Більше шестидесяти воїнів-захисників з Кіровоградщини поховали в рідних громадах у червні. Серед них – бійці, чиї особи досі не вдалося встановити, військові, які давно вважалися зниклими безвісти, Герої, які загинули ще в перші дні вторгнення і ті, хто став до зброї зовсім недавно.
Про це повідомляє Перша електронна газета за інформацією громад.
У Новоархангельську днями попрощалися з тимчасово невстановленим військовослужбовцем ЗСУ.
Голованівська громада втратила 34-річного Миколу Лівітчука. Воїн працював у правоохоронних органах. З 2015 року служив в зоні АТО. Був снайпером. Головний сержант тричі отримував складні поранення. Переніс шість операцій, але знову і знову повертався на фронт. Мав низку нагород, відзнак, зокрема, іменний годинник від Міністра оборони. Микола зник 28 березня минулого року поблизу Олександрівки Херсонської області. Весь рік батьки і наречена вірили в його повернення. У червні цього року отримали сповіщення про смерть. Воїна поховали 26 червня у рідному селищі.
Мирослав Озарінський (28 травня 1985 р.н.) із Заваллівської громади за освітою був фельдшером. Мав дружину і двох доньок. Загинув 15 червня 2023 року в районі с. Мар’їнка Донецької області.
37-річний Сергій Бругер із Благовіщенського став до зброї 10 жовтня минулого року. Загинув 10 червня поблизу Білогорівки Сєвєродонецького району Луганської області. У нього залишилися батько, дружина і дві доньки.
Воїн АТО Дмитро Дородний (24.03.1987) із селища Побузьке повернувся на службу торік. Був кулеметником. Загинув минулого року – 16 вересня під час бою поблизу села Правдине Херсонської області. Поховати воїна рідні змогли 11 червня цього року. У нього залишилися мати, дружина і сестри.
Руслан Поліщук із села Копенкувате Підвисоцької громади став до зброї на початку березня 2022 року. Служив вогнеметником, був командиром відділення 56 бригади. Рівно за рік, 11 березня 2023-го, зник безвісті у Бахмутському районі. Йому було 48 років. Нещодавно родина отримала звістку про загибель.
Сергій Імшенецький переїхав на Кіровоградщину з Чернігівщини 14 років тому. Проживав у Новоукраїнській громаді. Торік був призваний на службу в ЗСУ. Загинув 13 червня під час обстрілу біля села Мала Токмачка Запорізької області.
Станіслав Бахмач із Малої Виски у 2021 році пройшов строкову службу, а з 2022-го служив у ЗСУ за контрактом. Був зв’язківцем. Загинув 15 червня на півдні України. Воїну було 23 роки. Його поховали 17 червня.
Старший солдат Вадим Марцевич (26 листопада 1996 р.н.) із села Гаївка Смолінської громади загинув 25 червня під час артилерійського обстрілу біля населеного пункту Новоданилівка Запорізької області. У 26-річного захисника залишилися батьки і брат.
40-річний Дмитро Плотник із Устинівської громади був стрільцем-помічником гранатометника взводу морської піхоти. Загинув 8 червня під час штурму ворожих позицій у Волноваському районі. Поховали воїна у селі Явкине Миколаївської області.
Олексій Бєліков із Новгородківської громади отримав поранення, несумісні з життям і був похований 15 червня у Кривому Розі. У нього залишилися дружина, донька, мама і брат.
Старший навідник гранатометного взводу, доброволець АТО (2015 р.) Анатолій Албул із села Кальниболота Надлацької громади загинув 28 травня поблизу села Богданівка Бахмутського району.
Дмитро Підопригора (1985 р.н.) з Глодоської громади – молодший сержант, заступник командир бойової машини‐навідник-оператор. Загинув 18 червня, був похований 24 червня.
43-річний Олександр Бабіч із Дмитрівської громади загинув 21 червня. Поховали воїна 24 червня у с. Красносілля, де він жив з родиною.
Олексій Голуб (1991 р.н.) із Катеринівської громади загинув 23 червня поблизу села Іванівське Бахмутського району внаслідок мінометно-артилерійського обстрілу. Воїн знайшов спочинок у селі Володимирівка.
Сергій Завірюха з Долинської загинув 14 березня минулого року. Поховали воїна 25 червня у рідному місті.
