Важливо

Відомі жителі Кропивниччини діляться емоціями про прожитий 2022 та надіями на 2023 рік

Фразою року, що минає, можна вважати турботливе «як ти?», написане і сказане українцями, мабуть, сто мільйонів разів один одному. Трохи частіше у тривожні дні масованих ракетних атак, трохи рідше – у пору затишшя. Тим, хто близько і хто далеко, хто точно в безпеці і хто під ракетними обстрілами чи на фронті.

Кілька днів тому ми переступили новий поріг у новий етап нашого життя. Принаймні, календарний.

Хтось відкорковував шампанське (є такі?), поставив ялинку, прикупив подарунків і проголошував  новорічний тост. 

Турботливе «як ти?» пішло за нами.

2022-й рік початку великої визвольної війни – полинув за обрій. Рік скорботи і єднання, неймовірної стійкості і жертовності. Рік, який спонукав переглянути життєві цінності, намітити нові орієнтири і нову головну мету – вижити і зберегти здоровий глузд.

Ми запитали у жителів Кропивниччини, чим ще, крім початку війни, запам’ятався їм 2022 рік.

І ось що вони відповіли.

 Сергій Шульга, голова обласної ради

Рік, що минає, назавжди змінив нас. Я – українець і тут, гадаю, особливо пояснювати не потрібно мої почуття, почуття моїх рідних, близьких людей, колег. Бо війна стосується кожного.

Але ворог відомий нам не лише з 24 лютого. Втім саме 2022-й показав нам, хто є наш друг, однодумець, хто є надійною опорою і твоєю командою. Це надзвичайно цінно. І, знаєте, ми стали ще більше цінувати, здавалося б раніше цілком звичні, буденні речі – вечеря в колі великої сім‘ї, зустрічі з друзями – попри те, що часу завжди обмаль, зараз його знаходиш. Я радію, коли бачу, як росте моя онука – її перші кроки, слова, радість… І це надихає, дає сил щодня допомагати боротися нашим захисникам на фронті й самому працювати тут, у тилу.

За цей рік ми, а я кажу ми, бо це командна робота, провели перше засідання Муніципальної ліги, нам вдалося сформувати Добровольчі сили оборони, ми подарували Кропивницькому гарний, патріотичний стінопис до 140-річчя театру і призначили там нового активного й креативного директора, ми ініціювали і прийняли рішення про вступ Кіровоградщини до Асамблеї європейських регіонів, ось буквально на минулому тижні ми успішно випробували наш дрон-розвідник, над яким працювали впродовж кількох місяців і зараз його тестуватимуть наші ССО. Це лише частина того, що вдалося зробити. Маємо ще проєкти на перспективу. Головне, щоб якомога швидше Збройні сили України, український народ вибороли перемогу.

Наше завдання – допомагати її наближати: донатити, волонтерити, підтримувати.

Підсумовуючи зазначу, цей рік однозначно зробив нас сильнішими. Звісно, й уявити важко було, що колись у мирній Україні буде війна. Але і це випробування для нашої нації ми здолаємо. Переможного нам 2023 року! Все буде Україна!

Катерина Колтунова, заступниця голови ОВА з гуманітарних питань, волонтерка

 

2022 рік запам’ятався мені прекрасними людьми і тим, що наші можливості обмежені лише нашою уявою. Це рік переоцінки цінностей, коли ми нарешті отримали свій чіткий напрямок, зрозуміли свій вектор, ставши єдними. Рік запам’ятався перемогами: творчими, спортивними, світовими, перемогами цінностей. Запам’ятався силою і єднанням. Багато бажань здійснилось, через тяжкі випробування. Запам’ятався прекрасними людьми, їх набагато більше! Я зрозуміла, що хоробрість це не коли ти не боїшся, а це коли ти робиш попри страх. Це гартує

 Інна Завірюха, голова Соколівської громади

Плани на 2022-й рік були великі. Ми хотіли добудувати дитячий садочок у Черняхівці, зробити вуличне освітлення в Івано-Благодатному, відремонтувати дороги, облаштувати дитячі майданчики… Але настало 24 лютого. Ми всі назавжди запам’ятаємо цей день. Війна перекреслила всі наші плани, але поставила нові виклики і завдання. Перед кожним постав вибір: їхати з України чи лишатися тут зі своїми людьми, на своїй землі. Це був час, коли рішення усі приймали дуже швидко.

У нашій громаді, як і скрізь, облаштували блок-пости, укриття, організували тероборону. Всі проявили неймовірну згуртованість. Не потрібно було закликати і просити про допомогу, люди самі йшли, допомагали, несли, робили. У перші ж дні війни багато наших чоловіків пішли у військкомати і стали до лав ЗСУ, ще більше жителів громади (навіть діти!) стали надійним щитом у тилу – стали волонтерами і без відпочинку працювали на оборону.

Нам пощастило, бо нас оминули бойові дії, але ми стали тиловим фронтом і підтримкою для тих українців, яких із рідних домівок вигнала війна. Через Соколівську громаду транзитом пройшло більше двох тисяч переселенців, понад 600 осіб і нині проживають тут. Багато жителів громади безкоштовно надали їм житло, речі, одяг, харчі.

Наші підприємці також стали волонтерами — купували і ремонтували машини для військових, надавали пальне, купували бронежилети, готували і передавали на передову тушонку та інші продукти. Вони в умовах воєнного стану зберегли свій бізнес, продовжили працювати і наповнювати бюджет громади. Завдяки цьому ми змогли утримувати всю соціально-гуманітарну сферу.

