Статті
Кіровоградець, за голову якого донецькі терористи дають 20 тисяч
Кіровоградець Дмитро Ткаченко, який вже майже 14 років живе і працює на теренах Донбасу, став вигнанцем і об’єктом полювання для сепаратистів – за його «голову» готові заплатити 20 тисяч. Чим так допік кіровоградський патріот донецьким [далі…]
Головний будинок Кіровограда: від Захарова і Гайлі до Чорноіваненка і Петіка
У 1818 – 1819 роках міським головою Єлисаветграда був Іван Юрійович Фундуклій. Йому належали земля і кам’яні будівлі, на місці яких нині стоїть приміщення облдержадміністрації і облради, а також площа Героїв Майдану. Після смерті батька [далі…]
«Прокатати» Кіровоград або Хто наживається на пасажирах
Протягом кількох років кіровоградці пережили ряд транспортних потрясінь. Спочатку поволі зростали тарифи на проїзд 1 грн., 1,25 грн., 1,5 грн., 2 грн… Потім ножиці реформ порізали звичні маршрути на клапті, змушуючи кіровоградців адаптуватися до нових [далі…]
Олексій Олійник про перезавантаження і «дерибани» в міськраді
Депутата кіровоградської міськради Олексія Олійника називають вірогідним кандидатом на пост заступника міського голови від нинішньої т.зв. «ситуативної» більшості в міській раді. Зокрема, прізвище Олійника, поряд з прізвищем Топчій, вчора під час прес-конференції озвучив секретар міськради [далі…]
Будинок, в якому був штаб маршала Конєва
Менш ніж за двадцять кілометрів від Олександрівки на крутосхилах розташувалося село Бовтишка, де на крайній від степу вулиці стоїть знаменитий будинок під номером 15 – тут в роки Вітчизняної війни зупинявся генерал армії СРСР Іван [далі…]
Віта Атаманчук: Перш за все, треба змінити систему!
Нещодавно новим заступником голови Кіровоградської облдержадміністрації з соціально-гуманітарних питань було офіційно призначено Віту Атаманчук. Першій електронній вдалося зустрітися з Вітою Вікторівною і поспілкуватися про проблеми і перспективи соціально-гуманітарної сфери Кіровоградщини.
Чим закінчиться Кіровоградська народна республіка
Влада – це гроші. Якщо їх немає, можна до хрипоти горлати один на одного в сесійній залі. Аж до тих пір, як згасне світло, а мікрофони замовкнуть. І все через те, що одне діло фантазувати [далі…]