Вже рік правоохоронці і судові органи тримають під вартою розвідника Романа Червінського, якого СБУ звинувачує в перевищенні службових обов’язків, що призвело до повітряної атаки росіян на військовий аеродром “Канатове”, що на Кіровоградщині.
Про це повідомляє Перша електронна газета.
Хто такий Червінський?
Роман Червінський – офіцер Сил спецоперацій, біографія якого стала доступна широкому загалу завдяки судовій справі, ініційованій СБУ.
Червінський працював у спецслужбах, правоохоронних і розвідувальних органах. Трохи деталей:
- Був одним з керівників департаменту контррозвідки Служби безпеки України,
- Брав участь у плануванні і ліквідації командирів незаконних збройних формувань так званої ДНР “Мотороли” і “Гіві”.
- Був співорганізатором операції із затримання “вагнерівців” в 2020 році.
- Працював в Головному управлінні розвідки міністерства оборони України.
- У 2022 році перейшов до Сил спецоперацій ЗСУ на посаду заступника командира військової частини Сил спеціальних операцій, потів виконував обов’язки командира.
- The Washington Post називає його координатором операції з підриву газогону “Північний потік” в Балтійському морі у вересні 2022 року, який діяв під керівництвом генерала Залужного.
Вагнерівці, “кроти” і погрози
Тим, хто слідкує за воєнними операціями України, ім’я Романа Червіньково добре знайоме. Як вже згадувалося, він планував операцію по затриманню “вагнерівців” в 2020 році, яка мала бути грандіозною і показовою, але врешті провалилася. Саме тоді в одному рядку з його прізвищем уперше з’явилося слово “зрада”. Але стосувалося воно далеко не досвідченого розвідника, а правлячої команди в Україні.
Якщо коротко, то спецоперацію раптово хтось вирішив перенести, відповідно, всі заплановані розвідниками дії зірвалися і втілити задумане не вдалося. Тоді навіть створили Тимчасову слідчу комісію Верховної Ради для того, щоб встановити особу, яка ухвалила рішення про перенесення спецоперації. Комісія попрацювала, але висновків та прізвищ відповідальних не надала. Керувала “розслідуванням” скандально відома депутатка ВРУ від “Слуги народу” Мар’яна Безугла.
Невдовзі на сторінках британського видання Bellingcat, що спеціалізується на журналістських розслідуваннях, з’явився матеріал, у якому прозвучали слова колишнього керівника Головного розвідувального управління Міноборони України Василя Бурби про те, що ідея відтермінувати спецоперацію належить голові Офісу президента Андрію Єрмаку.
Та каміння полетіли в бік Червінського та інших причетних до планування операції. 3 грудня 2021 року розвідники зробили публічну заяву в прямому ефірі українського телебачення. Так розвідник, полковник запасу ЗСУ Юрій Семенюк розповів про тиск та погрози з Офісу Президента України:
- відсторонення від виконання посадових обов’язків,
- заборона проводити внутрішнє розслідування для з’ясування винних у зриві операції,
- пропозиції піти з займаних посад за власним бажанням.
Також Семенюк дізнався, що його паспорт громадянина України чомусь не є дійсним.
Його колега Роман Червінський підтвердив погрози звільненнями і кримінальними провадженнями, які надходили нібито з офісу президента. Розвідників звинувачували не в зриві операції, а в тому, що про це говорять ЗМІ.
“Нас змушували мовчати. Були пропозиції сказати, що операції такої не було. Наші керівники говорили це прямим текстом: або мовчіть, або… Намагалися переконати нас і мене особисто <…> що це була російська операція. Мені було смішно. Сказав: “Якщо ви на біле готові казати “чорне”, я цим займатися не буду”. Тому почалися погрози. Вони сказали, що анулюють наші паспорта. По-перше, я не повірив. Я 20 років прослужив у Службі безпеки і знаю, що для цього мають бути законні підстави, що це просто маячня. Тому не повірив. Але коли сталася ситуація з Юрієм (Семенюком – ред.). Я зрозумів, що це можливо в нашій країні. І далі пішло більше, – розповів Червінський.
