Сьогодніу Кіровоградській міській раді відбулася Всеукраїнська науково-практична конференція «Перейменувальні процеси в топоніміці як ціннісний вибір українського суспільства», в якій взяли участь представники міської та обласної влади, депутати різних рівнів, представники громадськості та провідні науковці з Кіровограда, Києва, Дніпропетровська, Одеси, Запоріжжя, Тернополя та інших міст України.
Науковці у ході конференції напрацювали критерії до зміни географічних назв, пов’язаних з комуністичним та імперським минулим. Про роботу конференції та її напрацювання вони говорили під час прес-конференції для журналістів.
«Вибір стратегії заміни радянської символіки насправді є цивілізаційним вибором. Для України – це вибір між поверненням до європейського дому і подальшим перебуванням у московській орбіті»,- зазначив Володимир В’ятрович, кандидат історичних наук, директор Українського інституту національної пам’яті.
За словами Олександра Ратушняка, кандидата педагогічних наук, старшого викладача кафедри українського літератури Кіровоградського державного педуніверситету імені Володимира Винниченка, вибір назв для населених пунктів має відбуватися за критеріями, які засвічують історичну самобутність, самодостатність та європейськість нації і держави, а саме: 1) деколонізація (заміна усіх топонімів, накинутих Україні ззовні); 2) україноцентричність (засвідчення давності і спадкоємності української історії); 3) краєцентризм (зануреність в історію конкретної території або прив’язка до місцевих географічних об’єктів); 4) унікальність (неповторюваність у назвах інших міст, формування чітких і неповторних образів, пов’язаних з містом); 5) толерантність (відсутність наруги над національними почуттями більшості населення); 6) неперсоналізованість (топоніми, пов’язані з історичними особами є найуразливішими).
На думку науковців, оптимальною назвою для Кіровограда, враховуючи вищеперераховані критерії, видається топонім Інгульськ. Віктор Брехуненко, доктор історичних наук, професор, завідувач відділом актової археографії Інституту української археографії та джерелознавства імені М.С.Грушевського НАН України вважає, що назва міста за назвою річки, на якій воно стоїть – типова світова та українська практика (м.Ромни – р.Ромен, м.Бердянськ – р. Берда, м. Іннсбрук – р.Інн тощо). Окрім того, назва Інгульськ закорінює історію міста в козацькі часи, перегукується з адміністративно-територіальною одиницею Вольностей Війська Запорозького Низового – Інгульською паланкою, розташованою південніше на пограниччі сучасних Кіровоградської, Дніпропетровської та Миколаївської, областей. Цікаво, що європейських картах 1750-1770-х рр. фортеця Святої Єлисавети позначена як Інгулгород. І ще один аргумент – перейменування Кіровограда на Інгульськ перегукується з вибором Дніпропетровською міською топонімічною комісією гідроніму Дніпро для перейменуванні Дніпропетровська.
Науковці чітко висловили свою позицію щодо перейменування Кіровограда на Єлисаветград. «Такі заклики рівнозначні заяві, що Центральна Україна – це не наша земля, а російська», – зазначив – Тарас Чухліб, доктор історичних наук, професор, провідний науковий співробітник Інституту історії України НАН України. На думку науковця замінити російські радянські топоніми на російські імперські означає: а) визнати, що нам комфортно бути поневоленими Росією; б) вкорінити в Україні та поза її межами враження про тимчасовість Української держави; в) засвідчити Росії, що українці психологічно продовжують перебувати в її орбіті, чим підкріпити сподівання Москви поглинути Україну, а отже й наснажити на подальшу війну.
За словами Олега Репана, кандидата історичних наук, доцента кафедри історії України Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара, перейменування Кіровограда на Єлисаветград є неприйнятним, бо:
1. Уславлюючи російську царицю Єлизавету, засвідчуватиме, що сучасні українці схвалюють поневолення України Росією у минулому.
2. Вкорінюватиме у свідомості не тільки населення міста, а й усіх українців почуття меншовартості, власної ущербності, нездатності до самостійного державного життя, а отже суперечать національним інтересам України.
3. Формуватиме ідеологічне підґрунтя для російських претензій володіти Україною, морально обеззброюватиме перед російською агресією.
4. Викличе глибоке несприйняття серед жителів міста, адже більша частина їх довела під час Революції гідності, а згодом після початку російської агресії свій патріотизм та європейськість.
5. Спровокує протести по усій Україні та політичну й міжрегіональну напругу.
6. Стане наругою над пам’яттю мешканців міста та області, які віддали своє життя за незалежність України проти агресії Росії у війні 2014-2015 рр.
Учасники конференції звернулися до депутатів Верховної Ради України та закликали їх на законодавчому рівні унеможливити реанімацію російських імперських назв на теренах України, внісши відповідні зміни до законодавства України. Окрім того, науковці також направили звернення до депутатів Кіровоградської міської ради.
Співорганізатори конференції:
Український інститут національної пам’яті;
Інститут української археографії та джерелознавства імені Михайла Грушевського НАН України;
Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка; Кіровоградська міська рада;
Громадська організація “Спільна дія”;
Кіровоградське обласне товариство ВУТ «Просвіта» імені Тараса Шевченка.