Молодший сержант Валентин Петренко (1978 року народження) із селища Олександрівка загинув 7 червня. Поховали воїна 11 червня у рідному селі.
22-річний Засядько Микола з села Голикове Олександрівської громади загинув 28 червня на Донеччині. Поховають воїна 2 липня у рідному селі..
Петро Чернов із села Оситняжка Великосеверинівської громади загинув ще 3 січня в районі Соледара Донецької області. Він недожив до свого 30-річчя всього 20 днів. Підтвердження про загибель родина отримала лише у червні. Поховали воїна 9 червня у рідному селі. У нього залишилися батьки, дружина і син.
Роман Мусевич (1974 року народження) із Олександрійської громади загинув 18 червня під час виконання бойового завдання на донецькому напрямку.
Олександр Скорик – житель селища Олександрійське – загинув 29 червня внаслідок артилерійського обстрілу на території Луганської області. Чоловікові було 33 роки. У захисника залишились дружина з двома маленькими синами, батьки та сестра.
Гайворонська громада втратила чотирьох захисників.
Петро Люлько (5 травня 1999 р.н.) – навідник мотопіхотної роти загинув 24 червня під час ворожого обстрілу поблизу населеного пункту Первомайське.
Андрій Цимбал (5 липня 1988 р.н.) служив механіком-водієм. До війни працював за кордоном, був одруженим. Загинув 25 червня у Запоріжжі.
Воїн АТО Олександр Гордаш ( 25 листопада 1970 р.н.) із села Казавчин був чоловіком, батьком, дідусем. Минулого року знову став до зброї, служив стрільцем-санітаром. Проте його життя обірвало онкозахворювання.
Андрій Однороженко (4 грудня 1972 р.н.) родом з с. Таужне, навчався у Заваллівській школі-інтернат, служив в армії. Мав трьох дітей. Був стрілцем-помічником гранатометника. Помер 23 червня у селі Мукошин Волинської області.
Добровеличківська громада втратила двох воїнів.
Солдат Олександр Сич (4 липня 1986 р.н.) із села Липняжка став до зброї 6 листопада 2022 року. Боронив рідну землю на Херсонщині та під Бахмутом. Був нагороджений орденом «За мужність». 15 червня Олександр помер в госпіталі, де проходив лікування. Серце мужнього воїна зупинилось у 37 років.
Євгеній Крупкін (2 серпня 2000 р.н.) із Карбівки – стрілець-помічник гранатометника штурмового батальйону. У мирному житті працював в аграрній сфері, був одружений, виховував маленького сина. В січні 2023 року Євгеній став на захист країни. Загинув 10 червня в районі с. Іванівське Бахмутської громади. Йому цьогоріч мало б виповнитись 23.
Новомиргородська громада попрощалася з шістьма захисниками.
Молодший сержант ЗСУ Коровін Володимир із с. Коробчине загинув ще 3 вересня 2022 року в Херсонській області. Поховати воїна рідні змогли лише 3 червня цього року.
Василь Вієру із села Мартоноша із березня минулого року вважався зниклим безвісти.
Нині офіційно підтвердили, що 28-річний головний сержант загинув, захищаючи Київську область. Його поховали 20 червня у рідному селі.
Сапер Павло Немна (1963 р.н.) з Капітанівки останні роки проживав в Одеській області. Він загину 13 березня у Бахмуті. Підтвердження надійшло лише тепер.
Павло Чейпеш із села Панчеве загинув 5 червня у Донецькій області. Поховали воїна 18 червня у рідному селі.
Святослав Виступов родом з Новомиргорода, але в дорослому житті перебрався у Київ. 6 червня загинув у Бахмутському районі внаслідок артилерійського обстрілу. Його поховали 13 червня на Полтавщині.
Дмитро Мельниченко поліг 21 червня у Запорізькій області. Поховали воїна 28 червня.
Компаніївська громада втратила чотирьох воїнів.
Телетьон Василь (16 липня 1981 р.н.) – тракторист з села Мар’ївка, був мобілізований у березні 2022-го. Старший солдат артилерійського взводу. У Василя Васильовича залишилось п’ятеро дітей.
27-річний учасник АТО Сергій Кощавський із села Мар’ївка працював у комунальному підприємстві з благоустрою у Кропивницькому. У перший день повномасштабного вторгнення знову став до зброї. Був навідником мотопіхотного батальйону. 13 червня воїн загинув, 19-го його поховали, а 20-го йому виповнилося б 28 років.
