Хто тільки не був зачарований Чарівним! Навіть корейці мало не взяли тут землю в оренду під вирощування овочів для потреб своєї країни. Не склалося в силу різних причин. Писали про Чарівне й ми, журналісти “Честі хлібороба” та “Першої елктронної газети” – багато про хороше, багато про проблеми. І все, здавалося б, у чарівненському, чи то пак, державному дослідному підприємстві “Червоний зземлероб” було не гірше, ніж в інших аграрних господарствах. Соціальну сферу підтримують, люди працюють, на полях все посіяно, на току влітку пожвавлення, в селах, як ніде більше в районі, демографічна ситуація на висоті. Здавалося, немає тут більшої проблеми, ніж та, що виникала час від часу: люди все ж захотіли розпаювати чотири тисячі державної землі, що підпорядкована системі Академії аграрних наук.
Кожен, хто працював у “Червоному землеробі” раніше або продовжує трудитися нині, хотів отримати пай – нарівні з іншими селянами району, які давно отримують якісь кошти за оренду. Багато зборів, на яких бували й журналісти, закінчувалися тільки рішеннями про звернення до вищого керівництва. І все затихало до наступного разу – поки люди знову не набиралися пару.
Та котел в кінці-кінців рвонув. Й абсолютно в іншому місці, ніж можна було очікувати. Діяльністю “Червоного землероба” впритул зацікавилася академія. Кінець ниточки потягнувся далі, спливли неприємні речі, оголились інтереси багатьох підприємців, підприємств, фермерських господарств. Навіть публікації, в яких журналісти описували захист працівниками “Червоного землероба” свого керівника, тепер можна списати в архіви. На сьогоднішній день ситуація кардинально змінилася. Працівники підприємства кричать про обман. Протистояння після призначення нового керівника “Червоного землероба” між ним і частиною фермерів сильно загострилося.
У вівторок, 8 вересня, чимало колег по перу написали про рейдерське захоплення бобринецькими фермерами земель “Червоного землероба”. Та якщо дивитися на ситуацію об’єктивно, то говорити про чисте рейдерство зарано. Бо кожна сторона конфлікту має свої аргументи, що, на перший погляд, підтверджують правоту. Ставати на чиюсь сторону в цій ситуації також було б передчасно. Напевне можна сказати одне: ми, українці, юридично безграмотно ведемо свої справи, навіть ті, що стосуються мільйонних угод. І самі ж від цього страждаємо. Які ми далекі від закону і як безсилі, коли він заявляє про свою правоту!
У вівторок, прекрасний для аграріїв день, коли можна було б працювати і працювати, кілька десятків людей виявилися втягнутими у конфлікт. У протистоянні фермерів і керівництва дослідного господарства взяли більшу чи меншу участь жителі Чарівного й Мирного, міліція, ДСБЗ, громадські організації, “вільні громадяни” (колишні айдарівці й донбасівці, які захищають державні землі вже не на фронті, а в тилу), журналісти і ще бозна-які організації і люди.
Суть цього конфлікту можна описати кількома реченнями: колишнє керівництво не змогло обробити всю землю, віддало її нібито в оренду фермерам, ті обсіялися, тепер хочуть зібрати своє. Своє забирати їм не дозволяють, бо державна земля підприємства за законом не підлягає оренді, суборенді і т.д. Фермери, які зібралися біля поля й загнали сюди техніку, кажуть, що їх “кинули” і заявляють свої права на 800 гектарів.
Але в цілому мова йде не про сотню гектарів і навіть не про тисячу. З наших джерел відомо, що з чотирьох тисяч з хвостиком гектарів землі господарства в оренді було приблизно 2900 га. Договори на надання послуг (а не оренду!) є начебто тільки у двох бобринецьких фермерів. Нещодавно право на свою частину врожаю заявила ще одна велика компанія, яка веде справи по всій Україні, і навіть наклала арешт на незібраний ще урожай.
Не намагаючись ставати суддями в цьому клубку суперечностей, ми запитали позицію кожної сторони.
Жителі Чарівного, які зібралися біля контори відверто говорили:
– Нас дурили, адже були перевірки в господарстві, і все, казали, було добре, а тепер кажуть про мільйонні борги підприємства!
– Була заборгованість по заробітних платах, але все в чорному списку. Нам тільки тепер, уже при новому керівнику, двічі дали зарплату.
