15 липня в обласному художньому музеї відбулася презентація книги Валерія М’ятовича «Нехай святиться ім’я Твоє…». Це вже друга книга автора, відомого журналіста в області. Перша, «Номенклатурний декамерон» (2016р.), відзначена низкою премій, зокрема Всеукраїнською ім. Володимира Малика та Міжнародною ім. Пантелеймона Куліша.
Про це повідомляє Перша електронна газета.
У новій книзі описані події мають конкретний часовий вимір – це 2010 рік, час правління Януковича, коли владні чиновники увірували у свою безкарність і можливість керувати людськими долями. У центрі уваги – колектив редакції обласної газети, який нещодавно очолила нова редактриса, котра намагається змусити журналістів танцювати під свою дудку.
«Книгу я писав майже 10 років. Задум народився ще у 2011 році, після того, як у 2010 пішов з посади головного редактора обласного видання «Народне слово», яке очолював 20 років. В сюжеті використав багато того, що чув і бачив на власні очі. Проте прохання до всіх, хто буде читати, не намагайтеся когось там впізнати. Це художній твір, всі події і герої вигадані. Головне, що хотів сказати, – після нашої Перемоги у великій війні з росією треба побороти внутрішнього ворога, тих, хто використовує посади для збагачення. Ми маємо змінитися повністю», – сказав Валерій М’ятович під час презентації книги.
Свій твір автор присвятив другові і однодумцю Володимиру Панченку.
На запитання, що має на увазі під досить неоднозначною назвою книги, Валерій Павлович відповів: «Людину. «Нехай святиться ім’я Твоє… Людино». Бо у центрі уваги – саме вона, звичайна людина, її доля, непростий вибір між добром і злом, здатність протистояти негараздам і не втрачати гідність».
Книга вийшла не так давно, проте вже встигла наробити галасу в соціальних мережах. Комусь герої здалися впізнаваними, комусь сюжет – занадто правдоподібним. І хоча автор повністю спростовує це, запевняючи, що будь-який збіг є випадковим, питання залишаються відкритими. Можливо, саме в цьому мета автора? Про книгу говорять, а значить, читають…
Нагадаємо, як у Чехії вивчають злочини тоталітаризму – погляд кропивничанки.
Читайте також: Вуз, парк, вулиця і пам’ятник – як у Кропивницькому позбуваються Пушкіна