У суспільстві повелося ділити роботу на «чоловічу» та «жіночу», обумовлюючи це насамперед фізіологічними здібностями до певних професій, буцімто наданими жінкам та чоловікам від народження. А жінки цілком успішно можуть робити кар’єру у професіях, які прийнято називати «чоловічими», цим самим руйнуючи стереотипи та вкотре доводячи про рівні можливості незалежно від статі. Мова піде саме про таких кропивничанок.
Капралка батальйону управління патрульної поліції
Кондрашова Алла
“Працюю я з 1 жовтня 2019 року. На початковому навчанні нас вчили прийомам рукопашного бою та самозахисту без гендерного розподілу. Однак є ситуації, наприклад, у випадках домашнього насильства, конфліктах, сварках, коли жінкам легше спілкуватися з жінками та, звісно, легше знаходити спільну мову з дітьми.
На виклики я завжди виїжджаю з напарником. Але, все ж таки, варто зазначити, що чоловік-поліцейський бере на себе трохи більше, якщо ми затримуємо злочинця-чоловіка. Теж важливий факт, що поверхнева перевірка осіб проводиться поліцейськими однієї й тієї ж статі. Обшукувати жінку має жінка, чоловіка – чоловік. Тож, стереотип «поліція для чоловіків» некоректний.
Певний відсоток колективу обов’язково мають бути жінки. Але в нашій роті більшість – чоловіки. У відсотковому співвідношенні жінок приблизно 30% до 70% чоловіків. Проте, варто зазначити, що в новій поліції жінок працює набагато більше, ніж в міліції ще п’ять років тому”.
Фахівчиня управління ДСНС Бакай Аліна
“Я працюю в службі порятунку з 2004 року. Для будь-кого і в будь-якій професії є певні труднощі, які люди долають і це перетворюється на досвід. Проте, такі труднощі в мене ніколи не були зумовлені моєю статтю.
У нашому Кіровоградському гарнізоні працюють і жінки і чоловіки на рівних правах, але єдине, що поки що немає жінок, які б мали допуск до рятувальних робіт, які б виїжджали саме на ліквідації пожеж. Хоча в Україні вже є пожежниця.
Варто зазначити, і тоді, коли я тільки почала працювати в ДСНС, і зараз, жінки були і завжди вони працювали у будь-якому відділі. У нас обмежень за статтю тут не існує. Робити свою роботу на славу та допомагати громадянам – такі основні обов’язки покладені на плечі співробітниць та співробітників ДСНС України”.
Інженерка служби експлуатації КП «Електротранс»
Березовська Світлана
“Я хочу розповісти про жіночу частину нашого комунального підприємства. У нас 21 водійка та 60 водіїв тролейбусів та автобусів. Є жінки, які приходили працювати, покинувши професії перукарок, виховательок та, навіть, акушерок. Вони йшли за мрією та, звісно ж, за гідною оплатою праці і знайшли роботу до душі.
Наприклад, мої колеги Наталія Місик і Лариса Петрова віддали цій професії по 32 роки свого життя. А Ірина Запорожан, яка мала посвідчення водія тролейбусу та водія вантажного автомобіля із категорією Е, зараз працює за кордоном водійкою-далекобійницею.
Звісно, робота не з легких та має певні труднощі, вимагає витривалості та відповідальності. Але на роботу ми приймаємо жінок та чоловіків абсолютно на рівних правах, на заробітну плату стать ніяк не впливає, обов’язки в усіх також однакові. Проте, частіше з роботи звільняються чоловіки по причині того, що графік роботи не підходить, дуже виснажує та інше.
Дівчата в нашому колективі люблять свою професію!”.
Жінки можуть бути успішними в будь-яких професіях. Поліцейська, водійка тролейбусу, рятувальниця стають цілком звичними для сучасної України. Після скасування наказу Міністерства охорони здоров’я щодо переліку важких робіт та робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці жінок, у 2017 році стереотипи навколо «чоловічих» професій помітно стали руйнуватися і вигадані суспільством «кордони», за які не повинна виходити жінка в реалізації своєї особистості, стираються.
Фраза «Ми вимушені Вам відмовити, бо ви жінка» поволі відходить в історію. Адже усі мають різні мрії, цілі, погляди і всі мають рівні права на їх втілення, незалежно від статі.
Читайте також:
- “Не для жінок”: гендерні стереотипи і працевлаштування на Кіровоградщині
- Сама собі мотиваторка або Як пережити публічні факапи
Матеріал створено в межах проєкту «Гендерночутливий простір сучасної журналістики», що реалізовується Волинським прес-клубом у партнерстві з Гендерним центром Волині та за підтримки Української медійної програми, що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) і виконується Міжнародною організацією Internews.