Чому одні земельні питання вирішуються швидко, а інші застрягають на невизначений час? Чому Кропивницький досі залишається містом мафів, земельні аукціони поставлені на паузу, при цьому одразу кілька посадовців земельного управління є фігурантами кримінальних проваджень?…
У рамках програми «На часі» журналісти Центру журналістських ініціатив Андрій Клочек та Наталя Кривошей шукати відповіді на ці та інші питання. До розмови запросили депутатку Кропивницької міської ради, голову профільної земельної комісії Валентину Яремчук, а також громадську діячку, юристку Олену Резніченко.
Очільник земельного управління міськради Роман Лунгул та заступник міського голови Олександр Мосін, які могли б дати відповіді на актуальні запитання, не змогли бути присутніми. Від них особливо було б цікаво почути коментарі про те, що четверо «земельників»– чиновників з міської ради – нині фігурують в кримінальних провадженнях.
Тож цілком логічним було питання до Валентини Яремчук, чи не забагато в управлінні земельних відносин скандалів і чи не виникала ідея удепутатів створити спеціальну депутатську комісію, яка б розібралася, на якому етапі відбувся збій у роботі «земельників».
За словами депутатки, питання створення подібної комісії депутати не обговорювали, адже сподіваються на грунтовне і фахове розслідування правоохоронних органів. (До речі, за інформацією в.о. керівника Кропивницької окружної прокуратури Володимира Рубана, одне кримінальне провадження стосовно двох посадовців управління земельних відносин з обвинувальним актом уже спрямованедо суду).
Ні генплану, ні стратегії
Наскільки підходи до виділення та використання земельних ділянок у межах міста відрізняються в Україні і в Європі, а якщо точніше, у Кропивницькому і Відні, знає юристка Олена Резніченко. Вона кілька місяців прожила в Австрії і мала час та натхнення ретельно вивчити це питання. А ще пані Олена відома тим, що саме вона подала позов до Європейського суду щодо незаконного, на її думку, будівництва ресторану фаст-фуду на території зеленої зони – Центрального скверу. Макдональдс уже запрацював у Кропивницькому, після реконструкції зі ста дерев у сквері лишилося кілька десятків, зате з’явилися лавки, ліхтарі та алейки – привід порадіти для кропивничан і норма для цивілізованого світу.
«У Відні в кожному районі є сквер або парк, до якого можна дійти протягом 5-10 хвилин з будь-якого будинку, який знаходиться в цьому районі. До речі, українське законодавство передбачає те ж саме… Також у парках немає закладів харчування, на відміну від Кропивницького, де на території Центрального скверу відкрили Макдональдс. У сквері може бути дитячий майданчик, шафи-бібліотеки… Зрозуміло що нам ще дуже далеко до Відня, але ми маємо переймати найкращі світові практики», – наводить приклад організації простору Олена Резніченко.
Насправді корінь земельного безладу, вважає юристка, у недосконалому і застарілому генеральному плані міста, який створений у 2000-х роках. Саме він визначає, скільки землі має бути відведено для житлової забудови, для виробництва, скільки зелених зон загального користування. Щодо останнього, то всім давновідомий факт: ще намомент складення генерального плану зелених зон в нашому місті вже бракувало.
Попри норму у 20 м² паркових зон на одну людину, ще 20 років тому ця цифра складала 6 м².
Попри це міська влада систематично приймає рішення, пов’язані із забудовою парків та скверів (яскравий приклад – Лісопаркова чи той самий Центральний сквер).
Такої ж думки щодо застарілості генерального плану міста і Валентина Яремчук.
«Наше місто поки що йде за якимись такими радянськими напрямками», – визнає депутатка, звертаючи увагу на ще одну дотичну проблему – відсутність стратегії розвитку Кропивницького не у вигляді папірця з абстрактними фразами, а чіткими кроками з розвитку.
«Хоча до грудня 2023 року всі міста і громади повинні мати свій стратегічний план, ми маємо затверджений план на папері, дуже формальний. Це не та стратегія, якої ми маємо притримуватися. Насправді для того, щоб написати якісну стратегію, як це зробила, наприклад, Вінниця, треба запросити людей, які вміють це робити. А ще, щоб у керівництва міста співпадало бачення стратегії із тими, хто буде її писати», – упевнена Валентина Яремчук.
Розгляд земельних питань: як є і як має бути
Чому комерційні об’єкти зводять на землях, які не зовсім відповідають інтересам громади, у той час інші дрібні підприємці роками не можуть оформити землю під своїм же магазином?
Валентина Яремчук каже, що депутатська комісія розглядає всі питання, які надають депутатам виконавчі органи, проте донедавна це відбувалося в ручному режимі і розрізнено. Щось приймав ЦНАП, щось передали на земельне управління або на якесь інше. Ніхто не відслідковував термінів розгляду заяв, тому часто вони губилися в кабінетах різних управлінь. За нормами, заяви громадян повинні розглядатися протягом місяця, але в реальності термін, який визначив законодавець, майже нереальний для виконання.
