Влада – це гроші. Якщо їх немає, можна до хрипоти горлати один на одного в сесійній залі. Аж до тих пір, як згасне світло, а мікрофони замовкнуть. І все через те, що одне діло фантазувати у дискусіях, а інше – заплатити за «спалену» у дискусії електроенергію.
В Україні нині активно говорять про децентралізацію влади і місцеві бюджети, які будуть незалежними від Києва та принесуть щастя регіонам. Але творці бюджетного щастя насправді самі не знають, що таке децентралізація та самостійні місцеві бюджети. І чи буде це справді краще для тих міст, де вони живуть.
Чи стане Кіровоградщина багатшою, якщо не буде обласної і районних адміністрацій? Чи наповняться грошима міські бюджети, якщо центральна влада припинить забирати гроші і ми створимо щось на зразок «Кіровоградської народної республіки»? Експерти запевняють – відповіді набагато складніші, ніж комусь хочеться чути.
Не всі помітили, але у 2010 році головний фінансовий документ міських громад змінився – до Бюджетного кодексу, який визначає як фінансуються та формуються державні і місцеві бюджети, внесли чимало змін. І саме тоді було остаточно зафіксовано за місцевими скарбницями образ постійних прохачів. Місто очікує чергової подачки під іноземною, а тому не такою образливою і малозрозумілою для більшості назвою «трансферт». Та чи може сьогодні місто перетворитьсь на краще місто на землі завдяки тому, що не буде віддавати свої гроші у центр?
Порахувати не складно, достатньо знати арифметику. В Олександрії заробляють 57,7 млн. грн. Потім держава додає ще дотацію 106,6 млн., потім додаткову дотацію — 25,6 млн., а потім ще й субвенцію — 114,8 млн. гривень. Якщо зібрати всі гроші докупи, то з державного бюджету місту дають 247 мільйонів гривень, тобто Олександрія може забезпечити себе лише на 18,9%.
Світловодськ заробляє своїх грошей 41,5 млн. грн., а з держбюджету – 129,9 млн. грн., тобто — 24% грошей місто заробляє самостійно.
Кіровоград сам зміг заробити 352 мільйони, а держава дає 426,3 мільйони. Тобто своїх грошей обласний центр має 45,2%.
Лише одне місто області, Знам’янка, заробляє більше ніж отримує. 64,5 мільйони гривень власних, а з держбюджету отримує — 40,5 млн. грн. Тобто 61,4% заробляє місто.
Цифрові данні досить суворі до прихильників самостійного господарювання. Аналогічну оцінку дають і експерти. «Структура бюджетних організацій створювалась, наприклад в Олександрії, під час роботи вугільної галузі, яка у свою чергу теж була дотаційною, – коментує начальник фінансового управління Олександрії у 2006-2011 роках Вікторія Ромашко, – Але податки платили десятки тисяч працюючих і тоді ці гроші можна було направляти на розвиток. Зараз бюджет – це практично лише заробітна плата та енергоносії. Мабуть, якщо дійсно стане питання про самостійність міського бюджету, доведеться відмовитись від фінансування багатьох шкіл і лікарень. Треба не забувати, що і ті 20%, що отримує місто сьогодні можуть стати меншими. Адже вони формуються в основному з заробітних плат податку на доходи фізичних осіб бюджетників. Якщо ж з держбюджету не буде надходжень, то грошей в місцевому бюджеті буде ще менше. З пенсіями ситуація схожа. Для міста, де 1 працюючий утримує 3-4 пенсіонери – це загроза банкрутства. Взагалі, наш регіон дотаційний був завжди. З останніх показників – область дає бюджету 0,23 млрд. А отримує 2,24 млрд. Це, як кажуть, без коментарів. Пенсійний фонд дотується на 2/3.
Утримувати ж бюджетну сферу можна тільки в разі створення робочих місць. Основне ж джерело надходження до бюджету як був так і буде поки що податок з доходів».
Один з наших експертів навідріз відмовився від того, щоб його назвали, але процитувати його висловлювання варто, бо він нині працює у структурі, яка має безпосереднє відношення до бюджетних коштів: «Ми нещодавно підрахували скільки треба грошей для того, щоб все місто і район виживав. Зробили розрахунок просто для себе, не для начальства. І тоді ми зрозуміли – у нас майже ні на що грошей не вистачить. Сьогодні, як і раніше, перед зміною влади, у казначействі виплати стримують. Але я знаю, що проблема не в казначействі, а у тому, що грошей немає. І на верху дають команду як можна, так і економити. Якщо нічого не з’явиться у нас у виробництві, щоб були податки з зарплати, з продажу товарів, податки з послуг навколо цього виробництва, то ми тоді не виживемо. Навіть, якщо всі гроші з усіх податків будуть залишатись у нас. Або треба змінити всі податки і їх систему, або нічого не міняти».
