Жодна людина, незалежно від статі, не може бути позбавлена права заробляти на життя. Але ж чому тоді однакова праця жінок і чоловіків може оплачуватися по різному? А нерідко стать є визначальною при прийнятті на роботу чи призначенні на ту чи іншу посаду… Стереотипи – “жінка з дитиною – це постійні лікарняні”, “чоловік не може працювати з дітьми”, “керуючі посади має займати чоловік” – якщо не підкорили, то частково заполонили ринок праці.
Історією про вплив цих стереотипів на своє життя із нами поділилася журналістка з Кіровоградщини Світлана:
“Мені завжди казали, що розумних людей скрізь цінують. І ще десять років тому я була настільки наївною, що вірила в це і думала: випускниці КДПУ з кількома червоними дипломами і хорошими знаннями буде легко влаштуватися на роботу за фахом.
Після університету пішла за розподілом у сільську школу, звідти – в декрет. Коли настав час виходити на роботу, вирішила повернутися в місто. Взяла свої дипломи, кілька сертифікатів, рекомендації і пішла вмісцеві коледжіта виші.
Десь мені вдавалося потрапити до директорів, які щиро обіцяли передзвонити, десь відмовляли, навіть не глянувши на документи. Десь називали такі суми за працевлаштування, що мені довелося б брати хоча б сотню-дві доларів хабарів у місяць, щоб повернути ці кошти, не кажучи вже про якийсь заробіток. Десь чесно казали, що у їхніх викладачів є свої діти і внуки, яким із дня на день треба буде робота, тож пересічна вчителька навіть із десятком червоних дипломів в їхні сімейні схеми ніяк не вписується.
Але найбільше запам’яталася співбесіда в одному інституті. Ректор запитав, що я можу йому запропонувати. Уважно вислухав мою мотивацію, подивився документи. Зауважив, що теж починав із сільської школи, а потім викладав у моєму рідному КДПУ. Тут з’ясувалося, що ми ще й земляки і обоє цікавимося східною системою освіти.
А потім каже (приблизно цитую): “Ну, ти наче розумна людина, і документи хороші, і досвід такий-сякий є… І ми якраз підписуємо угоду про співпрацю з якимось-там східним вузом і нам дуже треба людина, яка в цій сфері розбирається, а в тебе дисертація по Японії… Тільки ж зрозумій: кого мені, як керівнику, краще взяти на роботу – маму з малою дитиною чи спеціаліста без обмежень? Ну, ти ж розумієш, хто в пріоритеті?”
Я була морально розбита. Людина оцінювала мене не за знаннями, не за працездатністю, а за сімейним станом. І сам будучи батьком, він назвав чужу дитину “обмеженням””.
Жінок часто дискримінують у доступі до роботи та просуванні в кар’єрі через наявність дітей чи інші сімейні обов’язки. Норми чинного законодавства передбачають певні можливості захищати жінок від таких видів дискримінації. Не звертати увагу на таку дискримінацію – це не правильно. Проблема не буде вирішена, якщо про неї мовчати. Права будуть захищені, якщо їх відстоювати.
Про сексизм на робочих місцях та про психологічну складову проблеми розповідає журналістка Ірина Требунських:
“Щодо сексизму на ринку праці, то яскравим прикладом стали 450 професій, які були недоступними для жінок в Україні і які стали доступними лише в 2017 році. Я це використовую як аргумент, коли мені доводять, що “скляної стелі” не існує.
Мій знайомий працював на заводі “Червона зірка”. Жінка, яка з ними працювала, не отримувала премій, хоч у неї – двоє дітей. Начальник аргументував це тим, що колегам-чоловікам сім’ю годувати треба, а в неї чоловік є, який її годує. І таке часто трапляється: не дам підвищення, бо раптом в декрет піде.
У нашому місті можна побачити оголошення “потрібна прибиральниця”. Але чому саме жінка?! Чомусь “борців з фемінітивами” тут фемінітив не бентежить.
Щодо тиску і наслідків, то він не тільки психологічний – на жінку в нашому соціумі досі тиснуть багато стереотипів і соцочікувань, подекуди взаємовиключних (бути самостійною – вийти заміж – народити – зробити кар’єру – доглядати дітей тощо). Це має конкретні фінансові наслідки: жінки частіше зазнають домашнього насильства, зокрема і через фінансову залежність від чоловіка. Адже знайти роботу важче, тим паче високооплачувану. Про це свідчить різниця у 20-25% між зарплатами жінок і чоловіків в Україні.
До речі, гендерна дискримінація шкодить і чоловікам. Адже якщо жінки починають працювати на “важких” роботах і виробництвах, де переважно працюють чоловіки, то роботодавці вже не можуть грати на стереотипі “не скигли, терпи, тиж мужик” і не зважати на умови праці. Наприклад, коли жінки, працюючи на добуванні в шахті, звернулися з проханням облаштувати туалет на горизонті під землею, то навіть деякі чоловіки-працівники бентежилися, що “баби прийшли і їм все ото треба”, хоча туалет насправді був потрібен і чоловікам. Просто до цього вони не зверталися”.
Проблема гендерної дискримінації в оплаті праці актуальна в Україні й досі. Щодо причини різної зарплатні, то варто сказати про сегреговані відносини на ринку праці. Стреотипи суспільства ніби змушують жінок іти в професії, де завжди переважали жінки (наприклад харчова промисловість, освіта, сфера обслуговування, нижчі ланки медицини), обумовлюючи це тим, що наука, фінанси, технології, управління – це “чоловічі” сфери. Великою мірою через цей стереотип до жінок у “чоловічих” професіях досі ставляться скептично і це відображається на зарплатні.
Але з 29.01.2020 Міністерство соціальної політики України затвердило Методичні рекомендації щодо внесення до колективних договорів та угод положень, спрямованих на забезпечення рівних прав і можливостей жінок та чоловіків у трудових відносинах. Основними цілями цих рекомендацій є запобігання нерівному доступу до профнавчання, оплачуваної праці та різних професій (занять), необґрунтованій чи безпідставній нерівності в оплаті праці, неоднаковим умовам праці та організації робочого часу; нерівному доступу до отримання компенсації та допомоги. І це, безперечно, крок до подолання гендерної дискримінації в країні.
Проте сьогодні, переглядаючи вакансії на тому ж сайті work.ua, часто можна помітити прояви гендерної дискримінації: “Шукаємо офіціантку 18-22 років”, “Потрібен консультант чоловік в магазин побутової техніки”. Про цілковите ігнорування фемінітивів можна й не згадувати. Стереотипне мислення щодо гендерних ролей лише заважає чоловікам і жінкам розкриватися в улюблених професіях на повну. Тож варто завжди пам’ятати, що немає роботи, яку завідомо краще буде виконувати чоловік або жінка. Є лише роботи, які краще виконуватиме той чи та, хто дійсно любить це і знає.
Читайте також: Активна громада з жіночим обличчям
Матеріал створено в межах проєкту «Гендерночутливий простір сучасної журналістики», що реалізовується Волинським прес-клубом у партнерстві з Гендерним центром Волині та за підтримки Української медійної програми, що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) і виконується Міжнародною організацією Internews.