Учора, 23 квітня, зал обласного художнього музею заполонили «фашисти», «жидомасони» та «бЕндерівці», дуже схожі на вирощених в головах пропагандистів сусідньої держави. Насправді ж це було ні що інше, як «Вечір патріотичної пісні», організований викладачами та студентами КДПУ ім. В. Винниченка.
Вчора кіровоградці не просто слухали пісні, а вивчали новітню історію України… у піснях. Не нудно, не сухо, без пафосу і надриву, а якось буденно і в той же час весело гості вечора 2 години блукали історичними стежками: були і Січові Стрільці, і холодноярівське повстання, і партизанська війна ОУНівців, і героїчна перемога українців під Крутами (як пояснив Юрій Митрофаненко, тоді хлопці виконали свою місію – не пустили війська Муравйова на Київ, а виконане завдання – то вже перемога). До речі, завдяки захоплюючим коментарям історика Юрія Митрофаненка багатьом захотілося поповнити свої скромні знання з маловідомих сторінок української історії.
«Нічого не буває важко, коли хочеш, – ділиться досвідом організатор вечора Ольга Кирилюк, викладач факультету філології та журналістики КДПУ ім. В. Винниченка. – Спочатку була ідея просто вшанувати героїв Холодноярівської Республіки, але це переросло в задум «оспівати» найвизначніші сторінки української історії. Викладачі та студенти філологічного, мистецького та інмову допомогли втілити ідею у життя».
Урок історії у піснях вийшов на славу. Вдячні глядачі після виступу не могли вгамуватися – повні емоцій, вони дякували організатору за прекрасну ініціативу і не менш прекрасний вечір. Але це ще не все… До “Вечору патріотичної пісні” долучилися і шановані люди міста. Андрій Малик, голова благодійного фонду “Добротвір” під гітару заспівав пісню Володимира Івасюка “Я завтра їду на Вкраїну, яку покинув так давно”.
Євген Манженко, соліст ВІА «Веселі біоритми», приготував кіровоградцям декілька сюрпризів – хор «Люті бандерики» та стопудовий хіт «Жидобандери». Про «Лютих бандериків» можна сказати єдине – вони настільки люті і безжальні, що на футболках носять уквітчаний трояндами і кошенятами портрет того, кого не можна називати вголос…БАНДЕРИ! А ще четверо малюків хвацько і самовіддано переспівують «Воины света» і «Гарри».
Щоб слухати і розуміти пісню про «Жидобандер» треба просто мати почуття гумору. Інтелект теж не завадить.
Взагалі нечасто у Кіровограді проходять такі вечори…Справжні, коли віриться кожному слову і кожній ноті, навіть якщо соліст не потрапляє в ритм музиці або, наприклад, забув слова. То все дрібниці. Головне, відчуття єдності, потужний інтелектуалізм, коли ти приходиш додому і розумієш, скільки білих плям історії сидить у тобі, відкриваєш гугл і заповнюєш їх.
П.С.: Буду відвертою і трохи непрофесійною, але за 2 години на концерті я дізналась більше, ніж за 2 роки уроків історії у школі. У вчительки історії просити вибачення не буду – вчителям перед тим як вчити дітей, треба самим знати історію.
Тетяна Колісник, Перша електронна газета