Олександра Ткаченко родом із Кропивницького, проте ось уже п’ять років живе і працює в Роттердамі. Закінчивши Київський державний університет будівництва та архітектури та після кількох успішних проектів в столиці (зокрема Олександра була одна із тих, хто працював над створенням Мапи Реновації*), вона поїхала навчатися в Нідерланди. Проте навіть там вона не перестала думати про … Кропивницький. Тому й організувала об’єднання «Урбаністика.Кропивницький», щоб зацікавити молодь темою архітектури міста, надихнути та підтримати місцеві молодіжні ініціативи.
– Олександро, почнімо з пояснення, що таке урбаністика – це наука про місто?
– В англійській мові є вислів urban studies і він включає в себе розуміння розвитку міста з точки зору соціології, економіки, географії. Наприклад, транспорт сприймається не лиш як машини, а як система, в якій пов’язані інфраструктура та взаємодія пішоходів, велосипедистів, громадського транспорту і машин. Урбаністика – це про життєдіяльність та розвиток міста.
– А як ви особисто зацікавилися цією темою?
– Мій шлях до урбаністики почався досить дивно: я завжди любила щось «лампічити». В дитинстві мене захоплювала програма «Квартирне питання», де займалися інтер’єрами. Отак я вирішила, що буду займатися дизайном інтер’єрів. На той момент моя сім’я переїхала під Київ і я почала шукати, в якому виші мені навчатися. Єдине, що я знайшла – був Київський державний університет будівництва та архітектури і там був будівельний факультет. Так склалося, що мене розподілили на спеціалізацію «містобудування». На той момент я уявлення не мала, що це таке, адже нові міста ніхто вже не будує… Але зараз я вдячна долі, що склалося саме так. Після того, як я закінчення КНУБА, я зацікавилася темою стагнуючих міст – міст, у яких зменшується кількість населення. Цьому вирішила присвятити свою магістерську.
– Чому ж змінили Київ на Роттердам?
– Трохи попрацювавши в Києві в різних проєктах, я таки вирішила, що варто поїхати на навчання, для цього обрала Університет Еразма у Ротердамі. Там мій магістерський курс називався «Міський менеджмент та розвиток» із спеціалізацією «Міські стратегії та планування». Після закінчення я залишилася тут працювати.
– Але у вас досить тісний зв’язок із вашим рідним містом. Хочу поговорити про Кропивницький крізь призму вашого досвіду. Мене як місцеву жительку дратує використання метафори «маленький Париж», яка показує місцеву меншовартість. Чому Кропивницький не є Парижем?
– Він має бути собою. Це як і людина: якщо вона намагається копіювати чиєсь життя, то ніколи не буде успішною. Ось чому Кропивницький не може бути Парижем. Частково я вбачаю проблему пошуку айдентики у великій кількості перейменувань: п’ять разів на сто років – це, здається, рекорд. Також для кропивничан характерний синдром, коли вони згадують про щасливе минуле, але при цьому не говорять про краще майбутнє. Так, у нас є залишки фортеці – це минуле, його треба зберігати, розвиваючи тему, але не забувати, що в нас є й сучасне, з яким себе асоціює молодь. Можливо, я не маю права, що такого є унікального в Кропивницького, бо я не жителька міста. Проте якось я зустрічала американців, які чули про Кропивницький. І знаєте, з чим вони його асоціювали? З бейсболом!
Очевидно, місто потребує змін, щоб зацікавити молодь повертатися. Мені здається (і так я вивчала), перед тим, як планувати будь–які зміни, необхідно зробити візію міста, і цим мають займатися не лише наші чиновники, а й бізнес і мешканці. Запитувати і разом з’ясовувати, які є особливості міста, які є проблеми. Адже не буде руху, якщо не визнати існування проблеми і не перевернути її на свою користь. Наприклад, щодо стагнуючих міст – є американське місто Янгстаун, влада якого зменшення населення використали як свою особливість, придумавши гасло «Менший, але кращий Янгстаун», що означає: «ми стали меншими, але стали кращими від того».
Отже, дві штуки: щось власне кропивницьке і ідентифікація головних проблем. З цим і варто працювати.
– Як ви вирішили вплинути на розвиток Кропивницького на відстані?
– Я хоч і поїхала з міста давно, але постійно приїжджала до бабусі на літо, тут, до речі, і чоловіка знайшла. Мене завжди цікавило щось те, на що іншим начхати. Тож коли під час навчання я дізналася про стагнуючі міста, у мене відразу виникла асоціація з Кропивницьким.
Згодом з’явилася інформація про можливість змінювати місто за допомогою Громадського бюджету, проте коли я побачила проект оновлення Набережної, я просто не могла заснути, бо то, на мою думку, був жах. Ця шароварщина, ці ковані скульптури і розмови, мовляв, це сучасно і має привернути увагу туристів… Звісно, поняття краси дуже суб’єктивне, тому на мою суб’єктивну оцінку, то був поганий проєкт. Він відірваний від реалій, незрозуміло, чому він мав взагалі орієнтуватися на туристів, якщо в першу чергу треба задовольнити потреби місцевих жителів. Мені стало шкода, що люди так цьому раділи.. Стало зрозумілим, що в них не було альтернативи, що вони, можливо, не бачили кращого. Я зрозуміла, що якщо я сама запропоную проект міській владі, то його не сприймуть, бо хто я така? Я поїхала з міста давно. Але я подумала, що альтернатив має бути кілька. Цілу ніч перед тим не спавши, прокинувшись вранці я вирішила організувати свій конкурс проектів, які б могли покращити «обличчя» Кропивницького. Проте після цього я відчула величезний супротив місцевих чиновників, яким я реально стала заважати. Так я зрозуміла, що краще націлювати свою енергію на роботу з новою генерацією, яка через кілька років уже вимагатиме кращого.
– Що ловити в Кропивницькому? Можливо, дасте аргументи для тієї ж молоді?
– Молодь має відчувати, що в неї є можливість в цьому місті проявляти потенціал, проявити свої таланти. Важливе розуміння, що їй не будуть заважати реалізувати свої ідеї. Як я виразилася у Фейсбуці, «з точки зору сучасної архітектури і урбаністики, Кропивницький – це ніби болото, в яке я жбурляю каміння, щоб почати його рухати». Сподіваюся, скоро таких «камінючок» стане більше.
Шукайте сторінку об’єднання «Урбаністика. Кропивницький» в Інстаграмі: @urbanistyka_kropyvnytskyi
Інтернет-виданням та друкованій пресі дозволяється безкоштовно використовувати інформацію, розміщену на сайті «Перша електронна газета», лише за наявності посилання (прямого відкритого посилання для он-лайн медіа) та згадки першоджерела не нижче другого абзацу. Редакція не несе відповідальності за інформацію, оприлюднену авторами блогів та читачами, які здійснюють коментування на сайті і в соцмережах.
«Перша електронна газета» відкрита до співпраці з рекламодавцями. Редакція готова розміщувати оголошення й рекламу, що не суперечать редакційній політиці, з відповідним маркуванням і на комерційній основі.
– В англійській мові є вислів urban studies і він включає в себе розуміння розвитку міста з точки зору соціології, економіки, географії. Наприклад, транспорт сприймається не лиш як машини, а як система, в якій пов’язані інфраструктура та взаємодія пішоходів, велосипедистів, громадського транспорту і машин. Урбаністика – це про життєдіяльність та розвиток міста.
