Важливо

Docudays UA у Кіровограді: і все-одно скрізь Майдан (ФОТО)

“Це фільм не про революцію. Це фільм про людей. Про людей, які робили революцію. Скрізь Майдан”. Такими закадровими словами відкрився Мандрівний кінофестиваль  про права людини Docudays UA у Кіровограді.

“Скрізь Майдан” режисера Катерини Горностай нагороджена премією Андрія Матросова від організаторів Docudays UA в Києві “За переможний дух свободи”.

“Документалістика. Нас знімають. Хай Бог милує”. Обірвані вислови випадкових акторів, у яких вся гра – на щирих обличчях. Без зазубрених текстів і натягнутих посмішок. Без слів зайвих. Випадкові кадри, фрази, прості люди, безсюжетна історія.

“Все спокійно. Не хвилюйся”, – пригинаючись від їдкого диму каже юнак у слухавку, де на тому кінці мережі його, певно, чекає хтось дуже близький. Вони не казали всього, вони берегли їх нерви, але не берегли себе заради своєї країни.

“Стою з такими ж як я – з провокаторами, – посміхаючись каже Хтось, – Добре, що ти все розумієш”. Випадкові телефонні розмови з Майдану і режисер знов перекидає глядача кудись у мирний момент свободи. Майдан. Літечко-квіти. Вогонь. Курсанти-присяга. Присяга на Вірність тій же Україні. Весілля-гуляння. І знову Майдан. Скрізь Майдан.

Це фільм про те, як люди гріли руки на Майдані. Як домовлялись про зустріч. Ділились здогадками, переживали, говорили, спостерігали. Мерзли, співали, дихали. Фільм, у якому кадри – випадково спіймані моменти. Це посмішка між сивих вус. Це сльози з блакитних очей. Це обірвані слова з обсохлих вуст.

“І все-одно. Скрізь Майдан. Навіть на Красній площі”, – де якраз поліція змусила українців сховати прапор України.


Comments:

Напишіть відгук

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*