Інтернет, безперечно, зближує людей на відстані та суттєво економить час на пошуки будь-якої інформації. Тому й журналісти сьогодні чи не найчастіше вдаються до його послуг у пошуках можливості зв’язатися з цікавими людьми, потенційними героями майбутніх публікацій.
Деколи знаходиш навіть більше інформації, ніж очікуєш, завдяки якій можна не тільки зателефонувати, а й завітати в гості… Дивує тільки, звідки конфіденційна інформація, як-то домашня адреса, потрапляє в Інтернет. І водночас лякає думка, що там є на тебе, та хто і як цією інформацією може скористатися.
Так, нещодавно ввівши в пошуковій системі прізвище та ім’я людини, отримала бажаний результат у вигляді посилань на її сторінки в соціальних мережах і «бонус» − місце її реєстрації. Звісно, чимало інформації про себе користувачі самі ж розміщують в Інтернеті, але настільки «відкритих» до спілкування, щоб аж указували адресу проживання, зустрічати ще не доводилося. Як з’ясувалося після знайомства з сайтом, це не просто база даних, а сервіс із пошуку інформації про громадян України. Частина даних є у вільному доступі, очевидно, для того, щоб зацікавити потенційних клієнтів, а додаткові пропонують надати на платній основі. Серед пропонованих послуг – пошук людини й інформації про неї за номером телефону, за номером авто, проведення оцінки фінансового стану особи за даними Українського бюро кредитних історій, пошук інформації про власників юридичних осіб та стан їхніх підприємств і навіть аналіз співмешканців і зв’язків людини…
На черговий «лохотрон» ресурс не схожий хоча б тому, що представлена на ньому інформація про багатьох знайомих мені людей відповідає дійсності, хоча вони не надавали дозволу на її оприлюднення власникам ресурсу, як це передбачено законодавством про захист персональних даних. Оскільки зв’язатися ні за електронною формою, ні за телефонами «гарячої лінії» з працівниками сервісу не вдалося, є надія, що правоохоронні органи припинили діяльність із незаконної торгівлі персональними даними. Хоча сам сайт залишається доступним, оскільки зареєстрований в Німеччині, що значно ускладнює завдання правоохоронних органів його закрити. Тож поки що чимало інформації, якою може скористатися будь-хто і не тільки з благими намірами, залишається у вільному доступі. Зумисне не даємо координати сайту, аби не робити реклами.
Кілька прикладів, як цією інформацією користуються ті, хто мають до неї доступ. Так, напередодні нещодавніх виборів чимало жителів Кіровограда отримали смс-агітацію за одного з кандидатів на міського голову. А жителям області телефонували невідомі та, представляючись соціологами, також вели приховану агітацію за представників певної політичної сили. Причому до автора цих рядків зверталися по імені та побатькові. На запитання, звідки працівники компанії знають мій номер телефону та як мене звати, відповіли, що з загальнодоступної бази даних. Що це за база та як її знайти, сказати відмовилися.
Ще однією демонстрацією «законослухняності», зокрема, дотримання того ж закону про захист персональних даних, окремими партіями стала розсилка адресних листів від партій потенційним виборцям, а в день виборів «фейкових» смс-повідомлень чоловікам призовного віку про те, що на виборчих дільницях вони повинні підійти до представників військових комісаріатів для звірки паспортних даних. Не знаю, чи тому, що комусь вдалося налякати небажану категорію виборців перспективою отримати повістку в АТО, чи з якихось інших причин, але за даними політичного аналітика Дмитра Сінченка, 25 жовтня в Кіровограді на виборчі дільниці прийшло більше жінок, ніж чоловіків.
Ще одна потенційна загроза для ваших персональних даних – це шахраї. Останнім часом почастішали випадки, коли жителям області надходять листи від сумнівної компанії, яка нібито представляє інтереси того чи іншого банку, якому ви нібито заборгували гроші. Пропонують терміново перерахувати борг на певний рахунок, у протилежному випадку погрожують клопотати перед прокуратурою про порушення відносно вас кримінальної справи про шахрайство. Та, як стверджують інтернет-користувачі, яким надійшли подібні «листи щастя», більшість із них ніколи не брали кредитів у вказаних банках.
У таких випадках, якщо ваша совість і кредитна історія справді чисті, кіровоградський адвокат Дмитро Пушкарьов радить просто не реагувати на такі листи або ж звернутися за роз’ясненням до банківської установи. І не виключає, що у такий спосіб шахраї, а не банки намагаються змусити вас панікувати і перерахувати їм кошти. Судячи з того, що за вказаною в державному реєстрі фізичних та юридичних осіб адресою компанії, яка начебто представляє інтереси банків, немає, в чому вже неоднаразово переконалися кияни, то в цьому випадку це, швидше за все, банальне шахрайство. Але ж і той факт, що підозріла фірма працює вже не перший рік, наштовхує на невтішні висновки, що справи в шахраїв ідуть непогано.
Звідки в них, соціологів, політичних партій та інтернет-сайтів, ваші адреси, телефони й інша конфіденційна інформація? Світло на це питання проливає випадок, коли редакції один «доброзичливець» запропонував для збільшення кількості передплатників скористатися за гроші наявною в нього базою даних «Нової пошти»… Натомість ми, як законослухняні громадяни, дали його контакти працівникам Служби безпеки «Нової пошти».
Але це один із небагатьох випадків, коли недобропорядну людину вдалося спіймати за руку. Як розповіли на правах анонімності колишні працівники одного кол-центру, вони свою базу даних поповнювали, зокрема, через працівників банків і навіть державних установ, у розпорядженні яких є персональні дані громадян.
Так, на київському ринку «Петрівка» ще кілька років тому можна було придбати за 100-300 доларів базу даних ДАІ, ЖЕКів, податкової служби та інших державних органів, що свідчить про те, що закон про захист персональних даних, на жаль, нікого ні від чого не захищає. Єдине, що в такій ситуації радять юристи громадянам, які не хочуть, аби інформацію про них використали проти них же, надавати її тільки в крайніх випадках, але й це в сучасних умовах тільки спроба мінімально захистити свої персональні дані.
Софія Горінь, Нова газета