Важливо

Про кіровоградських безхатченків турбуватимуться волонтери Корпусу Миру

Після більш як річної перерви в Україні відновлює роботу волонтерська місія Корпусу Миру США. Днями Кіровоград теж зустрів добровольців, які приїхали поділитись досвідом ефективної громадської дії, допомогти з вивченням англійської мови всім бажаючим і таким чином підтримати наше суспільство в його боротьбі за демократичні цінності. Один з них Брунсон Пол Майкл, погодився відповісти на кілька питань коротенького інтерв’ю про те, що він особисто збирається робити в нашому місті і чи не боявся їхати у далеку фактично воюючу країну. 

– Я думаю, що Україна зараз переживає дуже важливий етап своєї історії і я буду радий бодай трішки допомогти Вам на цьому шляху.

– Що конкретно ви тут робитимете?

– Я приїхав на запрошення громадської організації «Флора», їм потрібна допомога в роботі над проектами. Зокрема ми спробуємо разом попрацювати над вирішенням проблеми реабілітаційного центру для безхатченків. Загалом якщо мій досвід буде корисний в будь-якому іншому питанні я з задоволенням допомагатиму з усім про що мене попросять. Я для цього приїхав.  Я маю 30-річний досвід соціальної роботи. В Америці я працював з людьми старшого віку, пенсіонерами.

– Ви вперше в Україні?

– Ні, не вперше. В 2013 році я працював волонтером від Корпусу Миру в Донецькому національному технічному університеті. Допомагав студентам з вивченням англійської мови. Я й досі отримую купу листів від своїх знайомих з Донецька. Зокрема, мені часто пише пані Галина, бібліотекар з якою ми разом проводили засідання гуртка розмовної англійської мови.

Після того, як на весні минулого року Росія розпочала агресію стосовно України і анексувала Крим, наша місія була призупинена і всі волонтери Корпусу Миру повернулись додому.

– Як склалась доля ваших знайомих з Донецька після всіх цих подій?

– Більшість моїх друзів покинули Донецьк. Вони переїхали з родинами до Києва, Львова, Луцька і багатьох інших міст України. Але є кілька знайомих, які досі там живуть.

Два дні тому, я зустрівся з однією моєю донецькою знайомою. ЇЇ звуть Марина, вона з сім’єю зараз живе в Києві. У них в Донецьку лишилась квартира, вони туди час від часу навідуються, але повернутись жити вже не можуть, бо відчувають себе громадянами України і не сприймають владу ДНР.

– Чи не боялись ви приїжджати в Україну тепер? З-за океану може скластись враження, що це досить небезпечне місце, адже тут більше року триває неоголошена війна.

– Я щодня переглядав новини з України в інтернеті, тому мав добре уявлення про те, що тут відбувається. Я розумів, що зона конфлікту локалізована, що це не вся Україна, а лише окремі території Донецької і Луганської області. І що на Заході, в Центрі і на Півдні цілком безпечно і навіть спокійно. До того ж, Корпус Миру не направляє волонтерів туди, де їх життю може щось серйозно загрожувати. Тож якщо є рішення відновити роботу Корпусу Миру в Україні – це має означати, що небезпеки вже немає. Тому я зовсім не боявся. Я навпаки дуже хотів приїхати.

– Чи встигли Ви познайомитись з містом? Як Вам перші враження про Кіровоград?

– Звісно ж, я ще не бачив багато. Але мені вже розповіли про ваш театр, філармонію, я також був на короткій оглядовій екскурсії містом. А ще Гейл, волонтер, яка працювала раніше в Кіровограді, розповіла мені багато хорошого про ваше місто. Вона сказала, що мені тут дуже сподобається, що Кіровоград, дуже мирне і красиве місто, тут живуть чудові люди і є багато чого цікавого.

Пол планує прожити в нашому місті рік. Крім співпраці з громадськими організаціями, він хоче також долучитись до роботи англомовного клубу при бібліотеці ім. Д. Чижевського. А ще він поставив собі за завдання обов’язково вивчити українську мову. Пол любить музику, сам грає на флейті і вже цікавиться тим як організувати невеличкий концерт для своїх нових знайомих.

Підготувала Олена Горобець


Comments:

Напишіть відгук

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*