Важливо

Дмитро Брілль. Кіровоградська легенда світової електронної сцени

Серед усіх чеснот кіровоградців ложкою дьогтю трапилося якесь дивне небажання цінувати своїх талановитих земляків. Більше того, переважна більшість кіровоградців, якими ми пишаємося, свого часу залишили наше місто і прославилися своїми талантами в інших містах і країнах. Декому з них встановлені пам’ятники і пам’ятні таблички, про декого пересічний кіровоградець і не чув.

З одним з таких відомих невідомих кіровоградців, зіркою світової електронної сцени, варто було б познайомитись його землякам. Свого часу сингл його американо-японської групи Deee-Lite «Groove Is In The Heart» отримав шалену популярність і звів до рангу мейнстріму нью-йоркську клубну культуру.

Дмитро Брілль народився і виріс у Кіровограді у сім’ї інженера та вчительки музики у нашому музичному училищі. Дмитро отримав музичну освіту за експериментальною програмою навчання в музичній школі при училищі. Свою першу композицію майбутня зірка електронної сцени написав у 9 років. А у 1979 році його родина емігрує до штату Коннектикуту, США.

На жаль, не Кіровоград, а Нью-Йорк змінив його життя. У 1981 році він вступає до Нью-Йоркського університету, відвідує нічні клуби і через захоплення клубною музичною культурою кидає навчання вже через рік. Більшу частину зароблених у якості ліфтера і фейс-контролера грошей він витрачає на діджейське обладнання та пластинки.

Вже наступного року, змінивши 6 музичних колективів, він знайомиться з К’єр Кірбі ( Lady Miss Kier), з якою у нього складаються тривалі стосунки. У 1986 році їх дует Deee-Lite записує першу композицію, а наступного року у клубі Afrochine Дмитро знайомиться з діджеєм з Токіо Това Теем , відомим тоді як Jungle DJ Towa Towa . Після спільного джем-сейшену вони вирішили працювати разом як тріо.

У 1990 році Deee-Lite випускає свій перший альбом World Clique на лейблі Elektra records. Один і у складі створеної ним групи Deee-Lite він побував на обкладинках найпрестижніших західних журналів. Дмитро Брілль став відомим світським левом, брав участь у шоу Жана-Поля Готьє та Тьєрі Мюглера.

Професійний ді-джейський журнал DJ Times, помістивши фото Дмитра на обкладинку, писав: “Містична, амбітна і розумна музика Deee-Lite – це все, про що може мріяти діджей”. В інтерв’ю журналу Project X музиканти групи заявили, що претендують на те, щоб вважатися основоположниками нової релігії – сучасного язичництва: “Деякі люди встають о 5 годині ранку по неділях і йдуть до церкви. А ми встаємо, щоб воскресити нашу душу на танцмайданчику, де будка діджея – це вівтар, сам діджей – гуру, його еклектичний смак – як би наше причастя. Так, музика для нас – це духовність».

Deee-Lite називали засновниками психоделічного попа. Серед своїх духовних вчителів Дмитро називає гуру культури хіппі поета Аллена Гінзберга і філософа Тімоті Лірі.

Про Кіровоград Дмитро іноді згадує у інтерв’ю, та враження від рідного міста у нього залишилися, схоже, не найкращі: «У Кіровограді видобували уран, тому там завжди була підвищена радіація, і всі ходили high, “під кайфом”. У річці Інгул не радили купатися, бо казали, що можна отримати венеричне захворювання. Невідомо, чи була це правда чи ні, але ніхто там не купався.

Мати була музикантом, вона відразу помітила мій інтерес до музики і почала мене вчити, потім віддала мене в музичну школу, де я здобув освіту по класу фортепіано і теорії. Композиція і теорія – це те, що я зберіг з того часу і що мене цікавить досі.

Навіть у школі я відрізнявся від інших. Мій стиль завжди був для мене дуже важливий, скільки себе пам’ятаю. Лацкани мого піджака, який я роздобув на чорному ринку, були в два рази ширше, ніж у всіх інших. Двічі мене виганяли зі школи за те, що я ходив у джинсах і з довгим волоссям.

 

Коли мені було 16 років, моя сім’я вирішила емігрувати до Америки. Усі в моїй школі про це дізналися, тому що у всьому місті крім мене ніхто більше не збирався до Америки. Звичайно, особливого захоплення це ні в кого не викликало.

У Кіровограді у мене залишилося багато друзів, з якими я намагався підтримувати відносини, але мої листи, звичайно, не доходили до них, і я втратив з ними будь-який зв’язок».

Дмитро – людина світу. Та з російським емігрантським середовищем він не знайшов спільної мови: «Знаєш, чому я відійшов від емігрантського середовища? Тому що за своїми політичними переконаннями вони виявилися більш “фашистами”, ніж навіть американські консерватори. Багато росіян приїхали в Америку в пошуках Свободи. І коли ця видима свобода їм далася, вони перетворилися на справжніх реакціонерів». Зате його люблять і знають на кількох континентах, а кліпи на його композиції не сходили роками з ротації на MTV.

У 1995 році, після випуску 5 альбомів і 11 хітів, група розпадається. Під іменем Supa DJ Dmitry
Дмитро Брілль гастролює по всьому світу. У 1996 році спільно зі співачкою Джулі Круззаписує композицію для саундтрека до фільму «Крик».

У 1998 році Supa DJ Dmitry стає діджеєм року і першим володарем премії Ibiza DJ Awards в категорії Techno / Trance. У 2005 році Дмитро переїжджає до Берліну, займається як сольною творчістю, так і бере участь у спільних проектах з іншими музикантами.

Цікаво, чи змінив би Дмитро своє ставлення до рідного міста та його жителів, якби приїхав до нас зараз, через багато років після емеграції? Щонайменше про це можна спитати у музиканта в соціальних мережах. А поки Дмитро Брілль роздумуватиме, чи їхати до якогось кіровоградського клубу зі своїми новими сетами, у нас є можливість слухати треки музиканта на soundcloud.

Євген Манженко, Перша електронна газета


Comments:

Напишіть відгук

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*