Книги Владислава Івченка «Найкращий сищик імперії на Великій війні» та «Найкращий сищик і падіння імперії» сьогодні мандрують Кіровоградщиною разом зі своїм крутецьким автором. 5 березня письменник з презентацією книг завітає і в Кіровоград. Зустріч відбудеться о 16.00 в приміщенні Кіровоградського художнього музею.
«Хто такий Владислав Івченко і що він пише?» – перше запитання, яке виникло у мене, коли дізналася про майбутній приїзд письменника. Тому коли з’явився шанс ознайомитися з творчістю Івченка – радо його використала. До рук потрапила одна з нещодавно виданих книг – «Химери дикого поля», за яку автор отримав третю премію конкурсу «Коронація слова-2014». Тоді роман ще називався «Паничі».
Жанрову специфіку роману характеризують по-різному. Одні як – карколомний детектив з елементами фентезі, інші – як авантюрний детектив чи альтернативна історія. Як на мене, «Химери Дикого поля», – пригодницький детектив-бойовик з елементами фантастики. Адже тут можна знайти і химерні бої козаків з чудовиськами, і елементи утопії, й історіософське осмислення стосунків України з Росією. Мало того, роман буде однаково цікавий чоловікам і жінкам. Чоловіків у першу чергу привабить фантасмагоричний опис Січі, яка руйнує всі закони фізики і вщент розбиває наші уявлення про час, простір і козаків. Жінок же, безумовно, зацікавить образ Понамки – жінки з оселедцем, яка рубається шаблюкою краще за будь-якого січовика. До того ж на тлі затятих боїв з одноногами, невидимцями та велетами читача все більше затягує у круговерть суворого і безжального, але по-своєму ідилічного життя паничів-козаків.
На сторінках роману Івченка живуть такі звичні, але такі невідомі нам козаки, які мають дуже мало спільного з тими історично-книжковими, до яких нас привчали зі шкільних парт. Але від цього роман не став менш цікавим. Навпаки, інколи дуже корисно подивитись на звичні і відомі речі інакше, відмітити про себе переваги і недоліки утопічного і структурованого суспільного ладу, побачити в козаках не тільки воїнів і захисників, а й жорстоке плем’я, яке заради виживання готове переступити через багато людських законів.
У паничів є своя суспільна ієрархія: паничі-джури-слуги-раби. У кожної ланки соціуму своя функція, спосіб життя, ключові завдання. Раби тяжко працюють, слуги служать паничам, джури тренуються, а паничі контролюють порядок. І ніхто не має права відмовитися від своєї ролі. Але найцікавіше спостерігати не стільки за розвитком соціал-комунізму на Січі, а за історичною альтернативою-алюзією автора: ніша рабів заповнена росіянами (що власне і послужило причиною вторгнення російських військ на територію Січі).
Якщо намагатися знайти глибокі приховані смисли в «Химерах дикого поля», то, звісно, можна розчаруватись. Адже роман легкий і доступний, тут все лежить на поверхні. Тут козаки не будуть цитувати Канта чи «Повість врем’яних літ». Але в цьому і перевага «Химер…» – легко, доступно, про своє. Це яскравий приклад якісної масової літератури, яку можна прочитати за один вечір, насолодитися польотом фантазії автора і, переглядаючи черговий американський бойовик чи фантастику, або зачитуючись кимось із зарубіжних фантастів, з впевненістю сказати: «І у нас є таке. Ти Івченка читав? А його детективи? Кажуть, хороший письменник…».
Ось Владислав Івченко
Це його роман
А це я його чесно прочитала
З графіком книжкового туру по Кіровоградщині можна ознайомитись ТУТ
Тетяна Колісник, Перша електронна газета.