Владика Марк: «Ми вміємо вмирати за Україну, нам потрібно навчитися жити для держави!»

«Перша електронна газета» започатковує серію інтерв’ю з представниками інтелігенції, духовенства, політологами, психологами щодо подій в Україні та області.

Сьогодні пропонуємо розмову з єпископом Кіровоградським і Голованівським УПЦ Київського патріархату Марком.

– Ваше преосвященство, як Ви сприймали ці надзвичайні події в Україні та нашій області?

– Останні три місяці спокійно жити та працювати було неможливо. Найбільші переживання – щоб не було постраждалих. Ми були свідками того, що багато разів можна було зупинити той конфлікт. Але дійшло до трагічних подій. Десятиліття панівний клас, що відірвався від реальності, не тільки не хотів чути людей, він не зважав на людей.

За час незалежності виросло нове покоління молоді, котре не було під впливом радянської ідеології, яке внутрішньо переживало відсутність справедливості, свободи, можливості реалізувати себе за такої системи влади в Україні. Це нове покоління було готове віддавати життя за те, щоб втілювати свої ідеали.

Зрозуміло, що у кривавих протистояннях винні представники попередньої влади, і вони мають понести покарання. Але кров і смерть тих людей лежатиме тягарем і на новій владі. Як вона скористається цим шансом змінити країну, який дали їй люди ціною свого життя? Насамперед їм треба змінитися. Якщо нова влада зробить ті ж самі помилки, як її попередники, не зробить висновки, це призводитиме до ще гірших протистоянь.

__________________________________________________________________________

Найбільша загроза, щоб ми, скинувши Януковича, не почали уподібнюватися йому, кожен на своєму рівні. І тому зараз боротися за посади, у такі трагічні дні, є великим лукавством. Нам усім необхідний мир і спокій

__________________________________________________________________________

– Владико, Ви сказали, що події, які відбуваються зараз, – це навіть страшніше, ніж під час революції. Чому Ви так вважаєте?

Тоді, на Майдані, людей піднімало бажання справедливості, а зараз часто-густо я бачу бажання помсти. А це зовсім різні стимули! Якщо бажання справедливості закликає до самоорганізації, допомоги та підтримки один одного, має позитив, закладений у собі, то бажання помсти затуманює розум людини і тоді не йде мова про організацію чогось доброго, а мова йде про вчинення розрухи. І оце бажання помсти може призвести до того, що наша держава, як хиткий човен, може затонути у тому революційному запалі. Революцію легко спровокувати, що і зробили представники влади і довели її до кривавої розв’язки. А зупинити революцію – набагато складніше завдання. Люди вийшли на мирний мітинг, щоб захищати свої права. Держава застосувала силу, завдала каліцтво людям і смерть, відповідно тепер буде важко зупинити процес, який підкріплений бажанням помсти. Праведний гнів – він справедливий, але головне, щоб не допустити ненависті. Ненависть буде руйнувати і саму людину, і державу. Тому зараз потрібно дати шанс тій владі, яка сформувалася у Києві, заспокоїти державний корабель.

___________________________________________________________________________________

Тоді, на Майдані, людей піднімало бажання справедливості, а зараз часто-густо я бачу бажання помсти. А це зовсім різні стимули! 

___________________________________________________________________________________

Люди хочуть дуже швидких змін, раптового результату, звучать заклики, чому Верховна Рада не розпускається, не йде на перевибори, лунають заклики, чому не сидять у в’язниці ті чи інші особи. І ці заклики почали лунати на другий день. Однак якщо ми хочемо демократичної країни, то є певні процедури, яких треба дотримуватися. Якщо ми ратуємо про європейський вибір, то треба створювати умови для справедливого правосуддя. Я хотів би, щоб наш народ не вимагав крові, а справедливого покарання.

Коли Євромайдан проходив у Кіровограді (я слідкував, відвідував його), учасників було зовсім небагато. Люди час від часу збиралися, сходилися групками, а зараз, після перемоги, – різко збільшилось людей на майданах! Виходить, коли йшла справжня боротьба, в масі своїй люди дуже інертно ставились до захисту своїх прав, а коли мова зайшла про посади, то з’являються багато охочих.