Маємо пам’ятати, якою дорогою ціною ми платимо за те, що Україна міцно стоїть, як держава. Тисячі українців віддали свої життя за право для свого народу жити вільно на своїй Богом даній землі. Серед них і наші земляки: Сергій Заболотнєв, Олександр Агеєв, Олександр Терещенко, Віталій Власенко, Богдан Піскун, Сергій Журавель, Володимир Тарасов, Володимир Коляда, Віктор Білий, Денис Тележинський, Герман Качур, Сергій Грицай, Олександр Мардак, Олександр Коваленко, Євгеній Чупайденко, Віктор Гуліков, Євгеній Політов, Олексій Дундук, Олександр Мацепа, Дмитро Щербань, Сергій Тупаленко, Валерій Павліченко, Олександр Погорілий, Владислав Голубіцький, Максим Бітеньков, Сергій Гавриленко. Вічна пам’ять усім нашим землякам, які віддали життя за Україну від початку російської агресії з 2014 року. Про їхній подвиг ми завжди пам’ятатимемо. На жаль, є наші хлопці, які вважаються зниклими безвісти, є і в полоні. Але ми всі сподіваємося і дуже чекаємо, що вони повернуться додому.

Борис Шевченко, директор Регіонального центру наукових досліджень з історії України

Звичайно, 2022 рік для українців це рік повномасштабної війни з Росією. Від цього нікуди не дітися, це буде те, чим 2022-й запам’ятається на все моє життя. Але не лише війна залишиться у пам’яті. Історики давно зауважили закономірність: кризові періоди в існуванні будь-якої держави це не лише трагедія, це можливість здійснення змін у прискореному темпі. Іншими словами, для того, щоб щось реалізувалося у мирний період потрібно більше часу, ніж під час війни чи революції. Тому 2022 рік запам’ятається, окрім смутку і болю від війни, втіленням багатьох суспільно-політичних проектів, зокрема, початком очищення публічного простору Кіровоградщини від радянсько-російських пам’яток, виданням декількох важливих історико-краєзнавчих видань, попри скрутні фінансові можливості, велика кількість проїздок по громадах області і зустрічі там з небайдужими людьми. Героїчний спротив українського народу у 2022 році вселяє впевненість що у 2023-му ми здобудемо перемогу, після якої на нас очікує багато роботи, у тому числі й в гуманітарній сфері.

Світлана Буланова, солістка гурту YELKA, співзасновниця  ГО «Баба Єлька»

2022 рік мені запам’ятався сильним стресом на фоні повномасштабного вторгнення росії в Україні. Як і у всіх людей, у кожного своя реакція на стрес, у мене було сильне загострення потреби співати і творити. Почала співати прямо у погребі і про це мені будуть все життя нагадувати ті відео, які я викладала в соцмережі з теплій шапці. Я співала веснянки, бо я була впевнена, що фізично нас уже не буде, тому хотілось якомога більше заспівати веснянок, які я хотіла співати цієї весни. Далі я доєдналася до потужного творчого волонтерського руху – разом із гуртом YELKA ми беремо участь, збираємо гроші, ми співаємо, танцюємо, говоримо і наголошуємо на тому, що зберегти сьогодні своє коріння – це одна із головних наших завдань.

Ми вирішили виливати свої емоції у нові пісні і в 2022 році записали ще дві нові пісні і зняли на них відеокліпи. Це пісня «Ой сяду я край стола» і «В нашого дядька». Обидва твори записані під час фольклорних експедицій Кіровоградщиною.

Також цього року здійснилася моя заповітна мрія про презентацію нашої творчості в Європі. Ми взяли участь у потужному європейському фестивалі української культури, який проходив у місті Гданськ, 46-му за рахунком. А по поверненні, продовжили працювати над нашим першим альбомом. Стрес і війна загострили бажання творити і продовжувати життя пісням, які створив український народ.

Ще одним здобутком є проєкт «Баба Єлька. Мода», який має на меті відтворення автентичного строю Кропивниччини. Я впевнена у його успіхові, бо мода українців, як на мене, найкраща у світі.

Володимир Шабанов, волонтер, смт Олександрівка

Важко оцінювати рік, що минув, без згадування клятої війни.

Ми стали свідками пробудження чи навіть народження нашої нації, а ще свідками появи контрастної межі між людьми – тими, хто рятує державу і тими, хто просто чекає.

Мабуть, головним, чим для мене запам’ятається цей рік, стали зміни в людях, а ще поява волонтерського хабу «Нескорені». Знаєте, це щось більше, ніж волонтерський хаб. Це об’єднання неймовірних людей, які готові боротися, щоб допомагати військовим, а також змінювати життя громади. У нас багато планів на діяльність після Перемоги. Нам потрібно змінювати свідомість людей а також ламати старий механізм роботи місцевої влади, освіти, культури (який дуже ще смердить совком)

Ці люди – для мене головне, чим запам’ятався рік, що минув. Я боюся так казати, але саме війна спровокувала появу цих людей…

Нагадаємо, волонтери з Новгородківської ТГ доставляють захисникам все необхідне – від продуктів до безпілотників

Читайте також:   велика справа невеликого цеху. Як олександрівські волонтери одягають військових

 

Поширити:

Залишити коментар:

коментар