1000 днів пекла: у Кропивницькому відбулася хода на підтримку полонених спецпризначенців

Володимир Дедей
Пишу про те, що справді хвилює містян.
Контакт: Facebook
Катерина Глондар та Юлія Корінькова з портретами полонених чоловіків

1000 днів – це страшна цифра. 1000 днів пекла, безпорадності та відчаю. 1000 днів оббивання порогів. 1000 днів охриплих криків про допомогу. 1000 днів надії на те, що кожна акція – остання. Але…

Сьогодні, 11 листопада, від монументу “Янгол-Охоронець України” до площі Героїв Майдану у Кропивницькому відбулася мирна хода, приурочена перебуванню 1000 днів у полоні кадрових військових 3 окремого полку спеціального призначення – старшини Сергія Глондара та сержанта Олександра Корінькова, повідомляє Перша електронна.

Декілька сотень містян пройшлися центральною вулицею міста з плакатами на підтримку та вимогами звільнення полонених військових. Рідні, побратими, волонтери та небайдужі кропивничани вийшли на мирну акцію, аби вкотре нагадати керівництву країни, що на окупованих територіях полонені щодня чекають повернення додому.

“Те, що ми сьогодні тут, свідчить про продовження боротьби, – каже дружина Сергія Глондара Катерина. – За цей час ми оббили чимало порогів та обстукали безліч дверей, щоб побачити наших чоловіків на волі. На сьогодні їхній термін перебування у полоні просто критичний. Дуже сподіваюся, що моя мрія, і мрія дітей про волю їхнього батька, здійсниться вже на ці новорічні свята”.

Дружина полоненого спецпризначенця Юлія Корінькова говорить, що на окупованому Донбасі в неволі перебувають щонайменше 155 людей і навіть міжнародні організації не можуть отримати до них доступ. За її словами, питання про звільнення полонених має бути відокремлене від політики і перенесене у гуманітарну площину, а ініціатором зрушень стати держава.

“Ніхто не знає, через які катування та емоційні знущання проходять наші чоловіки, яких ще 2 роки тому за Мінськими домовленостями мали звільнити. Поки шляхів вирішення проблеми не видно і немає тої опори, на яку можна розраховувати. Європейський Союз не допоможе. Першою має клопотатися держава, а справою займатися ті люди, для яких життя – найвища цінність. Наші чоловіки стали на захист країни ціною свого життя, залишившись при цьому безпомічними і безпорадними. І до цих пір вони перебувають заручниками Мінських домовленостей і Кремля”.

Під час акції на площі Героїв Майдану, на знак підтримки військових та нагадування керівництву країни про полонених, кропивничани підняли руки з листівками догори і таким чином утворили слово “ВОЛЮ”.

Також сестра кропивницького спецпризначенця Людмила Глондар у цей день проводить акцію під Адміністрацією Президента України.


Військовослужбовці 3-го полку спецпризначення старшина Сергій Глондар та молодший сержант Олександр Коріньков потрапили у полон 16 лютого 2015 року, під час виконання складного бойового завдання у районі Дебальцевого. Військові супроводжували колону, і їх загін потрапив у засідку, декілька військових загинуло, декілька були поранені, інших взяли у полон. Наразі обох кропивницьких спецпризначенців утримують в Макіївській колонії.


Катерина Глондар і Юлія Корінькова – дружини спецназівців, кадрових військових, які стали заручниками так званої “ДНР”, – щосили домагаються звільнення чоловіків. У квітні 2016-го обидві жінки разом з іншими родичами полонених пікетували російське посольство в Києві, перекривали Повітрофлотський проспект, закликаючи повернути їхніх чоловіків, синів, братів додому.

У травні цього ж року Катерина Глондар і Юлія Корінькова вимагали зустрічі з Президентом України Петром Порошенком. Жінки хотіли привернути увагу на їхніх чоловіків, які вже 451 день перебувають у полоні бойовиків ДНР.

25 травня 2016-го в приміщені ГО «Громадська варта» відбулася друга прес-конференція дружин військовополонених бійців 3-го окремого полку спецпризначення. Юлія Корінькова та Катерина Глондар заявили, що ніяких дій збоку влади в напрямку визволення їхніх чоловіків з полону терористів держава не зробила. Жінки просили допомоги у міжнародних організацій.

10 червня під час акції “Stop Putin Stop WAR in Ukraine” на центральній площі міста, жінки полонених кропивницьких спецпризначенців Катерина Глондар і Юлія Корінькова збирали підписи під листом до Президента України Петра Порошенка.

У червні 2016-го на вулицях Кропивницького з’явились бігборди із фотографіями полонених спецпризначенців 3-го полку Сергієм Глондарем та Олександром Коріньковим.

У 501-й день від початку полону українських військових перевели з будівлі СБУ до СІЗО. Із хлопцями зник зв’язок.

У листопаді минулого року українська сторона у Мінську звернулася до “нормандського формату” з пропозицією дати доручення гуманітарній групі до Різдва 2017 р. ухвалити рішення по даті звільнення заручників, серед яких –  кропивницькі спецпризначенці.

На початку цього року українські міста долучилися до всесвітньої акції спротиву кремлівській агресії “Стоп Путін! Стоп війна!”. У Львів з’їхалися родичі полонених із західної та центральної України, колишні бранці бойовиків та бійці АТО. Кропивничанки у Львові звернулися до лідерів міжнародних об’єднань, аби повернути полонених додому.

“Наші чоловіки заручники там, а ми – тут”, – говорила дружина полоненого кропивницького спецпризначенця Олександра Корінькова в інтерв’ю у березні цього року.

«Діти знають, що батько є лише на фотографіях»– потім була опублікована історія чекання Каті Глондар і її розповідь від першої особи про дітей, коханого і постійну боротьбу за те, щоб про її чоловіка не забували, і врешті він повернувся додому.

У травні цього року дружина полоненого кропивницького спецпризначенця Сергія Глондаря Катерина та рідні інших українських заручників закликали європейців тиснути на Путіна та бойовиків, адже без тиску світової спільноти на Росію питання їх звільнення так і буксуватиме.

Також у травні на площі Герої Майдану близько двох десятків містян запустили у небо палаючі ліхтарики на знак підтримки військовослужбовців, які знаходяться у полоні бойовиків.

12 липня у Києві біля посольств країн “Нормандської четвірки” родичі кропивницьких спецпризначенців, які понад три роки знаходяться у полоні, вимагають від посадовців припинити пусті балачки і нарешті зайнятися реальними і дієвими кроками для звільненням військових.

Донечка полоненого спецпризначенця: «Мамо, а чого ти мені брешеш? Мій тато в полоні?»


Володимир Дедей, Перша електронна газета

Поширити:

Залишити коментар:

коментар

Будьте першим, що прокоментував

Залишити коментар

Адреса вашої електронної пошти не буде опублікована.


*