Напочатку серпня минулого року під обстрілами бойовиків Сергій Трусов, разом з родиною повертався до Новоукраїнки з міста Первомайська Луганської області. Квартира по-сусідству з їхньою була повністю знищена снарядом. У місті, де він прожив минулі 10 років і мав успішний бізнес, розпочалася справжня війна.
У серці Сергія ще жевріла надія на повернення до своєї домівки в Первомайську. Але війна гнала його сім’ю з Донбаса у мирну Україну. З неспокоєм поглядали через вікно автівки на придорожню смугу його вагітна дружина та 10-річний син Ростислав. Вони з жахом дивилися на зруйновані приміщення рідного міста. Але залишатись під окупантами було надто небезпечно.
«Ми виїздили без жодного коридору, без волонтерів. Узяли лише саме необхідне. 12 діб вибиралися з окупованої території, намагаючись оминати терористів та заміновані дороги. На автомобіль вивісили дитячу білу майку та таку ж білу тканину, як сигнал про те, що ми беззбройні та не становимо небезпеки. На лобовому склі машини написали «Діти». Ми проїжджали блокпостиі терористів, і нацгвардії. Правда, ввічливо нас зустріли лише нацгвардійці, які, почувши наближення артобстрілу, швидко пропустили нас на підконтрольну силами АТО територію», – розповідає Сергій.
Відразу ж по прибуттю до Новоукраїнки, до будинку, в якому і зупинилися вимушені переселенці з Луганщини, навідався дільничний, який запропонував допомогу у вирішенніпобутових проблем. Дізнавшись, що родина потребує дров та вугілля, правоохоронці допомогли їх придбати та привезти.
З часом до Новоукраїнки з Первомайська приїхав і тесть Сергія. Спочатку чоловік категорично не бажав полишати нажите роками майно. Але після отриманого тяжкого поранення в ноги, таки зрозумів, що життя дорожче. Волонтери допомогли йому дістатися до Кіровоградщини. Тут він з дружиною винайняли будиночок, де нині і проживають.
На сьогодні Сергій поки що не працевлаштований – у пошуку роботи йому допомагає керівництво Новоукраїнського райвідділу міліції, яке й взяло на себе шефство над всією родиною.
