Перший зимовий місяць закінчується без особливих кліматичних сюрпризів – температура тримається на позначці -1 – +5. Синоптики у свою чергу обіцяють, що цьогорічна зима буде доволі м’якою. Український гідрометеорологічний інститут Вазіра Мартазінова прогнозує, що найнижча температура взимку становитиме 15 градусів нижче нуля, а найвища сягатиме до 5 градусів із позначкою плюс. Довгоочікуваний сніг синоптики прогнозують у середині січня.
Незважаючи на теплі зимові прогнози і не високу температуру на вулиці, зиму ніхто не відміняв і грітися якось треба. Частина кіровоградців здалася на милість централізованого опалення, частина – має автономку, а частина вирішила перехитрити холод і непідйомні комунальні тарифи та «винайшла» власну методику обігріву. Як цієї зими грітимуться кіровоградці – читайте у матеріалі Першої електронної газети.
Жительку Балки Олену (прізвища редакція не називає на прохання інтерв’юерів) нові тарифи змусили переглянути свої стосунки з «Кіровоградгазом» і… майже відмовитися від них. Натомість у будинку вони вирішили встановити пічне опалення.
«Грубу відновили ще влітку. Зараз протоплюю дровами один раз на добу і тепло тримається. Можливо, купимо вугілля, якщо буде дуже холодно. Економія дуже велика. У нас велика родина і ми змушені були опалювати газом і літню кухню, де взимку живе наш дідусь. Нині газ використовуємо лише для приготування їжі та підігріву води. За минулий місяць використали 30 кубів газу. А минулому році у цей час «напалювали» 250 кубів газу. Так що самі рахуйте. У літній кухні ми встановили буржуйку. Купили її два роки тому в одному із магазинів. Причому, встигли купити порівняно недорого. Вона обійшлася нам 1600 гривень, а через пару місяців ціна на таку ж буржуйку піднялася до 3400 грн. Раджу всім шукати альтернативу газу», – розповідає пані Олена.
У Тетяни з Ковалівки вимушена «економія» коштів на опаленні за тепло. Справа тому, що родина Тетяни – одна з жительок проблемного будинку на Ковалівці, якій завбудинком відрізав централізоване теплопостачання і не збирається його підключати. Свою позицію він аргументує просто: «Невигідно. Встановлюйте автономку». Але коштів на це у родини немає (встановити автономне газове опалення в однокімнатній квартирі коштує близько 26 тис. грн).
Читайте також: Кіровоградці мерзнуть через відсутність централізованого теплопостачання
«Поки що гріємося масляним обігрівачем і газом – відкриваємо духовку і включаємо конфорки (у нас немає газового лічильника). А у газ додають щось, тому він пекельно смердить – довго не погрієшся. Обігрівач працює всю ніч, але все одно холодно. Форма одягу – побільше і тепліше. Спати лягаю теж одягнена. Вдень усі на роботі. Відповідно, обігрівач і газ не залишаємо увімкненими. Ввечері приходиш додому – холод собачий. Що робити далі – не знаю. Мабуть все лишиться без змін. Грошей на автономку у нас немає», – розповідає Тетяна.
Катерина мешкає у районі Полтавської у приватному двоповерховому будинку, обігрів якого – занадто дороге задоволення. Тому на сімейній раді було вирішено, що єдиний можливий варіант – придбати твердопаливний котел, установка якого хоч і фінансово затратна, але у перспективі більш економна.
«Коли дізналися, шо для приватних будинків виділяють 200 кубів за півціни, думали, що вийде економити. Але коли прийшов час платити за комуналку, то навіть зі всією нашою економією та прекрасною погодою у нас вийшло 1500 грн на місяць тільки за газ. А ще є вода, електроенергія… Зрозуміли, що не потягнемо. Вирішили діяти радикально. Чоловік замовив твердопаливний котел довготривалого горіння за 30 тис. грн – недешеве задоволення, але працюємо на перспективу. Тепер треба купувати дрова. А до цього ми трішки утеплили горище, двері, скрізь встановили металопластикові вікна. Тепер не мерзнемо наче», – розповідає Катерина.
Подруги Ольга і Тетяна знімають 1-кімнатку квартиру з централізованим теплопостачанням у районі Пацаєва. За централізоване опалення платять 800 грн. у місяць, але батареї теплом порадувати не можуть. Інколи вони ледь теплі. Крім того, квартира стара, вікна і двері дерев’яні. Відповідно, теплозберігання у квартирі не надто високого рівня. Коштів на дорогі обігрівачі у дівчат теж немає. Тому вони придбали тепловий вентилятор. Це хоч трохи, але рятує ситуацію.
