Сім років тому Кропивницький позбувся Кіровограда. Як це було

Журналістка
Світлана Листюк
Журналістка
UA-Travels

Сім років тому наше місто  перейменували на честь засновника українського професійного театру Марка Кропивницького – людини, завдяки якій українське слово залунало по всій Європі, тоді як на нашій землі його нещадно випалювала російська імперська цензура.

Про це повідомляє Перша електронна газета.

“Сім років минуло від того дня, коли обласний центр нарешті позбавився ганебного радянського тавра – прізвища, а точніше партійного псевдоніма, одного із співорганізаторів масових репресій Сергія Кірова. Завдячуючи акторам театру світ побачив красу наших традицій, їх глибинність і самобутність. Побачив, що Україна це не безлика частина імперії”,- йдеться на сторінці міськради.

Верховна Рада перейменувала Кіровоград на Кропивницький 14 липня 2016 року. Ініціаторами Постанови про приведення назви міста у відповідність із вимогами Закону України “Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки” були: Горбунов Олександр, Березкін Станіслав, Лінько Дмитро, Червакова Ольга, Крулько Іван, Шкрум Альона.

Процес перейменування обласного центру був тривалим і супроводжувався розділенням спільноти прихильників декомунізації на різні табори, залежно від варіанту підтримуваної ними нової назви.  Серед пропонованих українських назв були Златопіль, Ексампей, Інгульськ, Кропивницький.

Проросійська спільнота виступала за повернення імперської назви Єлисаветград. Зокрема, на боці імперіалістів виступали  окремі тодішні народні депутати від Кіровограда, представники міської ради, власники великих підприємств і діячі сфери культури. Деякі з них згодом стали героями розслідувань про хабарництво, перевищення службових повноважень і державну зраду.

Серед громадськості прихильниками повернення імперської назви були в основному прихожани російської церкви – УПЦ МП, які влаштовували антиукраїнські мітинги і провокували конфлікти, відкрито ображаючи і цькуючи воїнів і ветеранів АТО. Також місцеві крупні підприємці звозили на такі “заходи” групи підтримки у вигляді своїх трудових колективів, влаштовували мітинги під Верховною Радою України.

Проросійську пропаганду розгорнули і в соцмережах. Так у нині забороненому “Вконтактє” тоді створили спільноту «Путь отцов – клуб православной молодежи Елисаветграда», де агітували за імперську назву.

На противагу імперському руху, місцеві активісти об’єдналися в ініціативну групу “Українському місту – українську назву”, яка протягом 2015-2016 рр. відстоювала єдину українську назву для тодішнього Кіровограда – Кропивницький.

“Кропивницький об’єднує” це дуже символічно, адже колись Марко Кропивницький об’єднав цілу плеяду українських акторів, яких потім назвали “театром Корифеїв”.

Кропивницький є символом таланту, тому що людина чудово грала на сцені, співала, була композитором, менеджером, вмів домовлятися із дуже непростими і неоднозначними особистостями. Марко Лукич створив театр. Він возвеличував собою українське”, – розповів історик, один з представників активної спільноти Юрій Митрофаненко.

“Кропивницький об’єднав людей, які мали різні погляди на те, як назвати наше місто. І приємно, що ми, обравши одну з назв, об’єдналися, аби створити майбутнє обласного центру. Кропивницький мав декілька назв за історію і під час кожного періоду, коли воно носило різні назви, були і золоті, і трагічні сторінки літопису. Зараз від нас залежить майбутнє міста під назвою Кропивницький. Ми не шукаємо золотих сторінок минулого, а творимо їх зараз”, – зазначив архієпископ Кропивницький і Голованівський Марк, який із перших днів активно підтримував проукраїнську спільноту Кіровограда.

Так завдяки об’єднанню громадськості перед обличчям імперсько-російської загрози, обласний центр отримав українську назву. А 18 травня 2018 року у Верховній Раді України зареєстрували законопроект про перейменування Кіровоградської області у Кропивницьку. Проте він так і не знайшов підтримки серед нардепів, які посилалися на необхідність вносити зміни в головний закон України – Конституцію.

Читайте також: 

Поширити:

Залишити коментар:

коментар