Після того, як у Яніни Соколової на Фейсбуці з’явилися документи за змістом схожі на нашу операцію <…>, на хлопців нижчої ланки, які лишилися на службі почався тиск: що вони повинні вказати на нас, дати недостовірні дані, що нібито ми викинули ці документи в мережу для того, щоб нас в подальшому притягнути до кримінальної відповідальності. Їм погрожували – здоров’ю, життю, погрожували звільненням. Почався якийсь сюрреалізм на наших очах. Тому ми тут, щоб хоч таким чином все припинити”.
Тоді ж розвідники висловили власні роздуми щодо осіб, причетних до провалу операції, і причин, з яких це було зроблено:
“Мені здається, що в Офісі президента панує атмосфера, в якій вони вважають, що діють правильно, бо вони бояться посваритися з Росією, тобто це не один “кріт”, мені здається, там просто така група людей — Татаров, Єрмак, Демченко.
<…>
Тобто вони тримають у страху, мені здається, самого президента, який за своєю попередньою діяльністю, напевно, не розуміється настільки на нюансах наших операцій”, — заявив Червінський.
Так закінчилася його кар’єра в СБУ і розвідці.
Вторгнення. Знову на службі
25 квітня 2023 року сайт “Цензор.НЕТ” опублікував ексклюзивне інтерв’ю розвідника Романа Червінського.
Чоловік зізнався – на 99% розумів, що вторгнення буде. Цією ж інформацією, за його словами, володіли всі – ГУР, СБУ, офіс президента – її постійно обговорювали, але не доносили до відома людей.
Вже 24 лютого 2022 року він з товаришами (колишні спецпризначенці, військові, офіцери ЗСУ, АТОвці) самоорганізувалися в тактичну групу кількістю 20 осіб, отримали зброю і у взаємодії з кадровими військовими проводили операції на Київщині і Чернігівщині зі знищення техніки ворога, захопили карти зі схемами наступу тощо.
Наведемо кілька ключових цитат Червінського
Про зовнішню розвідку:
- “У вересні місяці (перед вторгненням – ред.) був розігнаний департамент Служби зовнішньої розвідки, який займався Росією. Чисто Росією”.
Про підготовку до вторгнення:
- “Це не просто випадковість, не халатність чиясь чи непорозуміння, а це якась стратегія російська, яку ми сьогодні бачимо. І початок війни нам це показав. Виявилося, що наші Збройні сили до війни не готові. Збройні сили-то самі готові. Але тактично і стратегічно – вони розмінували Чонгар, не облаштували відповідну оборону Житомирського аеродрому, що дало їм (росіянам – ред.) можливість зайти на Київ, Ірпінь, Бучу. Несподівано просунутися на 200 км за одну добу, за дві”.
- “Мені здається, що у всіх цих хлопців, які зараз на Банковій, у них був сценарій тільки до війни. Тобто далі вони не бачили України. Україна мала впасти. Її зупинили і зберегли військові, цивільні, небайдужі громадяни. А у цих хлопців був сценарій. Тобто вони йшли в прірву”.
Про оборонні рішення:
- “Я працював у ГУР, в СБУ. Навіть мені на очі попадалася наукова робота одного зі співробітників ГУРу про те, що найбільш несподіваний і вірогідний напрямок наступу для росіян – це через Чорнобильську зону. Тому що вона не обороняється. Там дуже близько до Києва. Тобто це все було вже давно відомо. Те, що ми не готувалися до цього, я вважаю, це злочинна недбалість з боку тих осіб, які за це повинні були відповідати”.
- “До нас у частину потрапив один військовослужбовець. Він був у 72 бригаді заступником командира. Так він каже, коли вони (росіяни – ред.) за ніч встигли дістатися до Ірпеня, він зрозумів, що не може їх зупинити, тому що сили нерівні. У нього одна бригада, а з того боку пре десятки тисяч людей і техніки. Він каже: “Логічно мені потрібно було підривати мости через Ірпінь. Коли я доповів цю ситуацію командиру бригади, він мені знаєте що сказав? З Офісу Президента прийшла команда, без їхньої санкції мости не підривати. Це другий день. Я на свій розсуд сам їх підірвав. Завдяки цьому я їх зупинив”.
Трагедія у Канатовому
У 2022 році мешканці Кіровоградщини вперше почули звуки вибухів від ворожих обстрілів та авіаударів.
