В історії українських антарктичних експедицій є невеличкий кропивницький слід. Якщо вірити даним сайту Національного антарктичного наукового центру, за всі 27 попередніх зимівель у них взяв участь лише один житель Кіровоградщини – лікар Роман Франчук у 10-ій експедиції, що відбулася 2005-2006 рр. Відтепер слід стане ще помітнішим – цього року одразу двоє кропивничан, Сергій Салло й Дмитро Кричун, візьмуть участь у 28-ій експедиції на Південний полюс на українській станції «Академік Вернадський».
Обоє охоче розповіли Першій електронній газеті про те, як вони пройшли досить жорсткий відбір, якими будуть їхні місії на полюсі й чого очікують від відрядження.
Сергій Салло – любитель активного й екстремального відпочинку, вояж до пінгвінів, вочевидь, – логічне продовження колекціонування адреналінових вражень.
– Ким ви працювали до поїздки чи працюєте?
– Зараз я працюю DevOps*, починав із системного адміністратора.
DevOps - низка практик, призначених для пожвавлення взаємодії розробників із фахівцями інформаційно-технологічного обслуговування та зближення їхніх робочих процесів одне з одним. Має на меті допомогти організаціям швидше створювати та оновлювати програмні продукти та послуги.
– Чому та як вирішили подаватися на відбір?
– Чотири роки тому прочитав статтю одного системного адміністратора про те, як він зимував на полюсі, і загорівся цією ідеєю. Це чудовий шанс побачити світ, тим паче, коли доля дає шанс, його потрібно використовувати.
– В якості кого ви туди їдете ?
– Виконуватиму роботу системного адміністратора.
– Яким був відбір, тобто якими якостями чи вміннями треба володіти, аби потрапити до складу експедиції?
– Стосовно відбору я не можу сказати, які там були критерії, тому що це знають лише в конкурсній комісії. Але, як на мене, потрібно мати хороше здоров’я, як фізичне, так і психологічне.
– Що берете з собою, цікавить саме набір речей?
– Звичайний набір. Шкарпетки, білизну, речі особистої гігієни, сноуборд.
– Чи відчуваєте страх?
– Так. Страх, звісно, присутній, бо це ізольоване середовище, де ти постійно перебуваєш разом з не великою групою людей, ситуації можуть бути різними.Але з іншого боку – це неймовірний досвід, і він надихає.
– Як рідні поставилися до такого рішення?
– За чотири роки, що я подаю документи, вони вже змирилися з тим, що рано чи пізно я таки поїду.
– Які очікування у вас перед поїздкою?
– Хочу побачити край землі. А також поплавати на криголамі і покататися на сноуборді freeride в Антарктиді.
Дмитро Кричун навчався у кібернетичному коледжі, згодом закінчив Льотну академію. Штурманом працював у різних авіакомпаніях, в тому числі місцевих «Чайці» й «Урзі», в аеропортах «Бориспіль» і «Жуляни». Згодом з авіацією довелося розпрощатися. Зараз Дмитро вже два роки як працює на одній із метеостанцій обласного гідрометцентру. За посадою– синоптик, але на полюсі виконуватиме роботу переважно метеоролога.
– В експедиції на мене очікує наукова робота, – додає Дмитро. – Я науковець, навчаюся в магістратурі Одеського екологічного університету. Більш того, на основі полярних досліджень планую на станції писати магістерську роботу. Мій керівник підтримав ідею, сподіваюся, що по приїзду додому вже матиму її.
– Чим важливі ці дослідження?
– Кліматичні зміни – проблема зараз надто актуальна. Найбільш чітко їхні показники проявляються на полюсі. Нашу станцію заснували британці у 1947 році, носила тоді вона назву «Ферадей». Дослідження клімату на ній тривають з того року, за даними за всі ці роки можна побачити, як змінюються температура, кількість опадів, льодовий покрив Антарктики тощо. Зміни спочатку проявляються там, а потім ширяться всією планетою, змінюючи глобальний клімат. От чому такі дослідження проводяться саме там. Це якщо коротко і доступно. Є ще й суто практична місія: ми будемо допомагати кораблям, котрі там курсують, даними про погоду, щоб вони могли орієнтуватися під час плавання.
– Як відбувався відбір до команди?
– Він розпочався ще у вересні минулого року. Всі охочі подавали заяви, їх обробляв Національний антарктичний науковий центр. Спочатку кандидатів конкурсна комісія відібрала за документами, другий етап – фахова співбесіда і співбесіда із психологом. На ньому визначали фаховий рівень як метеоролога, знання комп’ютера, англійської. На третій, останній етап нас запросили в Київ на збори, де визначали дві команди – основну й резервну. Тоді, крім різних навчань, нас вводили, так би мовити, в курс справи: досвідчені фахівці розказували про обладнання, досвід, труднощі тощо. Про включення мене до основної команди дізнався вже після повернення до Кропивницького, коли зателефонували і повідомили, що пройшов.
– Чому ви вирішили стати членом експедиції?
– Перш за все – інтерес, цікаво побувати в таких місцях, нехай і не дуже комфортних. По-друге, захотілося якогось розвитку як фахівця, науковця, набути унікального досвіду. І, крім того, я за характером мандрівник. Тим більше, що за чимало років льотної роботи звик до постійного переміщення, мені важко перебувати на одному місці. Побував у багатьох куточках світу… А от на Південному полюсі ще ні.
– Не лячно їхати туди, де поруч немає близьких, де 24 на 7 – замкнутий колектив?
– Трішки хвилююся з приводу замкнутості. А так… Не думаю, що суворі умови нас дійматимуть. Це ж не перша експедиція, досвід і напрацювання попередників є.
– Як родина відреагувала?
– Добре. Звісно, трішки збентежені, що мене довго не буде поряд. Підтримують, адже знають, що я цього хотів. Обоє синів сприймають це як даність.
– На станцію вас доставить те саме судно “Ноосфера”?
Українське науково-дослідне судно-криголам, флагман українського науково-дослідного флоту. Належить Національному антарктичному науковому центру. Україна придбала його у Великої Британії в 2021 році.
– Так. Зараз воно перебуває в Чилі. Ми через тиждень вирушаємо. Літаком із Польщі, звідки через кілька пересадок дістанемося Сантьяго. Ну і вже із чилійських берегів вирушимо океаном до «Вернадського».
– Із собою якісь обереги, амулети берете?
– Ні, не вважаю за потрібне. Я не забобонна людина, як і більшість льотчиків, – таких ще не зустрічав. Візьму, напевно, якісь кропивницькі сувеніри, прапорці.
– Із Сергієм Салло були знайомі до відбору?
– Із ним познайомилися вже на зборах у Києві під час третього етапу відбору. І зараз якось не було часу спілкуватися. Гадаю, вже там наспілкуємося.
Нагадаємо, в Антарктиці декомунізували дороговказ “Кіровоград”.
Ігор Крушеницький.