Сьогодні, 28 червня, на площі Героїв Майдану у Кропивницькому близько сотні містян приєдналися до акції “Забуття гірше зради” на підтримку військових-земляків, які знаходяться у полоні бойовиків. Кропивничани запустили у небо сині та жовті кульки, як знак того, що чекають якнайшвидшого повернення хлопців додому.
Підтримати військовослужбовців зібралися волонтери, громадські активісти, політики, військові, духовенство та просто небайдужі громадяни, передає кореспондент Першої електронної.
“Саме зараз у Києві зібралися рідні полонених і там проходять акцію на їхню підтримку. Ми зібралися тут, аби показати, що наше місто теж хвилюється за хлопців, які знаходяться у полоні. Зараз 132 людини незаконно утримуються на території Донбасу і ще 44 у РФ вважаються політичними в’язнями. У полоні перебувають 4 наші земляки – Олексій Кушпіль зі Знамянки, Роман Богачук із Благовіщенського району та двоє кропивничан Сергій Глондар і Олександр Коріньков. Двоє останніх знаходяться в неволі вже 863 дні. Хлопці не мають можливість отримати ліки, а за останній рік вдалося передали лише 5 листів”.
Нагадаємо, 11 травня, на площі Героїв Майдану у Кропивницькому близько двох десятків містян запустили у небо палаючі ліхтарики на знак підтримки військовослужбовців, які знаходяться у полоні бойовиків.
Узяв слово також єпископ Голованівський та Кропивницький Марк:
“Коли згадую полонених, завжди у пам’яті виринають ці дві мужні жінки (дружина військовополоненого спецпризначенця Олександра Корінькова Юлія та сестра його побратима, також військовослужбовця 3 полку, Сергія Глондара Людмила – ред.). Саме їхній образ стоїть перед очима. Я не знав ні Сергія, ні Олександра, але зрозумів, які це шляхетні люди, якщо їх так люблять і рідні готові ледь не життя віддати за них. Дивлячись як рідні за них вболівають, у хлопців з’являється бажання жити, це надає їм наснаги та сил, а коли вони бачать ще й нас усіх, то ефект підтримки ще збільшується. На прикладі цих хлопців бачимо, що солдат на війні – це не бойова одиниця, а це його дружина, сестра, батьки, друзі. Хоч вони і в тилу, але в той же час вони поруч на цій страшній безглуздій війні”.