Вже 1 березня, через тиждень після вторгнення, російські окупанти обстріляли ракетами аеродром “Канатове”.
“Медики надають допомогу пораненим бійцям. Ситуація на аеродромі контрольована”, – звернулася до мешканців області тодішня голова Кіровоградської ОДА Марія Чорна.
Це був перший, та не останній удар та цій точці. 23 липня область знову сколихнула тривожна звістка про “прильоти” по аеродрому. Хоча про кількість поранених чи загиблих не говорили, але кількість постів у соцмережах з сірими фото і чорними стрічками вражала.
Офіційна влада утримувалася від гучних коментарів чи заяв. На той час вже колишня голова ОДА Марія Чорна висловила співчуття постраждалим і закликала громаду триматися.
Згодом прес-служба СБУ повідомила про масштаби трагедії:
“Внаслідок ракетного удару загинув командир військової частини та отримали поранення 17 українських захисників.
Також було повністю знищено два бойові винищувачі Повітряних сил ЗСУ, а злітна смуга та інша техніка й будівлі зазнали значних пошкоджень”.
Це була перша, але не остання атака на Канатове за роки вторгнення. Та з-поміж усіх обстрілів Канатового саме цей став приводом для гучної справи проти розвідника Романа Червінського.
До слова, військовий аеродром “Канатове” ніколи не був таємним об’єктом.
Заснований ще в радянські часи, аеродром (логічно) завжди залишався на місці і нікуди не переміщався. Він є на Гугл-мапах і, зрозуміло, на радянських та російських військових мапах. Більш того – у Вікіпедії у відкритому доступі є сторінка про Канатове, де навіть описано, які тут розміщувалися і переміщувалися літаки, починаючи з 1960-х років. Тут же дані про інфраструктуру як от “злітно-посадкова смуга завдовжки 1400 м” та “однойменна залізнична станція”, а також мапа з вказаним місцем розташування.
Про існування аеродрому, його потужності та розміщені тут літаки і військовослужбовців знали всі від Чопу до Сахаліну. І, мабуть, напередодні війни було б логічно вивести з такого об’єкту людей і техніку, адже напад на Канатове був так само очевидний і передбачуваний, як і атаки по всіх інших військових об’єктах України. Проте цього не зробили. Навпаки, саме сюди “заманювали” російських льотчиків.
Висновки СБУ
20 квітня 2023 року – через 13 місяців після обстрілу – Служба безпеки України оприлюднила свою версію подій, що призвели до атаки на аеродром з подальшими людськими і матеріальними втратами.
За даними слідства, цей обстріл спровокували самовільні дії окремих військовослужбовців, які вирішили провести так звану «спецоперацію» із заволодіння літаком повітряно-космічних сил рф, чий пілот нібито погодився на пропозицію перейти на бік України.
“Під час цієї “операції”, що проводилася попри зауваження СБУ та без узгодження з відповідними державними органами, ворог отримав інформацію щодо розміщення особового складу Повітряних сил ЗСУ та українських літаків. Ці дані і дали змогу зс рф здійснити обстріл аеродрому «Канатове» у Кіровоградській області, – йщлося в матеріалах пресслужби СБУ.
Такі дії окремих військовослужбовців, які призвели до тяжких наслідків, загибелі й поранення українських захисників і нашкодили обороноздатності країни, потребують відповідної правової оцінки”.
Кримінальне провадження відкрили за двома статтями Кримінального кодексу України:
- за ч.2 ст.111 (державна зрада),
- ч.5 ст. 426-1 (перевищення військовою службовою особою влади чи службових повноважень).
Правоохоронці заявили, що цим “окремим військовослужбовцем” є розвідник Роман Червінський, який нібито весь час переховувався від слідства і врешті був затриманий у Тернопільській області.
Версія Червінського
У тому з інтерв’ю “Цензору” Червінський описав ситуацію в Канатовому, не називаючи напряму місця подій:
“Ми провели одну операцію, намагалися провести. Це була операція більше Служби безпеки. До нас звернулися по допомогу. По заволодіння військовою технікою, зразками військової техніки, а саме літаків російських. Це дуже такий зразок технічної зброї, які нам необхідні для розуміння їхніх технологій, які вони використовують у своїй оборонній сфері.
СБУ вело оперативну гру з деякими пілотами на предмет передачі техніки. Літак легко передати. Там злетів, тут приземлився – і він уже у нас.