– У нас і вихідних не було, а зараз є, і нічні у подвійному розмірі оплачуються.
– Зерно дали.
– Кредити на людей були оформлені, великі гроші…
Жителі Мирного в цей же час стояли навпроти комбайнів фермерів на іншому відділенні господарства – в селі Мирному. По одну сторону лускали насіння усміхнені комбайнери-трактористи, по іншу – селяни. Трактористам було байдуже – вони виконавці. Селяни, за їх словами, стоять, щоб захистити свою землю.
Трохи далі – за поворотом біля поля – вервечка різного транспорту й купками люди. За інформацією представників державної служби боротьби з економічними злочинами, вони знаходяться тут в рамках кримінального провадження за фактом зловживання службовими особами службовим становищем.
Міліціонери Бобринецького райвідділу зі зброєю вкупі з керівником і заступником охороняли порядок – приїхали, щоб не допустити загострення протистояння.
Тут же були і представники громадської організації “Антикорупційного комітету по боротьбі з корупцією в органах влади та правоохоронних органах”. Заступник керівника організації Максим Поліщук прокоментував ситуацію так:
– Ми були вже на судових засідання по справі “Червоного землероба”, моніторимо ситуацію, фіксуємо, як проходять засідання. Компроміс тут можна знайти, але чи погодяться сторони? По-людськи я розумію фермерів: вони вклали чималі гроші, але юридично недопрацювали. Співпрацювати під чесне слово – юридична помилка. Є запитання до фермерів: якщо ви відкрито заявляєте свої права, чому на техніці немає номерів?
Позиція керівника підприємства Віктора Кравченка, якого називають кризовим менеджером, що витягує підприємства з подібних патових ситуацій:
– Я державна людина і поставлений сюди дотримуватися державних інтересів. Державна земля не передбачає ніяких договорів оренди. І договорів оренди я не бачив. Це прихована оренда, ніде не зафіксована, за неї ніхто не платить податки. 3-4 дні тому я сказав: якщо є документи, пишіть на моє ім’я заяву, я доповім в Академію аграрних наук, буде прийматися рішення, щоб задовольнити потреби. Коли я приймав підприємство, було 9 мільйонів боргу. Після державного аудиту – більше 40 мільйонів, і аудит ще триває. Виконавча служба описала урожай на полях, я підписав документи на його збереження. Якщо є договори – юристи повинні працювати з цими договорами і довести їх законність. Є фермери, які надавали послуги. До них немає питань. Ці ж люди знали, на що йшли. Якщо я допущу збір врожаю – буду сам відповідати перед законом.
Молоді хлопці в камуфляжі і без нього, що рядком розташувалися неподалік від директора, на питання про те, кого представляють, заявили:
– Ми громадські активісти, вільні громадяни України, є й ті, хто з “Айдару”, і з “Донбасу”, захищаємо директора і державну власність. Хаосу не повинно бути. Хіба так можна жити: немає на армію, на АТО, а тут приїжджають і збирають на мільйони гривень...
Обізнані у місцевих справах розповіли: є в радгоспі (так по-старому називають “Червоний землероб”) охорона, викликана нібито директором, є серед цих хлопців і “кіборг”, який охороняв Донецький аеропорт.
Фермери Білоконенко Сергій, Олег Письменний, приватний підприємець Роман Кравченко, одноосібник Микола Чучуменко погодилися розповісти про свою позицію:
– Без номерів техніка тому, що поле, пилюка, робота, загубляться, а це – фактично документ на машину…
У нас є договори оренди, якщо порахувати на всіх, приблизно на 800 гектарів, ми обробляли землю, сіяли, платили господарству за оренду. Урожай не чекає – уже потрібно збирати, враховувати погодні умови. За Земельним кодексом – хто посіяв – той і збирає. Нам повернути хоча б наші витрати. Директор заявив, що розрахується після оплати боргів господарства. Ставайте, мовляв, у чергу. А ми не хочемо в чергу. Ми готові до суду, а в чергу – ні. Земля хоч і державна, а врожай – наш. Ми б хотіли, щоб органи, які повинні контролювати, дали це зробити.
Напевно, найкращим рішенням у такій ситуації було б, якби в проблемі без затягування розібралися компетентні органи, суд, щоб знайшовся компроміс – як і належить у правовій державі.
Зінаїда Пирля (“Честь Хлібороба”) для Першої електронної газети.