Перша електронна газета разом з Інститутом національної пам’яті продовжує серію публікацій біографічних довідкок катів нашого народу, іменами яких названі вулиці нашого Кіровограда, підготовлені спеціалістами Інституту національної пам’яті.
Лазо Сергій Георгійович (1894-1920). Активний організатор політичних репресій і “червоного терору”, жорстоко розправлявся з противниками більшовицького режиму в Сибіру.
Член Партії соціалістів-революціонерів, примикав до лівої фракції. Під час Лютневої революції заарештував губернатора Єнісейської губернії і місцевих вищих чиновників. У березні 1917 р. – член полкового комітету, голова солдатської секції Ради. У жовтні 1917 р. взяв у свої руки владу в Красноярську. З початку 1918 р. – член Центросибіру, у лютому-серпні 1918 р. – командувач військами Забайкальського фронту.
Лазо жорстоко придушив опір юнкерів в Омську і грудневе 1917 р. повстання юнкерів, козаків, офіцерів і студентів в Іркутську, де став військовим комендантом. Він же був ініціатором знищення “групи монархістів” в Тобольську (тобто людей, що співчували ув`язненій там царській сім`ї), а також придушення антирадянського виступу в Солікамську.
З лютого 1918 р. Лазо командував Забайкальським фронтом, проводячи репресії проти сибірських, іркутських, забайкальських та амурських козаків. З осені 1918 року організовує комуністичний партизанський рух на Далекому Сході. До літа 1919 р. об`єднав під своїм керівництвом повстанські групи від Забайкалля до Тихого океану. За його ініціативою у березні 1920 р. на мосту через річку Хор під Хабаровськом червоні партизани вчинили розправу над 120-ма полоненими офіцерами і солдатами Кінно-єгерського полку, в ході якої беззбройних людей заколювали багнетами, рубали шаблями, розбивали їм голови прикладами. Навесні 1920 р. безпосередньо підлеглі Лазо загони винищили тисячі жителів м.Миколаївськ-на-Амурі, в тому числі практично всю інтелігенцію.
Сергій Лазо був захоплений і страчений японцями у квітні 1920 р.