Психолог проєкту “100 відсотків життя та якісних послуг на Кіровоградщині”, що діє за підтримки Глобального фонду, Ольга Котенко консультує усіх, у кого виникають питання, пов’язані з ВІЛ.
Про це повідомляє Перша електронна газета за інформацією благодійної організації «100 відсотків життя. Кропивницький».
До організації звернулася жителька обласного центру Валентина:
«У мене ВІЛ. Я приймаю антиретровірусну терапію – це мої життєво необхідні ліки. Дитина маленька і при народженні вона теж отримала ВІЛ від мене під час грудного вигодовування. Так сталося, що тоді я не знала про хворобу. Зараз дитина теж приймає ліки.
Поки вона мене не запитує нічого. Але я знаю, що настане той день, коли я повинна розповісти дитині і про ВІЛ-позитивний статус, і про важливість прийому ліків. Як правильно з дитиною розмовляти на ці теми. Як зрозуміти, що саме цей день уже настав?».
Психолог Ольга Котенко розповідає:
«Насправді, це більше розмова про страхи і занепокоєння дорослих. Тому що діти зазвичай сприймають інформацію набагато простіше. Якщо в десяти дорослих запитати: «Чому саме така розмова для них є складною?», ми почуємо різні відповіді. Усі вони будуть пронизані почуттям провини перед їхньою дитиною. І тут уже розмова з кожним дорослим індивідуальна».
Та все ж таки існують конкретні поради стосовно озвучення дитині її ВІЛ-позитивного статусу. Психолог називає наступні:
– Діти дуже допитливі і проявляють цікавість до всього, що навколо них (це одна з найважливіших ознак розвитку дитини). Тому будьте уважні і ви точно не пропустите момент необхідної розмови. Якщо ви боїтесь незручних запитань – це ваша проблема, а не вашої дитини. Підготуйте себе в першу чергу!
– Чим далі ви затягуєте, тим гірше робите собі і своїй дитині. Кожна таємниця вимагає дуже багато енергії і дає поле для негативних і страшних фантазій вашій дитині.
– Озвучувана інформація має бути чіткою і простою. Зараз дуже багато інформації в інтернеті, підготуйте собі шпаргалку і занотуйте основні тези, тому що ви точно будете хвилюватись і сказані вами слова губитимуться в емоціях.
– Обов’язково говоріть з дитиною самі, не доручайте це третім особам.
– Дайте можливість дитині задати запитання.
– Запитайте: як і що вона зрозуміла.
– Запевніть, що ви готові до розмови про ВІЛ будь-коли, якщо це буде необхідно.
«Цей пункт дуже важливий, адже довіряючи вам, дитина прийде з розмовою і запитаннями саме до вас, а не до чужих людей. Називайте речі своїми іменами, не правильно говорити: “це”, “ну, ти знаєш про що я” і т.д. Тому що тільки називаючи хворобу хворобою ви сформуєте відповідальне ставлення дитини до прийому ліків», – підсумовує Ольга Котенко.
Нагадаємо, для діток хворих на туберкульоз встановили ігровий майданчик.
Читайте також: В умовах війни тестування на ВІЛ залишається безкоштовним