У Кропивницькому вшанували пам’ять учасника Кенгірського повстання Володимира Караташа

Люблю писати про хороші, мотиваційні, цікаві історії. Пишу про людей, які хочуть і вміють робити важливі речі. Слідкую за оновленнями в сфері реформ і намагаюся писати про складне простими словами)

Учора, 27 лютого, у Кропивницькому вшанували пам’ять одного із учасників легендарного Кенгірського повстання, члена Організації українських націоналістів з 1943 року Володимира Караташа. Під час вечора-спомину озвучили прийняття посмертно Володимира Караташа до Національної спілки журналістів – це було його мрією, яка втілилася тільки після смерті видатного українця.

Володимир Караташ – щирий патріот України і політичний в’язень сталінського режиму, незламний воїн і повстанець УПА, сумлінний журналіст і письменник, активний громадський діяч і волонтер АТО. Він є політв’язнем і учасником найбільшого в історії сталінських концтаборів повстання.

Володимир Караташ до розстрілу був засуджений у 1951 році в концтаборі «Речлаг» за виготовлення небезпечної для радянської влади зброї (разом із побратимами він зумів виготовити 600 гранат, готуючись до можливого повстання). Згодом вирок замінили на 25 років таборів та п’ять років обмеження у правах. Володимир Караташ пережив 12 років поневірянь у концентраційних таборах Російської імперії, п’ять місяців провів в одиночній камері смертників (щоб не з’їхати з глузду, читав напам’ять поезії Лесі Українки, Франка, Шевченка), працював на шахтах, разом із тисячами українців топтав землю Колими, Воркути. Однією з найяскравіших сторінок його біографії є участь в організації Кенгірського повстання, за словами автора роману «Архіпелаг ГУЛАГ» Олександра Солженіцина, найбільшого повстання в сталінських таборах, коли за різними оцінками від семи до дванадцяти тисяч в’язнів протягом сорока днів і ночей тримали оборону в таборі, в якому протестували проти тоталітарного режиму Сталіна. За спогадами сучасників тих подій, саме українці першими почали висловлювати протест проти нелюдських умов життя і праці в концтаборах та проти сталінської системи загалом. (“НГ“)

Життя Володимира Караташа обірвалося 5 листопада 2017 року на 92 році життя.

Читайте також: 90 років боротьби Володимира Караташа: від УПА і Кенгіру до Майдану (ФОТО)

Головний редактор “Нової газети” Інна Тільнова розповіла про те, як Володимир Караташ приїздив на перегляд фільму “Червоний”, після чого відбулася зустріч із кропивничанами:

“Коли я запропонувала йому приїхати, він жодної хвилини не вагався і відразу погодився приїхати. Зустріч у кав’ярні була теплою, сімейною. Я пам’ятаю, як він сказав після цієї зустріч, що став мільйонером. Тому що кожну людину, яку він зустрічав на своєму шляху, українця, патріота – він вважав за джек-пот. Він “клав” її до своєї скарбнички і щасливішав, і навіть молодішав. Зустріч, саме у День незалежності, була і для нас надважливою. Він надихає, він дає сили, сама його постать показує – те, що ми тут робимо, це недаремно”.

DSC_0749

Головний редактор Першої електронної Світлана Листюк, яка народилася в Голованівському районі, розповіла, що познайомилася із Володимиром Караташем ще в дитинстві. Тоді в райцентрі ще відзначалося 9 травня. Маленька дівчинка спитала вчительки, хто цей чоловік. Почула: “Упівець”… Підійшла подарувати чоловікові квіти і запитала, як його звати. На це пан Володимир відповів: “Дідо Караташ”.

“Коли я вже стала редактором Першої електронної газети, ми почали публікувати оповіді Володимира Караташа, які він надсилав до “Нової газети”. Як я вперше побачила це прізвище – то дуже зраділа… Цей дідо з мого дитинства живе на Кіровоградщині, він ще й пише виявляється. Ми спілкувалися телефоном, дякував за публікації – і мені було за щастя просто знати цю людину, – розповідає Світлана Листюк. – І дуже прикро, що за життя він не встиг зробити те, чого хотів – він мріяв стати справжнім журналістом, мати відповідну освіту, мати посвідчення. Ми спробували хоча б посмертно втілити мрію Володимира Караташа. Бо це дійсно героїчна людина”.

DSC_0849

Керівник Кіровоградської обласної організації Національної спілки журналістів Петро Мельник подякував колегам Інна Тільновій та Світлані Листюк, які ініціювали прийняття Володимира Караташа до спілки:

“Для нашої обласної організації є великою честю, що в наших лавах є така людина. І я пишаюся моїми молодими колегами, які проявили цю ініціативу”, – зазначив Петро Мельник.

Посвідчення журналіста на ім’я Володимира Караташа керівник обласної організації вручив на зберігання головному редактору “Нової газети” Інні Тільновій. Згодом, коли у Кропивницькому створять музей-кімнату видатного українця, посвідчення стане експонатом.

DSC_0863

DSC_0728

DSC_0735

DSC_0737

DSC_0742

DSC_0743

DSC_0750

DSC_0758

DSC_0773

DSC_0778

DSC_0779

DSC_0781

DSC_0770

DSC_0813

DSC_0818

DSC_0824

DSC_0786

Нагадаємо, 5 листопада, зупинилося серце одного із учасників легендарного Кенгірського повстання, чи не найбільшого за всі роки існування ГУЛАГу, члена Організації українських націоналістів з 1943 року Володимира Караташа.

2014 року у Кропивницькому відбулася презентація другого видання книги Володимира Караташа до 60-річчя Кенгірського повстання “На барикадах Кенгіру”.

Нещодавно у Кропивницькому відбулася зустріч із людиною-легендою – учасником найбільшого в історії сталінських концтаборів повстання, колишнім політв’язнем Володимиром Караташем. До нашого міста пан Володимир приїхав на запрошення редакції «Нової газети», щоб переглянути стрічку «Червоний», яка вперше в українському кінематографі торкнулася теми українців у таборах ГУЛАГу.

Поширити:

Залишити коментар:

коментар