«Включаємо обігрівач не часто. Він дуже пересушує повітря, дихати важко. Але після душу – ідеальний варіант. Поки переодягаєшся не встигаєш змерзнути. Правда, в кінці місяця нас просто жахають рахунки за електроенергію – менше 300 КВт ще не вдавалося накрутити. І це враховуючи, що вдень нас майже немає дома. Але нічого, переживемо», – розповідає Ольга.
Система обігріву кіровоградців не завжди вписується у поняття «законно» та «естетично». Радує єдине – наш народ не здолати жодними газовими блокадами і комунальними тарифами. Викрутяться. А з часом можливо і зовсім незалежні стануть від комунальних структур і тарифів. Як європейці чи жителі країн Азії, яким поняття «централізоване опалення» взагалі невідоме.
Цікаво знати!
Англійці обігріваються самотужки. У будинках і квартирах встановлені бойлери — індивідуальні газові колонки, що нагрівають воду та батареї. Залежно від потреб і можливостей господаря можна або замерзати, економлячи на обігріві, або шикувати, розжарюючи радіатори на повну.
У Японії, наприклад, система центрального опалення є тільки в префектурі Хоккайд – найхолоднішій частині країни. Решта населення Японії обігріває себе самостійно. Більшість сучасних будинків у японців обігрівається за допомогою електричних кондиціонерів (зима/літо) й обігрівачів різних типів: електричних, масляних, гасових або газових.
Німці у приватних будинках встановлюють власні котельні, в багатоквартирних – окреме газове обладнання, яке гріє воду для батарей. Скільки газу спалив, стільки й заплатив. На всіх радіаторах стоять вентилі з термостатами, ними регулюють температуру в приміщенні.
Але найкреативніше до обігріву будинків підійшли жителі Фінляндії. Все частіше новий фінський будинок черпає енергію від землі. Адже в умовах Фінляндії на глибині 200 метрів температура може доходити до +10 градусів. Фінські скелі – наче гігантські радіатори: влітку вони накопичують тепло, взимку – віддають.
У будинках встановлюють особливий пристрій – теплонасос. Коштує він, звичайно, недешево, зате окупається за 5–7 років і дозволяє економити від 30 і вище відсотків електроенергії.
Крім того, фіни змусили працювати на себе навіть повітря. Уявіть собі холодильник, вивернутий навиворіт, де холодна частина на вулиці, а нагрівальна система зі спеціальною речовиною, що циркулює по ній, – у приміщенні. При морозах до -25 ˚С це працює чудово: витративши на роботу 1 кВт електроенергії, тепловий насос виробить до 2 і навіть 5 кВт тепла.
У нас в 16-поверхівці без центрального опалення – ніяк. Просто нема способу відмовитися (вимкнути чи обрізати), не зашкодивши іншим мешканцям будинку. Ті, в свою чергу, не готові скидуватися грошима на установку незалежної системи опалювання. Так і живемо: частина жителів платить за тепло величезні кошти, а всі інші накопичують борги.
А у батьків, що живуть в селі, інша проблема: постійні вимкнення електрики. Причому відновлювати електропостачання місцеві спеціалісти не поспішають, тому там цілком нормальне явище сидіти по півдня без електроенергії. Грітися можна грубкою, але їсти на ній не приготуєш ні собі, ні худобі. А вся техніка, в тому числі, плита, на електриці. То ми ще минулої осені замовили туди генератор – https://storgom.ua/generatory-i-elektrostantsii.html один з найпростіших, побутового призначення на дизелі обійшовся тоді в 14-15 тис. грн., що загалом для села недешево. Але, враховуючи, як часто цієї зими були перебої з електропостачанням, він себе виправдав. Тут важко говорити “окупився”, бо все ж таки це додаткові витрати і якби з електрикою все було в порядку, він би й не знадобився. Однак зараз розумію, що без нього навряд чи обійшлися, так чи інакше треба було б купити.
Взагалі ж, все частіше задумуюся над тим, щоб будинок в селі зробити цілком енергонезалежним, однак зараз нові технології занадто дорогі для пересічного українця. Можливо, років через 5-7 вони стануть доступнішими – ось тоді почнеться бум. Бо я не знаю людей, які були б задоволені нинішньою якістю послуг, чи то в місті, чи то в селі.