Важливо

ВІЛ-позитивний: «Ваш проект для мене – це шанс…»

фото: www.antiaids.org

У Кропивницькому активісти реалізовують проект для ВІЛ-хворих RESPECT. У його рамках близько 50 нововиявлених клієнтів проходять лікування. «Зменшення стигми та дискримінації, пов’язаної з ВІЛ, до представників груп найвищого ризику в медичних закладах України» – основна задача соціальних працівників. Одним із учасників проекту виявився ВІЛ-хворий Максим. Коли в хлопця опустилися руки, вчасно плече підставили соціальні працівники проекту RESPECT.Максим два місяці тому дізнався, що в нього ВІЛ. Йому 31 рік. Він колишній наркозалежний. Але варіант, що інфікувався при вживанні ін’єкційних наркотиків, відкидає. У той момент, коли в хлопця руки опустилися, вчасно плече підставили соціальні працівники проекту RESPECT, що реалізує у Кропивницькому Кіровоградське обласне відділення Всеукраїнської Благодійної організації «Всеукраїнська мережа людей, які живуть з ВІЛ/СНІД».

“Про те, що у мене ВІЛ, я дізнався, коли проходив лікування у першій міській лікарні. У мене було двостороннє запалення легень. Лікар запропонувала мені пройти тест на ВІЛ, адже зараз у їх закладі всі можуть безкоштовно і конфіденційно пройти цей тест. Я погодився. Та після обстеження мені сказали, що результат позитивний… Я був у шоці! Але це мало сказано… Я тоді навіть не підозрював, де інфікувався, передумав усі варіанти”, – розповідає хлопець.

Максим почав вживати наркотики у 21 рік. Скільки часу і чому «сидів на голці» – відповісти на ці питання він не може. Каже: в один момент він втратив пам’ять.

“Я після хвороби багато чого не пам’ятаю з минулого. Я тиждень лежав без свідомості. За тиждень до трагедії в моєму житті у мене дуже сильно боліла нога. Я ліг і не прокинувся. Мама мені так переповідала: «Я прийшла. У тебе температура, ти гориш. З ноги кров виходить. Я викликала швидку допомогу». Я лежав у гнійній хірургії. Це було десять років тому… Відтоді я пам’ятаю своє життя уривками. А щось конкретне згадати не можу”, – ділиться Максим.

Коли рана на нозі загоїлася, хлопець пробував працювати. За фахом він водій газозварювальник, тому деякий час працював то на заводі, то на підприємстві.

“А потім я нічого не робив – валявся на дивані. Мамка гроші отримувала. Потім захворіла онко, лікувалася п’ять років. Бабуся допомагала, тоді ще в неї були сили, а зараз вона після операції, не може вже… Минулого року померла моя мамка. Я – круглий сирота, у мене лише старенька бабуся. Проживаю сам. Я хочу зробити собі групу інвалідності, адже у мене досі болить нога. Рана страшна – м’язів немає на нозі. Я й досі пересуваюся на милицях. Коли зі мною таке сталося, я шприц навіть у руки не беру”, – розповідає співрозмовник.

Максим говорить, що під час лікування рани на нозі, його обстежували на ВІЛ, тоді вірус імунодефіциту не був виявлений…  Але відтоді пройшло майже десять років, за які багато чого змінилося…

“У мене були незахищені статеві стосунки. Тому я підозрюю, що так і міг інфікуватися. А мій соціальний працівник Паша казав, що це найпоширеніший шлях інфікування ВІЛ”, – уточнює хлопець.

Власне, звернутися до соціального працівника Кіровоградського обласного відділення Всеукраїнської благодійної організації «Всеукраїнська мережа ЛЖВ» Максиму порадили медичні працівники. Вони бачили у якому стані знаходився хлопець, як почув про діагноз, і запропонували йому допомогу. Максим безперечно погодився.

“У мене в житті така ситуація, що мені дуже потрібна була допомога. До кого мені тоді було звернутися?.. А Паша, мій соціальний працівник, до мене приходив, телефонував, допомагає… Ваш проект – для мене шанс”, – каже співрозмовник.

“Максим був психологічно подавлений. Він дуже плакав, був у шоці. Я одразу йому надав підтримку. Розповів, що оскільки він колишній наркозалежний, то інфікуватися міг ін’єкційним шляхом. Але під час розмови з ним зрозумів, що у нього були незахищені статеві стосунки, а це – найпоширеніший шлях передачі ВІЛ-інфекції… Через кілька днів нашого спілкування Максим прийняв свій діагноз. Він дозволив мені йому допомогти. Наразі у нього заплановано обстеження на СD-клітини, потім він ставатиме на АРВ-терапію. Максим відчув у нас підтримку і надію”, – розповідає соціальний працівник проекту RESPECT Павло Грибок, додаючи, що вони допомагають Максиму психологічно і матеріально, навіть влаштовують у християнський реабілітаційний центр.

Максим – один із п’ятдесяти нововиявлених клієнтів проекту RESPECT, яких виявили під час обстеження на ВІЛ у пілотних закладах охорони здоров’я Кропивницького протягом семи місяців.


Comments:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*