Підполковник Владислав Прокопенко – воїн, який служить в ЗСУ з 2012 року. Для нього, як і для десятків тисяч інших чоловіків і жінок, війна почалася не в лютому 2022-го, а 9 років тому.
Шлях Героя
У 2014-му тоді ще юний лейтенант був нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня. А в 2022-му, опинившись в оточенні ворога на тимчасово окупованій території Луганщини, майор Прокопенко зумів вивести ввірений йому підрозділ на підконтрольну Україну, при цьому зберігши і підлеглих, і техніку. За героїзм і мужність йому присвоїли звання «Герой України» з врученням ордена «Золота Зірка», а згодом – звання підполковника.
Його героїчна історія не минула без бойових травм і поранень. Сьогодні молодий і сильний духом воїн пересувається, опираючись на милицю, і бореться з бюрократичною системою рідної країни, яку роками самовіддано захищав на війні.
Свою історію підполковник розповів під час прес-конференції у кропивницькому “Гончаренко центрі”. Саме тут він отримав юридичну підтримку і зміг домогтися зрушень по своїй справі.
Сила папірця
Під час бойових дій Владислав отримав мінно-вибухову травму, а в її результаті – закрита ускладнена хребетно-спинномозкова травма, уламковий перелом-вивих із травматичним стенозом і компресією спинного мозку, забій спинного мозку, закрита черепно-мозкова травма і забій головного мозку, закрита травма грудної клітки і забій легень.
Здавалось би, після такого воїна з “передка” мали б доправити в одну з кращих лікарень України і повністю забезпечити лікування за державний кошт. Принаймні, саме такі тези активно просувають провладні сили і сам президент – все для наших захисників, якісно і безкоштовно, великі виплати і матеріальні компенсації.
Проте підполковник Прокопенко проходив лікування і реабілітацію за власний рахунок, коштом своєї родини. Він не міг отримати гарантоване державою безкоштовне медичне обслуговування, бойові виплати, компенсації за поранення. Не міг пройти медико-соціальну експертну комісію (МСЕК) і отримати інвалідність. Все, що Владиславу вдалося, це пройти ВЛК і отримати висновок про непридатність до військової служби. Для всіх інших процедур і державних виплат воїну потрібно було зібрати купу документів, найважливіший з яких – особова справа військовослужбовця.
“Коли військовослужбовця звільняють, він отримує певні виплати. Для цього потрібна особова справа – у ній вказано, де він служив, на яких посадах, з якого і до часу, чи ходив у відпустки. Справи нема і цієї інформації немає. Тебе звільняють – йди на вільні хліба, сиди і чекай.
В подальшому це багато чому заважає. Я, наприклад, не міг пройти МСЕК, не міг стати на облік у військовий комісаріат, бо не було особової справи.
А що всі розуміють, що це війна – є загиблі. Він загинув, а його справа знищена. На що сподіватися дружині, батькам? На яку підтримку, на які виплати чекати? І це стосується багатьох родин в Україні, це не окремий випадок“, – наголосив підполковник.
З цієї ж причини – відсутність особової справи – його дружина Альона, яка теж військовослужбовиця, довго не могла звільнитися зі служби, щоб доглядати за чоловіком.
Куди зникли документи
Після всього постає логічне питання – куди зникли документи Владислава і Альони? Вони були знищені разом з тисячами особових справ інших військовослужбовців військового підрозділу ЗСУ з Херсонщини, канцелярію якого евакуювали на Кіровоградщину після вторгнення.
“Наразі ця проблема – це відкрита інформація. Вона торкнулася великої кількості людей, – розповів Владислав.
Є алгоритм дій по спаленню військових справ. Та й по всіх військових справах є алгоритм дій. Все керується старшим начальником, якщо є вказівка. В даній ситуації нічого не було визначено. Своїм рішенням самостійно були знищені особисті справи військовослужбовців у дуже великій кількості, як на окупованій території (на той час у місті Нова Каховка), так і ті, що вивезли у місто Кропивницький. Зрозуміло, можливо, для цього були певні обставини. Та ніхто цих справ не відновлював весь рік! – наголошує підполковник.
Отак у нас працює персонал військових частин і командування. Офіцери штабу та управління військової частини потрібні для того, щоб вони працювали НА бойові підрозділи. А в нас навпаки – бойові підрозділи працюють на офіцерів штабу. З таким ставленням до військової служби ми в цій війні далеко не зайдемо”.
Військовослужбовці не знали, що їхні справи знищені. Більшість, переконаний, Владислав і досі не знають. Він, наприклад, зіштовхнувся з цією проблемою аж через рік, коли отримав поранення.
Чому цілий рік документи ніхто не відновлював – воїн не знає.
Проблему можна вирішити. Якщо ти депутат
Владиславу Прокопенку після довгої бюрократичної тяганини (письмові й усні звернення, на які юридична служба не реагувала) таки вдалося відновити свої документи. Не тому, що він підполковник і Герой України. А тому, що втрутився народний депутат. Лише після того, як до військової частини надійшло депутатське звернення від депутата Верховної Ради Олексія Гончаренка, юридична служба помітила “проблему”. Особову справу воїн отримав за два тижні.
Таким чином, після місяців бюрократичних поневірянь, Владислав зміг пройти МСЕК й оформити першу групу інвалідності. Після цього змогла звільнитися зі служби і його дружина Альона. Вона зняла військову форму місяць тому, та досі не отримала виплати, які нараховуються під час звільнення.
“Ми живемо у ХХІ столітті. Цифровізація – це наше сьогодення. По деяких питаннях Україна попереду багатьох країн. Взяти ту саму “ДІЮ”. Це добре. Але чому це все якось обійшло армію? Армія залишилася в іншому вимірі й іншому часі. Все навколо зрушило, а тут ні. Потрібен цифровий облік, який має вестися з першого дня служби”.
Воїни та їхні рідні, які зіштовхнулися зі схожими проблемами, можуть звернутися за юридичною допомогою на Гарячу лінію “Гончаренко цетрів”, яка працює спеціально для військових з 9:00 до 18:00 (WhatsApp, Telegram, Viber, Signal):
- +380672042206
- +380951168887
- +380937440036
- Пошта: lawyergoncharenkoua@gmail.com