«Поки немає фіксованого електронного документообігу, не можна чітко сказати, на якому етапі документ лежить довше, ніж потрібно», – пояснює причину Валентина Яремчук.
Доклало свою руку до гальмування розвитку міста управління архітектури, вважає депутатка. Зокрема на її думку, в цьому управлінні або бракує фахівців, або недієва система організації його роботи.
– Я неодноразово спілкувалася з забудовниками з інших міст, ніколи ніхто з них не розглядає Кропивницький.
– І чим вони це пояснюють?
– Пояснення дуже різні, але одне з найпоширеніших – що будівельна компанія не розуміє на вході в місто, що вона отримає на фініші. Тобто немає прозорого механізму від отримання містобудівних умов до умов будівництва і здачі об’єкту в експлуатацію.
Користуючись нагодою, мені б дуже хотілося провести такий собі лікбез для читачів. Так склалося, що пересічні кропивничани асоціюють весь «будинок з колонами» з міською радою. Але хто така міська рада? На сьогодні це 42 депутати, але є ще органи місцевого самоврядування і треба ці поняття розділяти.
20% того, що відбувається в місті, – це наслідок рішень, які приймає міська рада, а все інше – це те, що роблять без прийняття рішень виконавчі органи. Якщо ви подивитесь на склад виконкому, то це не виконавчий комітет, який буде приймати рішення на користь громади. Це посадовці, які підчиняються одній людині.
Я відчуваю себе винною за те, що відбувається, але вплинути на більшість процесів не можу. З моїми декількома колегами я не можу змінити. На звернення я так само отримую відписки, які отримують журналісти чи інші запитувачі.
– Очевидно, можна говорити про кризу в міські раді?
– Якби журналісти і громадськість ретельно слідкували за процесами, які відбуваються в міськраді, вони б знали, що останні сесії відбуваються дуже довго і дуже тяжко. Ті ж самі 20 питань можуть розглядатися повний робочий день і не розглянутися в повному складі. На мою думку, на сьогодні в міській раді існує політична криза, а не лише комунікаційна.
Бувають ситуації, коли ми на комісії даємо протокольне доручення управлінню архітектури пояснити причину відмови у наданні ділянки. Ну, наприклад, частково земельна ділянка, на якій підприємець планує вести бізнес, по зонуванню не підходить. Він отримує відмову без пояснення. Як людина може дізнатися причину? Чому ніхто не пояснює? А я кажу управлінню архітектури, можливо треба провести комунікацію і пояснити. Це ж бізнес, за рахунок якого розвивається місто.
«Це не не входить до моїх посадових інструкцій», – це мені сказав головний архітектор відкрито на комісії.
Вибачте, значить, ваші посадові інструкції не так написані, давайте їх писати так, щоб люди отримували сервіс. Цікаво, що після озвучення цих, так би мовити, зауважень, «за кулісами» почали ходити чутки, що мабуть, мені не дали отримати якусь земельну ділянку. Насправді ні. Просто головний архітектор не виконує свої прямі обов’язки.
На думку Валентини Яремчук, на сьогодні Кропивницький отримав той неймовірний шанс, який би ми не отримали в мирні часи. Через повномасштабне вторгнення до нашого міста поїхали люди і бізнес. Якщо люди отримали статус ВПО і соціальні гарантії від держави, то бізнес зіткнувся з викликами. Через ручний режим виділення земельних ділянок єдиною зручною можливістю отримати землю для ведення бізнесу є вторинний ринок. Ну, або пошук іншого, комфортнішого для цього міста.
– Для того, щоб створювати “місто моєї мрії”, про яке ми читаємо з білбордів, ми маємо створювати, робити все синергійно правильно. Але виходить, що ми, депутати, боремося з чиновниками! Коли ми приходимо з якоюсь ініціативою, ми боремося, щоб вона – ця ініціатива – відбулася. То інколи, знаєте, і руки опускаються щось робити, але робимо все одно!
– Наостанок, запитаємо промежі Лісопаркової: що з ними зараз і чи не станеться так, що її і далі будуть деребанити?
– Ми надали дозвіл нашому комунальному підприємству «Благоустрій», вони розробили проект землеустрою на двічастини – гай Десантників і Сосновий. Ці земельні ділянки вже передали у користування, вони мають кадастрові номери і вже фізично не можуть бути нікому роздані. На жаль, це зроблене по залишковому принципу, але принаймні на ці ділянки вже не буде зазіхань.
Переглянути відео програми “На часі” можна на ютуб-каналі видання “Пульс”. Прочитати текстові версії – в тижневику “Нова газета”, на сайтах “Без купюр” і “Пульс”.
Публікація підготовлена за фінансової підтримки Європейського Союзу. Її зміст є виключною відповідальністю групи редакцій «Медіаколо» («Пульс», «Нова газета», «Без купюр») і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу.
Інна Тільнова, Нова газета