Тому СБУ розробило цю операцію і звернулося до нас по допомогу саме для оцінки цієї інформації і допомоги з професійної точки зору з боку військових пілотів наших, а також з нашого боку.
І ми таку операцію проводили, контактували, спілкувалися. Але ми в ході її зрозуміли, що там, з того боку, іде гра і в принципі зупинилися на тому, що зібрали інформацію про тих пілотів, які бомбардували Маріуполь, Харківську область, про їхні структури, про їхніх контррозвідників на аеродромах військових по всій Росії. Цієї інформації було достатньо багато зібрано.
Але під час операції я і мої службовці, які були у мене в частині підпорядковані, ми потрапили під великий обстріл на аеродромі… в Кіровоградській області.
Так ось, після цього, починаючи десь з листопада-місяця цього року, почалося переслідування… Ну як переслідування? Почалися спроби сфальсифікувати справу щодо моєї, скажімо, вини в тому, що відбувся цей обстріл, бомбування…”
Нагадаємо, як зазначалося вище СБУ офіційно звинуватила Червінського в тому, що він самостійно, в обхід СБУ і ГУР, організував і невдало провів операцію з захоплення російського літака.
Ракетний удар по Канатовому і звинувачення у свій бік Червінський називає “роботою російської агентури впливу”. Зокрема, на підтвердження теорії про фальсифікування справи він повідомляє:
“Всі слідчі, яких намагалися заставити пред’являти мені якісь підозри, відмовились це робити. Вони поміняли двох чи трьох слідчих, змінили двох чи трьох процесуальних керівників і зрештою вони знайшли тих, хто готові підписувати з величезними, я так розумію, страхами і так далі.
<…>
Формально мене звинувачують у перевищенні службових обов’язків, нібито я сам все це організував, без СБУ, без військово-повітряних сил, без нічого, сам все зробив, придумав і намагався літак забрати і через це росіяни обстріляли аеродром. Це взагалі якась сюрреалістична історія. Професійні юристи, які читають чи бачать ці звинувачення, розводить руками і кажуть: ну, крім політичного підтексту, ми тут нічого не бачимо”.
На лаві підсудних
25 квітня 2023 року Червінського взяли під варту без права внесення застави. На його захист став колишній командир генерал-майор Віктор Ганущак, який стверджував, що операція в Канатовому була погоджена з усіма можливими інстанціями – тих, хто знав про “таємну” операцію було більше, ніж достатньо. Та столичний суд відмовився взяти до уваги докази, надані генерал-майором.
Дивна ситуація склалася і навколо свідка, який мав підтвердили невинуватість Червінського.
Оперативного співробітника СБУ, який особисто інформував вище керівництво про перебіг операції, і координував співпрацю між СБУ і групою Червінського (по-суті – консультантами у спецоперації) не з’явився свідчити, бо його відправили у відрядження.
Романа Червінського залишили в СІЗО, а згодом його справу передали на розгляд у Кіровоградський районний суд.
Його справу почали слухати через рік – 12 квітня 2024 року. Під стінами суду зібралися більше сотні людей у футболках з принтами та з плакатами “Свободу Роману Червінському”.
Та засідання вимушено перенесли через неявку потерпілих. Із 17 заявлених осіб прийшов лише один. Журналісти і громадські діячі намагалися сконтактувати з потерпілими. Ті, хто відповідав на дзвінки, зазначали, що не прийшли, бо їм нема чого сказати в суді.
Щодо одного з постраждалих адвокат розвідника повідомив:
“Заявлена особа не вважає себе потерпілим від дій Червінського і просить не викликати його до суду. Адже потерпілим його визнали незаконним шляхом.”
Наступні засідання в районному суді призначалися на 17-те, 18-е і 19-те квітня, та були фактично безрезультативними.
Останнє засідання відбулося 30 квітня вже в апеляційному суді. Судді п’ять годин розглядали клопотання, а потім стільки ж – скарги по суті. Судові дебати перенесли. Вони відбудуться за тиждень. Можливо, тоді нарешті і поставлять крапку в справі розвідника Романа Червінського.
Світлана Листюк, Перша електронна газета.
Фотографії Тетяни Бородіної та з відкритих джерел.