Старший солдат Панченко Олександр (2 серпня 1988 р.н.) служив у ЗСУ за контрактом. Був командиром машини розвідувального відділення. Загинув 21 червня 2023 року поблизу населеного пункту Берестове Бахмутського району внаслідок танкового обстрілу.
Іванов Михайло (22 листопада 1999 р.н.) із села Зелене останні роки жив і працював у Польщі. Після повномасштабного вторгнення Михайло повернувся до України та пішов добровольцем захищати Батьківщину. Матрос, стрілець-помічник гранатометника відділення морської піхоти загинув 12 червня під час штурмових дій в районі населеного пункту Велика Новосілка Волноваського району Донецької області. Поховали воїна 20 червня. Йому було 23 роки.
У Світловодську поховали двох захисників.
34-річний Олександр Пілявцев став до зброї 4 квітня 2022 року. Був стрільцем-санітаром. Загинув ще 16 лютого у селі Іванівське Бахмутської громади. Поховати воїна змогли лише 19 червня.
48-річний Олег Привалов пішов на фронт 16 березня минулого року. Загинув 8 червня, а 10 червня його поховали. У воїна залишилися дружина і донька.
Первозванівська громада втратила двох воїнів.
27-річний Богдан Буцев із Первозванівки загинув 7 червня у Пологівському районі Запорізької області. Поховали воїна 13 червня. У нього залишились батьки, брат, бабуся і наречена.
43-річний Роман Лєпшеєв із села Клинці мав відзнаку за оборону Бахмута. Воїн помер від поранень 9 червня. У нього залишилися донька, матір, брати і сестри.
Онуфріївська громада втратила двох захисників.
Павло Кубанов (1971 р.н.) із села Камбурліївка був старшим стрільцем. 27 червня помер у воєнному шпиталі Краматорського району від поранень, які отримав неподалік селища Хромове Бахмутського району. Поховали воїна 30 червня.
Тарас Рябуха родом із Онуфріївської громади, але у 2006 році разом із мамою переїхав до Одеси. У 2014-му служив в АТО, обороняв Донецькій аеропорт, мав дві контузії і поранення, був нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня та нагрудним знаком «Сталевий хрест». Працював інструктором у військові частині у Львові. З перших днів вторгнення став до зброї. 28 травня воїн загинув на Донеччині. У Тараса залишилися мама, брат. дружина і двоє діток – трирічний син і одномісячна донька. Йому було 35 років.
Кетрисанівська громада поховала двох захисників, які вважалися зниклими безвісти.
Родіон Колодей із села Новоградівка служив у лавах Збройних сил України з 2013 року. Воював на півдні України, був сапером. Із серпня минулого року вважався зниклим безвісти. 27-річний воїн загинув 29 серпня поблизу селища Степова Долина Миколаївської області. Попрощалися з Родіоном 21 червня.
Валерій Копотій із села Олексіївка служив солдатом обслуги мінометної батареї. Зник безвісти 28 квітня минулого року. Тоді 52-річний боєць загинув у Сєвєродонецькому районі Луганської області і був похований у Дніпрі як невідомий Герой. Цьогоріч 24 квітня його особу встановили. Перепоховали воїна у рідному селі 27 червня.
Новгородківська громада втратила двох воїнів.
Головний сержант Віталій Хвесянов (1976 р.н.) із села Просторе на фронті з липня 2015 року. Останнім часом воював під Бахмутом. Помер 22 червня у військовому шпиталі м. Слов’янськ. Діагноз – хвороба серця. У нього залишилися дружина і донька. Поховали воїна у рідному селі.
50-річний учасник АТО Віктор Русін родом із того ж села.7 червня під час артилерійського обстрілу біля села Василькове Запорізької області сержант отримав несумісне з життям поранення.
Суботцівська громада попрощалася з чотирма захисниками:
14 червня в останню путь провели 22-річного Віталія Булгаза (28 серпня 2000 р.н.). Більше восьми місяців воїн вважався зниклим безвісти. Як виявилося, він загинув під Херсоном 29 серпня 2022 року, воюючи у складі 57-ї бригади.
