Олександрієць Сергій Майданюк виборов два призові місця на Національних Іграх нескорених – відборі до збірної України, яка восени братиме участь у міжнародних змаганнях Invictus Games. Чоловік втратив ногу у серпні 2022 року під час ближнього бою на Донеччині. Зі змагань, які 1-2 травня відбулися у Львові, привіз дві бронзові медалі – у баскетболі на візках та плаванні.
Про це повідомляє Перша електронна газета з посиланням на Суспільне Кропивницький.
На Національних Іграх нескорених 223 військові й ветерани, які отримали травми під час бойових дій, змагались у дев’яти видах спорту.
До повномасштабного вторгнення Сергій Майданюк працював юристом в Олександрії. Мав досвід військової служби у 2014 й 2015 роках: “24 лютого 2022 року я зателефонував військовому комісару і запитав, що мені робити. Він сказав їхати в терцентр. Здається, вже о 13:00 я був там. Чекав два дні, 26 лютого мене забрали в Маріупольську механізовану бригаду”.
Чоловік воював під Донецьким аеропортом і у Волноваському районі біля сіл Новопетриківка та Велика Новосілка, повернувся в район аеропорту: “Там ми тримали периметр, щоб росіяни, “вагнерівці”, не могли зайти в бік Авдіївки. Наш підрозділ перебував поблизу села Опитне – між Авдіївкою й Пісками”.
16 серпня військового поранили у ліву ногу. За півтори доби йому зробили сім операцій – у Селідовому, Покровську, Дніпрі й Києві. Київські лікарі були змушені ампутувати ногу, сказав Сергій Майданюк: “Там констатували, що почалося відмирання тканин. З’ясувалося, що в мене в нозі залишився осколок розміром три на два сантиметри. Він був у коліні півтори доби, і його ніхто не діагностував. Виявили це під час рентгену. Внаслідок цього й почалося зараження крові”.
Реабілітація була тривалою. Нині Сергій Майданюк перебуває в Києві, в Інституті травматології й ортопедії, де триває протезування: “Користуюся тренувальним протезом. Дають можливість навчитися на ньому ходити. Після встановлять постійний протез, на який ми збирали гроші. Він коштує майже 2,5 мільйони гривень. Держава виділила 856 тисяч, решту зібрали самі. Багато хто допомагав – фермери, підприємці, прості люди. Цей протез має прийти за два-три тижні”.
До повномасштабної війни Сергій Майданюк займався спортом. З 1998 року має багато відзнак і нагород з різних змагань: “Маю чорний пояс з джиу-джитсу і синій пояс з бразильського джиу-джитсу. Займався боксом, тайським боксом, боротьбою, дзюдо. За тиждень до армії виграв чемпіонат України з рукопашного бою, чемпіонат прикордонних військ з рукопашного бою. У 2008 році посів друге місце на чемпіонаті світу зі змішаних єдиноборств К-1″.
Після поранення Сергій Майданюк повернувся до спорту: “Коли я лежав у Вінницькому інституті реабілітації людей з інвалідністю, то переміг у змаганнях ветеранів з віджимання на брусах і у виконанні планки. Там теж були хлопці без ніг. Керівники інституту організували змагання, щоб трішки підтримати спортивний дух. На брусах я зробив 45 повторень, планку тримав упродовж п’яти хвилин 31 секунди”.
На Іграх нескорених, крім плавання й баскетболу у візках, Сергій Майданюк змагався у веслуванні на тренажерах, посів 11 місце з-поміж 14 учасників: “У мене злетів протез, і я по суті опирався однією ногою. А злетів, бо нога саме формується. Маю високі шанси пройти до національної збірної, бо там враховують кілька критеріїв, серед яких і психологічний. Дивляться, коли ти саме отримав поранення. Наприклад, боєць, який посів перше місце, був поранений у 2015 році. У нього зараз третя група інвалідності. Є руки й ноги. Він за ці вісім років повністю пройшов реабілітацію. Також там враховують ставлення до спорту, дисципліну”.
Сергій Майданюк має дві нагороди – нагрудні знаки “Сталевий хрест” від головнокомандувача Збройних сил України Валерія Залужного та “Захисник адвокатури України”, бо є членом ради адвокатів Кіровоградщини: “Після війни я планую й далі займатимусь адвокатською діяльністю. Маю родину: дружину, дітей і стареньких батьків. Синові за тиждень буде чотири роки. Доньці цього року виповниться сім. У мене маленькі діти, немає чого розкисати. Треба відновлюватися і виховувати дітей. Я багато де працював й багато чого бачив – на військовій службі, у прокуратурі. Тому морально-психологічний стан у мене нормальний”.
Нагадаємо, янголи-охоронці Донбасу: історія порятунку цілого підрозділу з-під Волновахи
Читайте також: Кропивницький гвардієць на Донбасі вивіз з-під обстрілів понад 500 бійців