“Смачна Кропивниччина” ввійшла до ТОП-7 книг про народну культуру України

© Сергій Шульга | Facebook

Книга кулінарних діалектів “Смачна Кропивниччина”, створена командою ГО “Баба Єлька” на основі народних рецептів мешканців Кіровоградської області, ввійшла в добірку з семи сучасних українських книжок, які досліджують народну культуру й архітектуру різних регіонів нашої країни.

Про це повідомляє Перша електронна газета за інформацією проекту “ЧИТОМО”.

“Народна культура – важливий елемент української ідентичності. І зараз ми перебуваємо на хвилі піднесення цікавості до власної історії й культури, зокрема до культури народної в усіх її проявах від народного одягу та прикрас до гастрономічної культури й народної архітектури” – пояснює авторка добірки Тетяна Петренко.

У добірці кожна книга представляє окремий етнографічний регіон і презентує певні його культурні особливості. “Смачна Кропивниччина” презентує Наддніпрянщину і її кулінарні традиції.

Книга є результатом експедицій учасників проєкту “Баба Єлька” протягом 2018-2021 років. У ній зібрані записи рецептів мешканців сіл Кропивниччини, які найкраще оповідають про повсякденні локальні кулінарні практики ХХ ст.

Збірка містить понад двісті рецептів, частина з яких подана зі збереженням місцевої говірки. Просканувавши QR-код біля окремих переписів, можна поринути в атмосферу сільської дійсності, почути голоси «бабів Єльок» – носіїв знання про локальну гастрокультуру, прочитати репортаж про ту чи іншу експедицію, звідки привезений рецепт.

“Смачна Кропивниччина” вийшла друком у 2002 році у видавництві “їzhak”.

На сторінках «Смачної Кропивниччини» ми маємо змогу зазирнути всередину української хати й зрозуміти процеси, що відбувалися там. Проте не варто думати, що це дослідження – лише про рецепти. Книжка розкриває чимало різних особливостей цього регіону. В тексті зберігаються діалектичні особливості мовлення і міри, якими послуговуються в регіоні (пучка, жменька). Герої діляться історіями й традиціями, що супроводжують процес готування. А на фото задокументована атрибутика (печі, скрині) і процес готування. Це дає змогу живо уявити інтер’єр української хати й призначення речей, які сьогодні експонуються в музеї народного побуту.

“Кропивниччина – цікавий регіон, в якому зійшлися степова й кочова культури, в якому сплітаються гастрономічні звичаї різних етносів” – каже Олена Брайченко, засновниця проєкту «Їжакультура».

У вступній статті до книжки етнологів Любові та Олександра Босих розповідається, що десь у 1773 сюди переселилось чимало болгар, які довго зберігали свої харчові традиції, зокрема не їли місцеві кислі продукти. Булгур і плакети (прісний пиріг із сиром) в місцевій кухні – це спадок їхньої культури. І, звісно, особливу роль в гастрономічній культурі відігравали страви календарних і сімейних ритуалів. Так різдвяне гніздечко готували для покращення добробуту, а середину цибулі під час готування вертут віддавали дівчатам, бо це сприяло дітонародженню.

Купити книжку можна:

Поділля

Володимир Титаренко. Подільський килим. – Київ: Родовід, 2018. – 308 с.

У 2000-2010-их рр. в Україні з’явилася хвиля цікавості до українських автентичних виробів. Вона дала поштовх до створення галерей, проведення фестивалів і виставок, активації ринку старожитностей, створення реплік давніх виробів і появи різноманітних етномайстрів. Результатом цієї цікавості стала також систематизація і дослідження етнографічної спадщини, зокрема й у формі книжок.

“«Подільський килим» – це альбомом, що містить зразки килимарства з усіх основних музейних і приватних колекцій України. Разом з іншою книжкою видавництва «Родовід» про килимарство, «Квіти і птахи в дизайні українських килимів», альбом є унікальним виданням про українську спадщину килимарства” – пояснює Олена Брайченко.

Лівобережна Україна

Стефан Таранушенко. Дерев’яна монументальна архітектура Лівобережної України. — Харків: Видавець Олександр Савчук, 2017. — 896 с. ; 1033 іл.

