Юля і “Спалах”: “Ми один одному даємо крила”
– Тут так гарно! Дивіться – навкруги багато лісу, а кажуть, що поряд десь й річка. Та ми її ще не бачили, лише відчуваємо приємну прохолоду від неї, – каже Юлія, демонструючи нам на екрані [далі…]
інтерв’ю
“Правильний батюшка” Дмитро Татаров: “Ми обираємо не храм, а дорогу до Бога”
Останнім часом все більше православних християн обирає дорогу до Бога через Православну церкву України, вважаючи Українську Православна церкву дітищем Московського патріархату. Ті ж, хто й досі ходить до місцевих храмів УПЦ, теж переконані у власній [далі…]
Цибулівський кіборг Вадим Федоров: Я завжди відчував, що в мені тече козацька кров
Коли у Цибулевому сідає сонце, 30-річний сержант Вадим Федоров (позивний «Вадос»), на іншому кінці світу лаштується вибиратися у клініку, де з 9.00 ранку до 17.00 вечора заново вчиться ходити. До поранення Вадимів ріст був 192 [далі…]
Майстриня з Бережинки: Мої квіти-світильники несуть не лише світло, а й радість людям
На подвір’ї пані Марини з села Бережинки Кропивницького району – справжній квітковий рай: троянди, гладіолуси, лілії, піонита безліч інших рослин, між якими виглядають різнокольорові декоративні фігурки, виготовлені руками господині. Саме любов до квітів спонукала Марину [далі…]
“Мене викопували з землі і думали, що я “двохсота” – історія боротьби жінки-воїна з Кіровоградщини
Від її рідного маленького села Голикове, що в Олександрівській громаді Кропивницького району, до німецького міста Любек, що притулилося у бухті Балтійського моря, близько двох тисяч кілометрів. Наталія Титаренко про нього ніколи навіть не чула. Тому [далі…]
Українці в Норвегії: Віта Атаманчук про роботу в школі, громадську діяльність і політику
Віта Атаманчук – кропивничанка, яка живе в Норвегії вже 5 років. Вона говорить норвезькою і продовжує її вдосконалювати, добре інтегрувалась сама, а тепер допомагає новоприбулим українцям адаптуватись. Віта працює в старшій середній школі. Минулого навчального [далі…]
“У мене немає нікого…” – чоловік з ВІЛ розповів, як наркоманія руйнувала його життя
Петру Гавриленку 53 роки. Він ледь пересувається, схуднув після хвороб. Прийшов в офіс благодійної організації «100 відсотків життя. Кропивницький» під супроводом соціального працівника Сергія Чабанюка. У нього немає рідних і близьких, тому погоджується відкрито розповідати [далі…]