Активіст громадського формування «Славутич» Олександр Воропаєв розповів про ситуації, в які потрапляли олександрійські волонтери під час поїздок в зону АТО.
“Одного разу під час поїздки в зону АТО заїхали в селище, яке контролювали сепаратисти, просто не було зв’язку і перша машина з волонтерами, поїхала вперед, а ми трішки заблукали і заїхали в село, яке на той час було під контролем сепаратистів. Слава богу, зв’язок з’явився і нам повідомили куди ми заїхали, на щастя, ми зорієнтувались та швидко вибрались звідти, – розповідає волонтер. – Також була ситуація в селі Луганське, що знаходиться біля Дебальцево. Так ось, його звільнили наші військові, і буквально через 2-3 дні ми приїхали туди. При тому там залишились поодинокі групи сепаратистів, які роз’їжджали по селу на броньованих авто Приватбанку. Один із таких мікроавтобусів під’їхав до нас, але пощастило, що з-за повороту виїхали наші військові і сепаратистам довелось тікати.
Загалом різні бувають ситуації: потрапляли ми і під обстріли, в тому ж самому Дебальцево, коли їхали по «перешийку» – потрапили під обстріл. Не дуже приємно. Кожна поїздка пов’язана з певним ризиком, але не їздити на фронт, не возити допомогу не можемо, самі військові говорять, що якби не волонтери, то вони б не вистояли. Тому величезна подяка всім волонтерам та організаціям, які допомагають армії.
Кожна поїздка варта того ризику, на який ми йдемо, адже коли бачиш, як дорослі мужики сприймають ці дитячі малюнки, розумієш, що важливо не лише матеріально підтримати бійців, а й морально – говорить пан Олександр. – Під час останньої поїздки в Маріуполь на КВВП Гнутово потрапили під нічний обстріл з 20 на 21 червня. Вражень загалом багато, про все відразу і розкажеш”.
За словами Воропаєва, часто буває й таке, що не поїдеш тиждень в АТО, а на другий все одно тягне, телефонують хлопці просять допомогти. “І збираємось через «не можу», дістаємо необхідні речі та їдемо туди знову”, – завершує розповідь активіст громадського формування “Славутич”.