Днями я зустрівся з одним своїм знайомим, колишнім випускником КДПУ, який захоплений пошуком старожитностей і не розлучається зі своїм улюбленим металодетектором!
Таких людей, які самостійно, без офіційного дозволу та з металошукачем в руках, займаються пошуками старожитностей, в народі називають “чорними археологами”!
Після нетривалої розмови про різне, я поцікавився в співрозмовника, де цього разу він провів свій вільний час зі своїм улюбленим “Майнелабом”. Як виявилося – в Новоархангельському районі!
Одразу ж я зачепив тему битви на Синіх водах! Під час нашої розмови я пошкодував, що місце битви, на превеликий жаль, й досі не знайдено!
І ось, як грім серед ясного неба, мій знайомий пошуковець зробив сенсаційну заяву – Знайшли! Вже другий рік там копаємо!
Зрозуміло, що я не повірив його словам! Проте побачивши мої сумніви, пошуковець із виглядом переможця рішуче відкрив багажник свого легковика та з гордістю продемонстрував мені свої останні знахідки, дивовижні артефакти – кілька іржавих бойових сокир давньоруського типу та купку наконечників від стріл – татарських та давньоруських. – Усе це ми знайшли в полі над Синюхою у 8-10-ти кілометрах від Торговиці. Наші хлопці там багато такого добра вже назбирали. Декому навіть пощастило “підняти” по кілька татарських та литовських монет, – прошепотів мій знайомий.
Я був вражений – невже нарешті знайшли. Місце Синьоводської битви я шукав багато років, і ось так раптом, несподівано, і зовсім не в тому місці, де я очікував.
Справа у тому, що тривалий час я був упевнений, що місце доленосної для українських земель битви знаходиться на території сусіднього Добровеличківського району, адже саме там розташоване урочище Татарка, яке тягнеться понад Синюхою від Федорівки до Троянів.
Така назва цієї місцевості над Синюхою невипадкова! Ще починаючи з середини 18-го століття, з часів заселення цієї території, тутешні мешканці подекуди знаходили в урочищі старовинну зброю, уламки мечів, наконечники стріл, шматки від кольчуг, траплялось багато речей татарського походження! Усе це вказувало, що в давні часи тут сталася велика битва, але хто, з ким і коли бився, ніхто пояснити не міг.
На підтвердження версії, що Синьоводська битва могла проходити в урочищі Татарка, свідчать й численні знахідки, які збереглися до наших часів, або ж були знайдені відносно недавно.
Зокрема, бойовий меч давньоруського типу, який було виявлено після зливи у балці поблизу Троянів, а також старовинні татарські шабля та бойовий щит, які свого часу зберігалися у Липнязькому народному музеї, але під час одного з пограбувань були звідти викрадені, як найцінніші експонати. Це також наконечники татарських та давньоруських стріл з Добровеличківського краєзнавчого музею, а також старовинна татарська фібула-застібка у формі традиційного круглого татарського щита з шестикутною свастикою посередині. Усі ці рідкісні експонати знайдені на території Добровеличківського району в урочищі Татарка, або ж в безпосередній близькості від цієї місцевості.
А чого лише варта унікальна бронзова парадна сокирка роботи кримських майстрів першої половини 14 століття, яка тривалий час також зберігалася в Липнязькому народному музеї, згодом була передана в Добровеличківський краєзнавчий музей, а у 2003-му році – на зберігання в Кіровоград, де й загубилася в запасниках обласного краєзнавчого музею!
Цю вишукану річ, на якій відлите зображення воїна-вершника та викарбовано арабською мовою суру з Корану із побажанням сили і здоров’я господарю – власнику зброї, й зброєю важко назвати! Це справжній витвір мистецтва кримських майстрів-зброярів, річ більше статусна, яка мала ясно засвідчити знатне походження воїна, якому вона належала.
Михайло Петренко для Першої електронної газети.