 1938 року у лейтенантських званнях були «добровільно» відряджені до Іспанії, де виконували «інтернаціональний обов’язок», воювали на боці республіканців проти заколотників генерала Франко.
Читайте також: Забута історія про відважного льотчика зі Світловодщини
В іспанському небі на літаку-винищувачі І-16 Зубарєв здійснив близько 100 бойових вильотів (бойовий наліт – 120 годин), провів 30 повітряних боїв, у парі з іншим льотчиком збив 1 ворожий літак (це був випробовуваний німцями винищувач Ме-109). Після повернення з Іспанії його нагородили двома орденами Червоного Прапора, він отримав військове звання капітана. У 1939 році став командиром ескадрильї 43-го ІАП у Київському особливому військовому окрузі. Тоді військові-орденоносці, особливо льотчики та танкісти, були гордістю країни, їх буквально носили на руках, писали про них пісні, знімали художні фільми. Тож і наш земляк, як двічі орденоносець, був серед героїв країни.
На світанку 22 червня 1941 року, Сергій Зубарєв повів очолювану ескадрилью І-16 на перехоплення хрестатих бомбардувальників, що несли киянам смерть. Як відомо, бої за Київ були жорстокими, перевага була за ворогом і на землі, і у небі. Але і на застарілих І-16 та “Чайках” наші льотчики показували приклади героїзму, відганяючи “юнкерси“, “хейнкелі“ та “мессершмітти“ від Києва. Відомий український художник Г.Малаков у гравюрі «Яструбки» передав атмосферу таких боїв. 10 липня 1941 року С.П.Зубарєв не повернувся саме з такого бойового завдання.
Недалеко від села Барахти Васильківського району Київської області у полі є встановлений у серпні далекого 1984 року пам’ятник льотчикам, загиблим у 1941 році під час оборони Києва. Колись він був увінчаний плитами з іменами героїв. На жаль, всюдисущі варвари-“металісти“ плити вкрали. У сільраді збереглися лише їх фото, з яких видно, що на одній з плит був напис: “Командир ескадрильї 43 винищувального авіаполку (ІАП) капітан Зубарєв Сергій Павлович, 1913 р. народження, уродженець Кіровоградської обл. на літаку-винищувачі І-16 в нерівному повітряному бою загинув 10.7.41р.”
Вдалося встановити, що у с. Старий Солотвин у Бердичівському районі на Житомирщині на місцевому кладовищі є братська могила №158, у якій поховано 220 воїнів Червоної Армії. У списку похованих є і капітан Зубарєв С.П. Його літак, підбитий 10 липня 1941 року у бою з “мессершміттами”, упав у полі біля села, льотчик був мертвий. Селяни поховали його на кладовищі, особисті документи зберегли і після визволення села у січні 1944 року передали військовим. Проте з невідомих причин документи до архіву не потрапили і Зубарєв С.П. вважався зниклим без вісти у день повітряного бою 10 липня 1941 року. Тепер ми знаємо, що він загинув у бою смертю героя. Будемо про нього пам’ятати!
Василь Даценко для Першої електронної газети