Сьогодні, 2 лютого, ветеран із 56-ої бригади Володимир “Букша” Ковальов, який влаштував піший марафон на Кіровоградщині, дістався Кропивницього і крокує магістральними вулицями міста, збираючи кошти на підтримку воїнів на фронті.
Про це повідомляє Перша електронна газета.
В обласному центрі його шлях стартував зі 101-го мікрорайону. Біля ЦНТУ воїна зустрічали студенти, школярі, освітяни, волонтери і персічні кропивничани, які стояли живим коридором з прапорами, оплесками і вигаками підтримки.
“Я отримав поранення в районі Гуляйполя (на Запорізькому напрямку – ред.). Їхали з хлопцями на завдання. підірвались на міні. Пам’ятаю вибух, а прийшов до тями – вже без ноги. Що саме і як сталося не пам’ятаю. – розповів Володимир. – Потім були госпіталі, лікування, поставили протез. Все за кошти держави. Заново вчився ходити. Довго не міг стояти на ногах. Найгірше, коли погода міняється, на дощ і мороз болить. Лікарі кажуть, що це фантомні болі і вони будуть завжди. Зняти їх препаратами можуть хіба-що на місяць. А так, терплю”.
Коли дружині потелефонували і сказали, що її коханий в госпіталі, вона вже була вагітною, незабаром мала народжувати. Її завданям було зберегти дитинку і підтримати чоловіка. Наталя їздила з ним по всіх госпіталях.
“Дуже хвилювалася за нього. Ще коли він служив, а я чекала на нашу дитину, займалася волонтерством, помагала йому і хлопцям, як могла. І продукти збирала, і дрони шукала. З дроном для його бригади нам допомогла волонтерка з Кропивницького Волентина Степун, – з вдячність каже Наталя. – Коли мені подзвонили і сказали, що з ним трапилося, я вже незабаром мала народжувати. У мене вся вагітність була на нервах, але я завжди його підтримувала. І після поранення їздила з ним по всіх госпіталях – була у Львові, Дніпрі, Запоріжжі. Я ж дружина! І я дуже пишаюся своїм чоловіком!”
Про піший марафон, як спосіб волонтерства, воїн дізнався з соцмереж. Побачив відео, де волонтер з іншої області влаштував подібний збір коштів.
“Подивився і думаю, якщо інші так роблять, то чого я не можу? Нехай вони на двох ногах, але і в мене тепер є протез. Вдів його і пішов”, – каже воїн.
Поряд з Володимиром іде не лише Наталя, яка завжди поруч, а й товариш по службі Леонід Гоя, який наразі теж у статусі ветерана і підтримує побратимів волонтерством. Втрьох крокують вулицями Євгена Тельнова, Соборною і Великою Перспективною до площі Героїв Майдану.
“До своїх хлопців” – зітхає Володимир.
За перший два етапи марафону (зі Злинки у Велику Виску) ветерану вдалося зібрати майже сто тисяч гривень. За ці кошти він придбав запчастини до спецтехніки та інші речі, необхідні його побратимам з 56-ої бригади. Нині ж до нього звернулися воїни з 25-ої бригади, які також потребують підтримки. У Кропивницькому Володимир планує зібрати кошти, щоб придбати для них дрона.
Після марафону на Кіровоградщині, ветеран хоче рушити на Умань, Гайсин і Вінницю. У своїх силах впевнений.
“Я хотів би повернутися назад на службу і бути поруч зі своїми хлопцями. Але мене не беруть. Тому буду підтримувати їх по-іншому. Не можу я просто сидіти в хаті!” – зізнається воїн.
Нагадаємо, підтримати Володимира можна на картку дружини Наталі – 4149499151950019 (Приватбанк).
Читайте також:
- “Скільки сліз виплакали за ці роки!” – рідні звільненого з полону воїна з Соколівської ТГ
- Завжди разом: як батько і син з Кіровоградщини захищають країну в лавах ТрО