Монографія Стефана Таранушенка є ґрунтовним дослідженням і фіксуванням церков лівобережної України, які у своїй більшості на сьогодні не збереглись. Вона містить фотографії, описи й виміри церков, що стане в пригоді дослідникам дерев’яної архітектури. Це не перше видання монографії, проте її найповніша і найточніша версія.

“Як будувались церкви в давнину? Тривалий час це був процес самодіяльний. Громада обирала майстра і просила його збудувати церкву за відомим їй прикладом. Майстри у свою чергу активно позичали елементи мурованої архітектури, творчо опрацьовували свій задум звертаючись до народної естетики” – коментує Олена Брайченко.

Карпати

Володимир Шухевич. Гуцульщина. — (Репринтне видання 1899‒1908 рр.). — Харків: Видавець Олександр Савчук, 2018. — 1218 +[10] c., 294 іл.

Володимир Шухевич був активним учасником музейного руху наприкінці 19-на початку 20 ст. Він займався пошуком і купівлею предметів гуцульського промислу, а також описовою етнографією, характерною для кінця 19-початку 20 століття. Треба сказати, що межа століть – це час етнографічних експедицій, збирання матеріалів, а також початків етнології, тобто етнографічної аналітики Федора Вовка.

«Гуцульщина» посідає вагоме місце в народознавчій науці, подаючи багатий ілюстративний матеріал і докладні описи феноменів народної культури.

Полісся

Юрій Хмельовський. На межиріччі Льви та Ствиги. – Рівне: Принт Хауз, 2021. – 432 с.

Книжка «На межиріччі Льви та Ствиги» почалася з бажання дізнатись щось про рідне Полісся і відсутність літератури на цю тему. Під обкладинкою книжки зібрано краєзнавчі статті про Рокитнівщину, написані впродовж 25 років. Власне, з цікавості й любові до свого рідного краю виростають малопомітні в масштабах всеукраїнського книговидання, але дуже цікаві й цінні дослідження локальної історії та культури різних куточків країни.

Запоріжжя

Віктор Вечерський. Castles and Fortresses of Ukraine. – Київ : Балтія-Друк, 2015. – 152 с.

Ми схильні швидко забувати історію й те, яких спустошень зазнавала українська земля від війн впродовж століть. Проте замки й фортеці є мовчазними свідками давніх кровопролить. А література минулих століть засвідчує, що європейці завжди знали про роль України й зокрема українського козацтва в обороні Європи, християнського світу від завойовників.

“Приїжджаючи до України в давнину іноземні мандрівники й дипломати відзначали рівень української загроженості та звертали увагу на українські фортифікації, які мали боронити населення. Легендарний засновник одного з перших американських поселень Джон Сміт, згадуючи про свої поневіряння на території України на початку XV ст., співчував цій землі, адже вона постійно зазнавала спустошень і нею було небезпечно пересуватися самостійно” – розповідає дослідниця Олена Брайченко.

Південь

Віталій Бугаєнко, Олексій Білецький. Херсонщина. – Харків, Фоліо, 2023. – 155 с.

Книжка «Херсонщина» є путівником, що має показати місто й околиці, розказати цікаві історії, познайомити з будівлями, допомогти зорієнтуватися в регіоні і його історіях. Точніше мав, оскільки сьогодні об’єкти з цієї книжки знищуються чи опиняються в стані загроженості, а способи говорити про регіон кардинально змінюються.

Авторами книжки стали краєзнавці – гід Віталій Бугаєнко та засновник туристичного центру «ХерсON» Олексій Білецький, які до повномасштабного вторгнення відкривали для себе місто й регіон багатьом містянам і гостям міста.

Крім Херсона ця книжка також влаштовує тури областю – Олешками, Джарилгачем, «Херсонськими горами». Не всі локації книжки є очевидними туристичними атракціями, проте всі є важливими й цікавими. У цьому путівнику ви знайдете Нову Каховку, місто, що мало обслуговувати потреби Каховської ГЕС, але яке нею не обмежується. Нова Каховка мала потенціал не меншої туристичної атракції, ніж знамениті природні об’єкти регіону. Тут залишили свої сліди французькі й швейцарські колоністи, а стіни частини будинків Нової Каховки прикрашають «кам’яні вишиванки».

Матеріал створено за підтримки Благодійного фонду «МХП – Громаді».

Фото: Сергій Долгов

Модель: Олена Брайченко, засновниця проєкту «Їжакультура»

Читайте також:

Поширити:

Залишити коментар:

коментар