Відколи медицина перестала бути безкоштовною, а реклама ліків супроводжує нас на кожному кроці, ми всі стали трохи медиками, трохи знахарями і трохи самонадіяними всезнайками. Але попри те, що традиційна медицина не вітає ані перше, ані друге, ані третє, чиновники від охорони здоров’я дореформували галузь до того, що не залишили населенню вибору – викликати «швидку» стало неабиякою удачею, кваліфікованих кадрів у районні лікарні, не кажучи про сільські амбулаторії, не затягнеш налигачем, а лікуватися стало взагалі дорого й боязко.
Усі ці проблеми якось непомітно відсунули на задній план вимоги до морально-етичних якостей лікарів. Про яку вже мораль можна говорити, якщо сама медицина деморалізована постійним недофінансуванням, недорозвиненістю і напівлегальною комерціалізацією? Однак більшість із нас воліє на кухні скаржитися на нетактовну поведінку лікарів, аби ті тільки вилікували. «А якщо ще колись доведеться звертатися?» – найпоширеніше виправдання такої поведінки.
Але жителька села Молдовки Голованівського району Наталія Верясєва іншої думки. Так-сяк оговтавшись після смерті шестирічного сина, вона вирішила порушити всі наболілі питання, що стосуються сільської медицини, в тому числі і неетичної, на її думку, поведінки головного лікаря ЦРЛ Валентини Сачук. Претензій до інших медиків у неї немає, але є чимало запитань і побажань до організації охорони здоров’я в районі. Жінка каже, що й односельці з нею солідарні.
У цілому порушені проблеми не нові і характерні для більшості сіл Кіровоградщини, але в даному випадку вилилися в нештатну ситуацію. Її син Ясик (на фото) помер від апендициту. Хвороба протікала без яскраво виражених симптомів.
Останніми днями хлопчик спочатку скаржився на нудоту, потім – на здуття. Жінка ж грішила на ліниві вареники, які зварила на вечерю.
– Я вирішила, що це все через них, тісто ж важке для травлення, – каже Наталя.
Але коли жвавий, енергійний хлопчик почав гаснути на очах – кинулася до односельців, хто б відвіз до райцентру в лікарню. У Молдовці є своя машина швидкої допомоги, але в селі вже ніхто й не згадає, коли востаннє вона їздила. Уже тривалий час потребує ремонту, тільки ніхто із цим не поспішає.
Ясик по дорозі до лікарні помирав у матері на руках, водій машини не зміг викликати швидку з райцентру, щоб виїхала назустріч. За екстреним номером «103» відповідали медики станції швидкої допомоги з Кривого Озера сусідньої Одеської області, констатуючи у відповідь, що нічим не можуть допомогти. Коли ж нарешті дісталися районної лікарні і педіатр почала робити штучний масаж серця – було вже надто пізно.
«Тільки в машині Ясик почав казати, що йому боляче. Потім заплющив очі і затих. У мене почалася паніка, почала його бити по щоках, щоб привести до тями, а він сказав тільки: «Не роби мені боляче. Мамочка, я тебе люблю». І якось так по-дорослому: «Мамо, я вмираю». Потім притулився до мене і я відчула, що він справді помер, а я нічого не могла вдіяти. Коли ми вже приїхали до районної лікарні, то збіглися лікарі. Педіатр намагалася робити штучний масаж серця, але було вже пізно. Я взагалі до медиків не маю жодних претензій. Від них насправді нічого не залежало», – каже жінка.
Сьогодні її більше хвилює питання, навіщо в селі швидка, якщо від неї жодної користі, та чому не можна додзвонитися до станції швидкої допомоги?
Останнє цікавить і наших журналістів, адже коли ще на початку 2012-го в Кіровограді відкривали Центр екстреної допомоги, розповідали, що незабаром тут буде обладнано сучасний диспетчерський пункт, який прийматиме дзвінки з усієї області та координуватиме виїзд бригад швидкої в районах.
Проте Наталя Верясєва не єдина, хто не зміг додзвонитися до швидкої. Жінка стверджує, що минулого року також був кричущий випадок, коли не могли викликати «швидку» дитині, яка отруїлася грибами. Тому люди на неї вже й не покладаються, а платять по сто гривень за приватну машину, аби дістатися до районної лікарні. Також пані Наталя переконана, що медики щороку повинні проводити ретельний медичний огляд школярів і дітей у дитсадочках.
– На святі 1 Вересня Ярослав поскаржився на різкий біль у боці, але він швидко минув, тож ми заспокоїлися. Тепер же я підозрюю, що апендицит давав про себе знати ще тоді. Може, якби лікарі регулярно оглядали дітей, то раніше б виявили хворобу, і Ясик був би живий, – вважає жінка.
Історія з головним лікарем – узагалі окрема тема. Наталя Верясєва каже, що в найтяжчий і найкритичніший момент у своєму житті змушена була пройти через справжні психологічні тортури.
«Це був справжній допит, – згадує жителька Молдовки про те, як з нею спілкувалася Валентина Сачук. – Вона казала, що я погана матір, що проміняла сина на корову, що отруїла дитину. Я пояснювала, що цього не могло бути, але вона не вгавала. І навіть коли ми з чоловіком сиділи біля мертвого сина, я намагалася усвідомити, що відбулося, через прочинені двері чула те саме. Я просила її зупинитися, але вона не зважала. Мені в той момент хотілося теж померти, якби не чоловік і його сестра, я не знаю, що зробила б. Після того всі запитують, чи правда, що Ясик отруївся миш’яком? Що мені їм казати? Показувати усім довідку від патологоанатома?».
Через іще одне випробування довелося пройти, коли тіло Ясика забирали з Кіровоградського бюро судово-медичної експертизи. Водій «швидкої» довіз їх до Голованівська і сказав, що далі не повезе, бо так сказала головний лікар.
— Мовляв, діставайтеся самі. Я запитую, як же ми будемо діставатися з труною і мертвою дитиною? На що він відповів, що його це не хвилює. Ми винаймали машину з причепом. По наших дорогах, кришка з труни увесь час злітала. Ледве довезли до села, – переповідає Наталя.
Жінка вважає подібне неприпустимим і переконана, що лікар, а тим більше головний, не повинен забувати про медичну етику і людяність. Сама Валентина Сачук запевняє, що нічого крамольного Наталі Верясєвій не казала.
— Та вона нам уже труп привезла. Я в неї запитую, на що дитина скаржилася. Вона каже, що на живіт, але думала, що це звичайне харчове отруєння. Тому до медиків не зверталися. На що я їй відповіла, що це більше схоже не на харчове отруєння, а на отруєння отрутою, – прокоментувала ситуацію Валентина Михайлівна.
У прес-службі прокуратури області повідомили, що за фактом смерті дитини прокуратура району проводить перевірку, але, швидше за все, відкрите кримінальне провадження закриють через відсутність складу злочину. Бо ні вини медиків, ні вини матері у тому, що сталося, немає. Фатальний випадок. За висновками судмедексперта, дитина таки померла від апендициту, а не від отрути.
Мати ж померлого хлопчика добиватиметься ремонту «швидкої» заради інших дітей.
Марина МАЛЬОВАНА, “Нова Газета”
фото із сімейного архіву Наталі Верясєвої