Виставою “Заборонений” про Василя Стуса, зіграною на сцені Театру корифеїв у Кропивницькому, відкрили 53-й театральний фестиваль “Вересневі самоцвіти” учора, 18 вересня.
Про це повідомляє Перша електронна газета.
Виставі передували традиційне покладання квітів до пам’ятника корифею українського театру Марку Кропивницькому і приємна новація – у холі на глядачів чекав театральний оркестр, який виконував на широкий загал відомі українські і світові музичні композиції, що колихали відвідувачів у передчутті чогось хвилюючого і грандіозного. І це сталося…
“Заборонений” – п’єса Сергія Дзюби та Артемія Кірсанова про перебування і смерть поета-шістдесятника в радянському таборі. Історію нескореного митця глядач дізнається з уст його наглядачів – КГБістів, які намагалися зламати, приручити поета, але так і не змогли. Навіть у хворобливому, передсмертному маренні Стус залишався вірним собі і власним переконанням.
“Кати”, “убивці” – це найскромніші слова, які злітають з уст українця в бік його мучителів, але його вірші й листи, розібрані на цитати і перетворені в репліки акторів, звучать ще більш промовисто і влучно.
“Доля Донбасу — це майбутня доля України, коли будуть одні солов’їні співи”.
“Я не націоналіст. Навпаки, я вважав за потрібне робити так, аби серед певної частини українців розвіяти дурман самозакоханості, антисемітизму, загумінкової обмежености. Так само за потрібне я вважав робити так, щоб серед певної частини росіян, євреїв і т.д. розвіяти дурман неповаги до української мови, культури, історії, неповаги до праці селянина, що гречно причащає усіх нас хлібом і сіллю від своїх мозолів”
Лірика першого кохання, біль від утрати друзів, злість на залізну систему і народне мовчання, гірке відчуття зради, крихта надії з присмаком невідворотного кінця… і незламна сила волі. Весь спектр людських емоцій переплітається на сцені, створюючи картину в стилі “комуняцього сюру” – таку нам історично близьку і ментально далеку.
Історію Стуса не грають, проживають на сцені актори кропивницького і херсонського театрів. І якщо митців з Херсонщини багато місцевих глядачів відкривають для себе вперше. То наші рідні, кропивницькі театрали приємно шокують своєю професійністю і майстерним втіленням сценічних образів. Вони по-новому розкривають свої акторські таланти, демонструють глибину і багатогранність своїх творчих натур, які десятиліттями ховалися за мішурою однотипних “наталок”, “галинок”, “петрів”, сільських дівчат і безтурботних козаків.
Це той творчий прорив, про який глядач мріяв і нарешті отримав, коли колектив очолив директор з прогресивними поглядами – В’ячеслав Вандрашек – і дав можливість акторам показати всю свою силу й талант.
Після вистави актори дякували глядачам за можливість грати для них на сцені театру корифеїв. А глядачі, хто зі сльозами, хто з усмішкою, хто з гордістю за своїх театралів, аплодували, не шкодуючи долонь. Бо “Заборонений” – це вистава, яка не лишає байдужим нікого.
Якби у школі нам так розповідали про Стуса, як це роблять кропивницькі й херсонські актори зі сцени, то в Україні не було б потреби ні в лагідній українізації, ні в примусовій декомунізації.
“Як добре те, що смерти не боюсь я: і не питаю, чи тяжкий мій хрест,
що перед вами, судді, не клонюся: в передчутті недовідомих верст…”
Фото Олексія Каприці
Читайте також:
- На Кіровоградщині стартує фестиваль “Вересневі самоцвіти” (ПРОГРАМА)
- «Вражаючі образи»: на Театральній площі відбулася мистецька акція від Театру корифеїв