22-річного Івана Герасимовського (5 вересня 2000 р.н.) із села Богданівка поховали 21 червня. Він проходив строкову службу десантних військах, служив за контрактом у Кропивницькому. 20 травня 2023 року рідні отримали звістку, що Іван не повернувся із бойового завдання, а 23 травня прийшла інформація про його загибель.
21 червня загинув 42-річний Віктор Ковтунович (29 січня 1981 р.н.) із села Мошорине. З перших днів вторгнення Віктор, не чекаючи повістки, пішов добровольцем на фронт. У мирному житті був хліборобом. Поховали воїна 24 червня.
Костянтина Халатіна (9 травня 1976 р.н.) з села Володимирівка поховали 26 червня. Він проходив строкову службу у лавах внутрішніх військ. 26 лютого 2022 року вступив до лав Збройних Сил України. Неодружений.
Петрівська громада втратила трьох воїнів.
Юрій Ткачищин із служив стрільцем у морській піхоті. 16 червня отримав несумісні з життям поранення у Запорізькій області. Поховали воїна 20 червня, а 25 червня йому виповнилося б 23 роки. У Юрія залишилися батьки, брат і сестра, дружина і маленький син.
26-річний Володимир Прокопенко з села Покровка загинув 9 червня у Запорізькій області. Поховали воїна 15 червня на Алеї Слави центрального кладовища у Петровому.
38-річний Владислав Лісінецький загинув 5 червня в районі села Степове Запорізької області. У нього залишилися матір, дружина і двоє дітей.
Соколівська громада втратила трьох воїнів.
33-річний Іван Коцур із села Іванівка мав бойовий досвід у зоні ООС. Під час повномасштабного вторгнення обороняв Вознесенськ, Авдіївку, звільняв населені пункти Донеччини. 14 червня в районі села Старомайорське Донецької області під час штурму ворожих позицій Іван загинув. У нього залишилися дружина, донька, мати, брат і сестра. Поховали воїна 20 червня.
Валерій Зарапін (1977 р.н.) із села Івано-Благодатне до зброї став з перших днів повномасштабного вторгнення. Служив у 121 бригаді ТрО. Попрощалися з воїном 17 червня.
28-річний Олексій Чабан живі працював у Кропивницькому. Загинув в районі села Сторожове Волноваського району на Донеччині 21 червня цього року. Поховали воїна 30 червня у селі Димине.
Кропивницький цього місяця також поніс тяжкі утрати.
7 червня поховали бойового пілота Владислава Савельєва з позивним «NOMAD». 26-річний старший льотчик авіаційної ланки, майор Савєльєв загинув 2 червня, виконуючи бойове завдання. Скинуті ним бомби влучили у ворожі цілі, але в районі Покровська Донецької області його літак отримав фатальне вогневе ураження. У нього залишилися дружина і маленька донька.
9 червня кропивничани провели в останню путь 47-річного солдата, водія зенітно-артилерійського дивізіону Ігоря Голобородька, який загинув на початку серпня у Пісках Донецької області (у воїна залишилися дружина, донька та сестра), і 40-річного спецпризначенця, воїна АТО, командира бойової машини, старшого сержанта Олександра Подоліча, який загинув ще у перший день повномасштабного вторгнення. Олександр воював у Слов’янську, Красному Лимані, Донецькому аеропорту. Нагороджений Орденом за мужність. Його полем бою стала міжнародна траса Старобільськ-Біловодськ, на якій Олександр з побратимами нищили ворожі колони.
22 червня попрощалися з двома бійцями, які загинули 16 червня біля села Ступочки на Донеччині, – Кирилом Аксаєвим і Вадимом Дибенком.
Старший оператор групи сил спеціального призначення загону спецоперацій військової частини А2077 молодший сержант Кирило Аксаєв (1999 р.н.) мав позивний “Шеф”. З 28 лютого 2020 року до останнього дня життя служив за контрактом у військовій частині. До свого 24-річчя воїн не дожив трохи менше місяця.
Того ж дня у тому ж місці загинув старший солдат Вадим Дибенко. Ще юнаком він пішов на строкову службу і все життя присвятив війську. Служив у аеромобільних військах. Казав, це його покликання, більше двох десятиліть присвятив армії. Захиснику було 38 років.
Також раніше Перша електронна газета повідомляла про смерть Віктора Бердника, який отримав тяжке поранення 2014 року, 21-річного воїна-спецпризначенця Миколи Жидкова, лейтенанта медичної служби Сергія Гриценка,