Я би закликав людей заспокоюватися, революційний запал потрібно пригасити. Це не означає, що слід відмовитися від нагляду суспільства за новою владою. Ні, навпаки, цей нагляд має бути посилений. Напевне, є необхідність створювати певні громадські наглядові ради, які б оцінювали діяльність тих, хто зараз при владі. Потрібно, щоб суспільство стимулювало владоможців, багато з яких були при владі в минулому, до змін, до внутрішнього переродження. Якщо цього переродження не відбудеться, то повернемося до того, що було.

___________________________________________________________________________

Я не думаю, що майдан у Києві і в інших містах стояв заради того, щоб привести до влади конкретних людей. Це було б дуже великою помилкою та знеціненням жертв! Люди стояли за зміну системи цінностей, підходів до керування державою

___________________________________________________________________________

– Владико, як Ви оцінюєте події, що відбувалися у міській раді кілька днів тому? Коли кіровоградські майданівці поставили ультиматум депутатам: якщо ви не оберете секретарем міської ради Сергія Михальонка, то буде кровопролиття.

Я не думаю, що майдан у Києві і в інших містах стояв заради того, щоб привести до влади конкретних людей. Це було б дуже великою помилкою та знеціненням жертв! Люди стояли за зміну системи цінностей, підходів до керування державою. Хто буде втілювати ці зміни в життя – менш важливо. Головне, щоб суспільство, громада активно брала участь у нагляді за діями цих нових менеджерів, коригувала їх діяльність. Не можна забувати, що депутати міської та обласної рад – це люди, які обрані громадою і вони мають певні повноваження, несуть певну відповідальність. Змушувати їх до чогось – чи це по-європейськи? Є міська рада, депутати – вирішуйте. Якщо ж міська громада не маєте довіри до цих людей – потрібно ініціювати законним способом перевибори.

__________________________________________________________________________________

Багато хто з нас сприяв встановленню цієї влади… Як змити цю відповідальність? Покаянням. Зміною розуму, зміною світогляду. Переосмисленням свого служіння. Якщо ми цього не зробимо – нам не бачити кращого майбутнього.

__________________________________________________________________________________

Ще раз повторюся: сьогодні, коли розхитується на периферійному рівні Україна – то там бунти, то там, – ми даємо привід нашим сусідам відколювати частини держави. Найголовніше на даний час – спокій та злагода. Якщо громадяни мають намір побудови нової України, то повинні з великою відповідальністю приступити до виконання своїх повсякденних обов’язків, служінь і праці. Якщо ти вчитель, то гідно виконуй свою роботу, якщо ти медик, то гідно неси свою місію. Якщо ти маєш мандат від громадян, виконуй своє служіння.

Зараз дуже непростий період, і той, хто хоче взяти у свої руки керування, повинен усвідомити, що тепер місце влади не буде м’яким. Якщо ми усі разом боролися за демократію, за те, щоб впровадили європейські стандарти життя, якщо ми цього досягнули (чи на дорозі до цього), то вертаймо в русло закону, відмовляймося від революційної риторики, чуймо того, хто має іншу думку. Інакше не можна буде з цього революційного процесу вийти, почнеться вакханалія. Сьогодні вийде гурт людей, який вимагає одного, а завтра вийде інший гурт людей і вимагатиме іншого, як, наприклад, у Севастополі. Вийшли люди і на мітингу вибрали собі мера. Це не вибори, і я би застерігав від таких помилок. Вони можуть повністю зруйнувати державу. У Києві є влада, яку світ визнав, дав їй можливість працювати. Світ застерігає, що ця влада повну легітимність здобуде лише після виборів, бо світ хоче повернути Україну в конституційне русло, в законодавче русло. І не можна натовпом ставити людей на керівні посади, які б мали нести відповідальність за все місто. Тому є процедури, є Конституція. Якщо ми критикуємо Севастополь, а таке у себе робимо, то чим ми кращі?

Найбільша загроза, щоб ми, скинувши Януковича, не почали уподібнюватися йому, кожен на своєму рівні. І тому зараз боротися за посади, у такі трагічні дні, є великим лукавством. Нам усім необхідний мир і спокій. Для активних людей сьогодні найголовніше – об’єднуватися в громадянські наглядові ради і спостерігати, що робить влада. Якщо робить щось протизаконне – протестувати, а якщо робить добре – дати можливість це довершувати.

___________________________________________________________________________________

Першочергове завдання – втілити прагнення людей, які, починаючи з листопада, виходять на майдани за те, щоб в Україні шанували права і свободи людей. Потрібно розуміти, що це тривалий процес, і в ньому має взяти участь кожен українець. 

