В умовах розгорнутої проти нашої держави інформаційної війни з боку північно-східного сусіда у хід ідуть будь-які методи, у тому числі і фальсифікації історичної правди. У будь-якій книзі російського видання про Другу світову війну, де мова йде про Україну, обов’язково, хоч найменшим штрихом, зачіпається тема «бандерівщини» чи УПА, смакується проблема кровопролиття у західних областях України, відповідальність за яке покладається виключно на лідерів ОУН та УПА.
Ось один з фактів, який широко мусується в соціальних мережах російськими користувачами, які вважають себе неабиякими спеціалістами з історії УПА та «бандеровщини».
17 лютого 1944 року завершилася Корсунь-Шевченківська битва, яку ще іноді називають “Сталінградом на Дніпрі”. Героєм цієї битви міг стати і командуючий бронетанковими і механізованими військами Першого Українського фронту генерал-лейтенант танкових військ Штевньов Андрій Дмитрович, танкісти якого у взаємодії з танкістами 2-го Українського фронту, прорвавшись крізь ворожі лави, з’єдналися у районі міста Звенигородка, що на Черкащині, і замкнули кільце навколо ворожого угруповання.
Але генерал Штевньов не дожив до завершення битви – 29 січня 1944 року був убитий німецькою автоматною чергою із засідки на околиці селища Лисянка, коли з колоною танків проривався на Звенигородку. Убитого генерала за наказом командуючого фронтом Миколи Ватутіна поховали у Житомирі, але пізніше за наполяганням рідних його останки поховали у місті Мелітополь Запорізької області, де навіть встановлено пам’ятник. На місці загибелі Штевньова у райцентрі Лисянка на Черкащині також встановлено пам’ятник з сірого граніту. Загибель генерала Андрія Штевньова у деяких російських виданнях приписують чомусь УПА, підрозділів якої на Лисянщині взагалі не було.
Вперше цей неправдивий факт було озвучено у широко тиражованих різними російськими видавництвами мемуарах ветерана військової контррозвідки генерала Анатолія Терещенка “Чистилище СМЕРШу. Сталінські “вовкодави”. Він же повторив цю неправду і в іншій своїй книзі “СМЕРШ проти бандерівців. Війна після війни”, написаній у стилі агітпропу часів Андрія Жданова. І пішло-поїхало. Якщо задати у будь-якій пошуковій системі світової мережі ключові слова “Штевньов” і “ОУН-УПА”, то скільки начитаєтесь!
Ось, наприклад у Львові у видавництві літературної агенції “Піраміда” ще у 2010 році вийшла книга “Особые папки” Сталіна і Молотова про національно-визвольну війну в Західній Україні у 1944-48 рр.” У ній можна знайти дуже багато цікавих, раніше недосяжних для пересічного читача документальних матеріалів про трагічні для українського народу історичні події. Жодного ж документа про причетність УПА до загибелі генерала Штевньова немає. Та це не зупинило подібних Терещенку російських авторів, які посилаючись на видану в Україні книгу, знову ж таки наполегливо звинувачують УПА в смерті Андрія Штевньова.
Що ж до причин загибелі генерал-лейтенанта Штевньова, то можна з упевненістю сказати, що російських авторів вони абсолютно не цікавлять. Свідченням цьому є той факт, що в науковий обіг не запущено розсекречений наказ першого (і єдиного) заступника радянського Верховного головнокомандуючого Йосифа Сталіна – Георгія Жукова – від 20 січня 1944 року № 006. У документі Штевньова було звинувачено у зриві бойового наказу про зосередження танкових частини 40-ї армії. У наказі констатувалося, що генерал-лейтенант “необхідної вимогливості до підлеглих не проявляє, рішучої боротьби з фактами розхлябаності, порушеннями дисципліни в танкових частинах не веде. Свій штаб в належній мірі не використовує і чіткості його роботи не забезпечив”. За це Андрію Штевньову було оголошено догану і попереджено, що в разі допущення у подальшому неорганізованості і недисциплінованості, він буде знятий з посади і притягнутий до відповідальності.
Зрозуміло, що після таких звинувачень генералу не залишалося нічого іншого, як кров’ю змити свою провину, яку встановив сам Жуков. Тож він і пішов у бій з авангардною групою танків на з’єднання з 2-м Українським фронтом і загинув у бою від кулі гітлерівців. Як казали древні, “мертві сорому не мають”. Але при чому тут УПА?
Василь Даценко, історик-краєзнавець, для Першої електронної газети.