15-16 листопада в гостях у кропивчан побував Миколаївський художній російський драматичний театр. Кіровоградці вчергове засвідчили, що в Україні завжди знайдеться місце для митців усіх часів і народів. Адже справжнє мистецтво не визнає жодних кордонів, не має заборон і завжди актуальне.
У неділю, 16 листопада, кіровоградці мали можливість насолодитися творчістю геніального Антона Чехова у виконанні акторів цього драмтеатру. І це було справді щось! Давно вже кіровоградська сцена не бачила класичної і цілісної постановки, яка б перебувала в повній гармонії з оригінальними творами та їх сценічним втіленням.
Комедія на дві дії «Руководство для желающих жениться» (думаю, назва російськомовної вистави, російського класика у постановці російського драмтеатру, не потребує перекладу українською мовою) – це мікс із трьох творів класичного Чехова. В основі постановки лежить сатирична гумореска-памфлет на обивательсько-споживацьке суспільство – «Руководство для желающих жениться». Цей невеличкий за обсягом жарт вчить «розуму» справжнього чоловіка, що надумав одружуватись: якої зовнішності обрати дружину, як торгуватись за посаг, що і скільки має привезти дружина в скринях. І основна думка цих мудрувань зводить до одного речення:«Женившись, будь с женою строг и справедлив, не давай ей забываться и при каждом недоразумении говори ей: «Не забывай, что я тебя осчастливил!».
Чехівська гумореска «Руководство для желающих жениться» – ідейна канва вистави. Сюжетну частину комедії складають два водевілі, поставлені за творами того ж Антона Павловича. Перший – жарт на одну дію «Ведмідь», другий, – теж жарт на одну дію, «Пропозиція». В художньо-візуальному плані ці дві частини об’єднує помаранчевий візок, що мандрує зоряними ночами у пошуках щастя для своїх наїзників. І щастя, для кожного з них, своє.
У І дії (водевіль «Ведмідь»), головний герой, Григорій Смирнов, шукає своє кредиторське щастя – повернення боргів. Але замість звичного і банального знаходить романтично-істеричну вдову, яка вирішила присвятити себе пам’яті покійного чоловіка. Той благородний порив більше нагадує тривалий припадок мазохізму, ніж справжнє щире почуття. Героїня водевілю, Олена Попова, має не з надто благородні й ніжні спогади про свого коханого: «Он часто бывал несправедлив ко мне, жесток и… и даже неверен, но я буду верна до могилы и докажу ему, как я умею любить. Там, по ту сторону гроба, он увидит меня такою же, какою я была до его смерти…».
Зрештою зустріч звичайного грубуватого кредитора і вразливої панянки перетворюються на бойовий екшн у стилі «Містер і місіс Сміт» з досить напруженим розвитком дії і відносно щасливим кінцем.
А от ІІ дія (водевіль «Пропозиція) – то вже екзистенційно-сатиричні роздуми Чехова . Адже що таке свобода для 35-літнього поміщика Ломова, коли душа бажає «правильной, регулярной жизни».
Тут вже миколаївці трохи погралися сюжетом (не без допомоги помаранчевого воза). Віз обвозив настирливого жениха по всіх сусідах у пошуках нареченої. І тільки один сусід-поміщик пустив його на поріг – Степан Степанович Чубуков. Його донька, Наталя Степанівна, виявилася вкрай емоційною і скандальною особою. Але Ломова це не зупиняє: «Если же долго думать, колебаться, много разговаривать да ждать идеала или настоящей любви, то так никогда не женишься..». – І зрештою він освідчується Наталі Степанівні десь в перервах між їхніми дошлюбними чварами. Так закладається фундамент для ще однієї «щасливої» родини.
На прикладі соціально-побутових устроїв кінця ХІХ ст. комедія «Руководство для желающих жениться» демонструє, як людська дурість може зіпсувати вічні ідеї та цінності: любов, дружбу, родину. Але найбільше в постановці дивує і радує вміння миколаївських театралів осучаснити класику. Микола Кравченко, постановник комедії, вдихнув у твори геніального сатирика нове життя. При цьому йому вдалося залишити Чехова Чеховим.