Офіційна статистика навіть існуючих податків, досить цікава і перевертає наше уявлення про економіку України, що склалася за багато років. Якщо довіряти даним державної статистики, не дотаційними, тобто такими, що заробляють собі на життя є тільки шість областей: Харківська, Сумська, Львівська, Черкаська, Полтавська, Дніпропетровська.
Найбагатші – Дніпропетровськ та Харків.
А тепер увага: найзбитковішими в країні є столичний Київ та промислова Донецька область: мінус 11,7 мільярдів гривень та 9,2 мільярди гривень, відповідно!
Чому, спитаєте ви? Причин багато, але чи не найголовніші – викривлена система збирання податків та не менш викривлена система адміністративного устрою. Про це, до речі, вже багато говорили і говорять до цих пір. але що робити – сказати конкретно не наважується ніхто. Бо це значить взяти на себе відповідальність.
А тепер щодо децентралізації влади, яка з бюджетом тісно пов’язана. Ось одна з останніх пропозицій щодо перспектив зміни адміністративного устрою та тієї самої омріяної «децентралізації», яку опублікувало впливове ділове видання Forbes.
Кабмін роздав у парламентські комітети пропозиції по переформатуванню ієрархії влади. Суть цієї реформи: державні адміністрації на рівні областей та районів ліквідують, а всі повноваження передадуть міським та районним радам. Адміністрації будуть контролювати тільки місцеві підрозділи міністерств і відомств та спостерігати за законністю прийняття рішень рад і мерів. Гроші теж буде розподіляти місцева влада.
Децентралізація вбачається у тому, що всі місцеві податки і збори залишаться на місцях, а Київ отримає гроші на фінансування армії, дипломатів, президента, парламенту та ще деяких загальнодержавних справ. Все інше – буде в руках міської влади.
Якщо такі зміни відбудуться, то для, наприклад тієї ж Олександрії, без зміни нинішньої системи податків і зборів, це буде означати бюджетну смерть. Не будемо вдаватись у складні розрахунки. Тільки нагадаємо основний показник: В 2014 році місто мусить заробити 20% від потреб. А 80% обіцяє дати держава. В минулому році ця пропорція складала 29% і 71% відповідно.
Така пропорція стосується багатьох районів і міст України. І у відсутності цієї інформації, найбільша помилка тих, хто думає, що після того як вони відокремляться від Києва чи просто перестануть платити податки в один центр, у них буде все добре. Навпаки – проблеми тільки почнуться.
Таємниці бюджетоутворення – це мистецтво. В Україні – це мистецтво омани. Ось наприклад, бюджети провідних країн світу формує такий податок як податок на нерухомість. А в Олександрії, він – мізерний. Навіть приблизна цифра прорахунку цього бюджету складає у 2014 році лише 10 тисяч гривень! Для мільйонного споживання міста – це майже ніщо. Звідки ж може отримати гроші Олександрія? Звісно з відрахувань від заробітної плати. 75 відсотків податку на доходи фізичних осіб залишається в міському бюджеті. Тобто чим більше працює підприємств – тим більше грошей у бюджеті! Але не все так просто. Наприклад, олександрійський бюджет не побачить грошей того підприємства, яке зареєстроване у тому ж Кіровограді чи Києві і навпаки. Хоча навпаки, практично не буває.
Якщо підбити підсумок – для реформування фінансової та адміністративної реформи треба ціла армія спеціалістів. Адже системи ці треба не реформувати, а змінити повністю і кардинально. Тоді дійсно можна говорити про відповідальність влади на рівні не тільки області, але й міста і найменшої громади. Хоча мегаполіси стануть міцнішими і багатшими. Але в Кіровоградщині мегаполісів немає. Тож мрії про сепаратизм і Кіровоградську «республіку» завершаться дуже швидко. Зокрема тоді, коли доведеться заплатити за електроенергію після чергового мітингу і нагодувати жителів тієї самої «республіки», хлібом.
Віктор Голобородько для Першої електронної газети