___________________________________________________________________________________

– Все, що відбувається в країні, – це боротьба за владу чи за принципи?

–Я б сказав, що ми перебуваємо в такому періоді, в якому присутні і боротьба за владу, і світоглядні переміни. Багато людей бояться, що їх обмануть, тому одні тримають оборону на майданах, інші намагаються захопити побільше повноважень, боячись, щоб не було реваншу, чим певним чином уподібнюються своїм попередникам. Інші люди вражені такою трагедією. У них не стоїть питання про владу, вони потребують підтримки та розради, якоїсь гарантії, що подібне не повториться. Є і мародери, які, прикриваючись гарною ідеєю, займаються своїми брудними справами.

Першочергове завдання – втілити прагнення людей, які, починаючи з листопада, виходять на майдани за те, щоб в Україні шанували права і свободи людей. Потрібно розуміти, що це тривалий процес, і в ньому має взяти участь кожен українець. Ми вміємо вмирати за Україну, за свою волю, за права, за гідність людини. Але всім нам потрібно навчитися і жити для держави, своїми діями та життям будувати суспільство, де пошанована людська гідність, наявна справедливість, є добробут для кожного. А для того потрібно бути законослухняним, справедливим до себе і милосердним до ближнього свого.

– Як Ви ставитесь до демонтажу пам’ятників Кірову, Леніну?

– Це потрібно було зробити давно. Ці пам’ятники є нагадуванням про наше криваве тоталітарне радянське минуле. Влада могла демонтувати їх у законний спосіб, але запізнилася. Повалення пам’ятників сьогодні має певну причину. Є великий негатив, який накопичився в серцях людей протягом 20 років. Зловживання владою, зневага прав людини, її гідності були родом із того радянського минулого, що і спровокувало такі прояви несприйняття радянських символів. Якби не було цих пам’ятників, то накопичений у суспільстві негатив каналізувався би на споруди, а може, проти окремих людей. І тому тут не потрібно плакати за пам’ятниками. Це той мінімум, який, скажімо, є як розплата за злочини. Люди прив’язують до цих пам’ятників усі свої біди – радянське минуле, совковість, яка усіх нас дратує, і кожен в собі це знаходить. Я не розумію тих людей, які захищають пам’ятники, коли гинуть люди.

Владико, як вилікувати душі людей? Дуже багато агресії, ненависті.

– Сьогодні найважче тим людям, які були учасниками й свідками подій на Майдані. Церква рекомендує лікувати такі рани молитвою до Бога, яка приносить умиротворення в серце, бажання жити і чинити добрі справи. Дуже важливою є роль сім’ї. Сім’я – це найкраще середовище, в якому можна віднайти спокій. Потрібно відновити та посилити спілкування між членами родини, міцно пригорнутися один до одного і відчути, що поруч є людина, яку ти любиш, заради неї потрібно жити. Стимулом до життя є діти, заради яких кожен здатен зробити все необхідне, щоб у їхньому майбутньому не було таких страждань.

– Ви сказали під час похорону героя Майдану Віктора Чміленка, що покаятися має кожен…

– Стався конфлікт між народом і владою. А ким була обрана влада? Народом. Ми обрали цю владу. Кожен, чи через свою байдужість, чи легковажність, чи бажання матеріальних вигод, причетний до того, що найвищі керівні посади зайняли люди з такими низькими моральними якостями. Апофеозом цього стало обрання президента, який давав розпорядження вбивати людей.

Багато хто з нас сприяв встановленню цієї влади, брав участь в її утвердженні. Не останню роль відіграли й окремі церковні організації, котрі або благословляли, нагороджували та агітували за перших осіб держави, або не знаходили в собі сили та відваги вказати владарям на порушення Божих законів. Як змити цю відповідальність? Покаянням. Зміною розуму, зміною світогляду. Переосмисленням свого служіння. Якщо ми цього не зробимо – нам не бачити кращого майбутнього.

Дай, Боже, щоб у серцях людей запанували мир та спокій. І щоб кожен, гідно несучи своє служіння чи виконуючи свої обов’язки, доклався до побудови нової України, де пануватимуть християнські чесноти, закон і справедливість.

– Спасибі, Ваше преосвященство, за таку необхідну розмову.

 Оксана Якуніна, спеціально для Першої електронної газети 

Поширити:

Залишити коментар:

коментар