У понеділок, 17 лютого, військовослужбовці 3-го полку спецпризначення запрошують жителів та гостей Кропивницького відвідати вечір спогад-реквієм, присвячений трагічним подіям під Дебальцевим.
Про це повідомляє Перша електронна газета за інформацією сайту полку.
Вечір пройде в приміщенні музейно-меморіального комплексу 3-го окремого полку спеціального призначення імені князя Святослава Хороброго.
Початок заходу о 17.00. Збір о 16.50 на Театральній площі міста біля воріт полку.
Нагадаємо, 14 лютого 2015 року група капітана Юрія Бутусова була перекинута до «Сектору С» для забезпечення проходження колон з села Луганського до Дебальцевого.
16 лютого 2015 року бійці полку забезпечували вихід української колони з пораненими та загиблими з Дебальцевого. У колоні з підсилення був лише по одному БТР і БМП. У районі Новогригорівки бронетранспортер було підбито. Внаслідок бою Юрій Бутусов та сержант Віталій Федитник загинули, інші військовослужбовці потрапили до полону. Також загинув капітан ІІІ ранку Дмитро Лабуткін – український військовий журналіст.
Найдовше в полоні перебували Олександр Коріньков і Сергій Глондар, які лише нещодавно повернулись додому.
Журналіст видання «Цензор.НЕТ» Юрій Бутусов був особисто знайомий зі своїм тезкою з 3-го полку СпП. На своїй сторінці у Facebook він написав спогади про загибель групи Бутусова:
«У свої 25 років Юрій був одним із кращих командирів груп українського спецназу, кадровим офіцером. Із перших днів виконував бойові завдання в зоні АТО. Ми не родичі, ми познайомилися заочно – по телефону. Йому багато разів діставалося від командування за критику – мої статті приписували йому. Скільки разів Юра незаслужено отримував за мене. Так співпало, що я писав про бої, в яких він брав участь, про сектори, в яких він воював.
Його група однією з перших була перекинута в сектор «Д», і його зоною дій була Саур-Могила. Він брав участь у всіх спробах захоплення висоти, і під час успішної атаки в тому числі. Його група діяла по всьому прикордонні, група Юри зіграла важливу роль у швидкому захопленні Благодатного, де вони взяли двох полонених, в діях в районі Сніжного, в обороні Савур-Могили. Це він привів підкріплення десантників полковника Потєхіна та підполковника Олександр Мельниченко на Саур-Могилу 17 серпня. Група чудово орієнтувалася на місцевості, була відмінно злагоджена, а Юра завжди виконував всі накази командування. І ніколи не скаржився.
Капітан Бутусов своєчасно виявив і доповів командуванню про вторгнення російських військ в Україну 23 серпня. 24 серпня Юра одним з останніх українських вояків вийшов з Кутейникового.
Юру не можна не любити. Дивно привабливий хлопець, з великою внутрішньою силою. У Києві він зупинявся у друга – справжнього бойового капелана Андрія Зелінського, який абсолютно заслужено також представлений до «Народного героя». Мрія Юри – створення сучасних Сил спеціальних операцій в Україні.
14-го лютого 4 групи 3-го полку спецназу були по тривозі перекинуті в сектор «С» і отримали дивне завдання – супровід колон постачання з Луганського в Дебальцеве. Спецназ мав тільки особисту стрілецьку зброя, групам надали один бронетранспортер із іншої частини. Дорога на Дебальцеве в районі Логвинове прострілювалася противником, включаючи танки, і проводка колон такими слабкими силами на відкритій місцевості, виконуючи завдання бронетанкових підрозділів. Це все здавалася божевільним ризиком. 2 групи відмовилися охороняти колони і повернулися до Кіровограда. Але Юра беззаперечно виконав наказ, хоча чудово розумів все. Міг не виконати, але це був би не Юра. Бутусов завжди виконував завдання.
Він успішно провів кілька рейсів, супроводжуючи колони постачання в Дебальцеве. І 16 лютого повів колону з пораненими і з тілами загиблих із Дебальцевого. Прикриття було слабким – в конвої не було танків, лише один БТР і БМП. Адже за брехливими заявами всіх офіційних спікерів і радників Міноборони оточення навколо Дебальцеве ніякого не існувало, і взагалі – перемир’я настало з 15-го лютого.
Але ворог не звертав уваги на перемир’я. 16-го лютого колона під командуванням Бутусова потрапила в засідку на виїзді з Дебальцевого в районі Новогригорівка. Його БТР був підбитий, Юра продовжував командувати, але отримав серйозне поранення. Він відчував, що може статися, і при виході з бойової машини радист групи Василь Белень згадав, як Юра крикнув своїм товаришам: “Хлопці, ви найкращі, я вас люблю!”. Він вивалився з БТРа, проте далеко відповзти не вийшло. На відео, яке зняли російські бойовики, Юра лежав з гранатою, затиснутою в руці. Такий це був 25-річний хлопець, здаватися в полон він не збирався … Але висмикнути кільце вже не встиг. У тому бою загинув і військовий журналіст, капітан-лейтенант Дмитро Лабуткін.
Вантажівки з пораненими зуміли вирватися з місця засідки. Але частина групи Юри в бою загинула, частина – потрапила в полон. Про Юру залишилася добра пам’ять серед бійців. Вічна пам’ять, Юрій Бутусов. Ми не забудемо тебе, народний герой».