У центрі Бобринця – червоне серце. На ньому – рік заснування – 1767 і напис «Слава ЗСУ». Славу Збройним силам створюють сотні тисяч українців, серед яких і бобринчани. У тому числі – випускники ПТУ №32.
Перша електронна газета побувала в стінах цього навчального закладу у п’ятницю, коли учні вже роз’їхалися по домівках, але в коридорах ще відчувалося – кілька годин тому тут було гамірно.
262 хлопців та дівчат переважно з Бобринецької, Кетрисанівської, Компаніївської та Устинівської ОТГ вчаться у профтехучилищі №32 на кухарів, обліковців та трактористів. Кілька років тому в рамках урядового пілотного проєкту з модернізації підготовки робітників на базі ПТУ відкрили сільськогосподарський навчально-практичний центр. Тоді в училищі замість застарілої ще радянської техніки з’явилися нові трактори, жатки, комбайн, плуги, культиватори, косарки, для ПТУ купили автобус і автомобіль… Частина – українського виробництва, частина – іноземного. Крім того, на ремонт гуртожитка при училищі з обласного бюджету виділили три мільйони гривень. Попит на випускників ПТУ був завжди – фермери з руками й ногами забирають на роботу молодих трактористів затребуваними були і є професійні кухарі.
Заступниця директора з навчально-виховної роботи Тетяна Байздер каже: коли діти приходять на перший курс, обов’язково з’ясовується, що хтось із їхніх родичів тут уже навчався раніше. В кого дідусь, в кого батько, в кого брат. Зараз те саме вони кажуть і про війну: у кожного хтось – батько чи брат – на фронті.
Пані Тетяна тут із 1987 року, крім навчально-виховної роботи, викладає фізику. Тож знає кожного учня і кожного випускника, навіть якщо той закінчив училище 35 років тому.
– Знаєте, тут навчаються дітки переважно з незаможних родин, дуже часто з неповних сімей. Вони всі різні і ми зобов’язані в кожному побачити особистість. Можливо, колись наш випускник і пропустить кому чи забуде якусь теорему, але він точно вийде звідси людиною.
Я слідкую за багатьма нашими випускниками. Переписуємося в соцмережах, зідзвонюємося. Ось наприклад, Назар Палій у сторісах викладає відео – в нього зараз нічна оранка у Компаніївському районі. Ви знаєте, це теж майбутнє нашої країни, – каже пані Тетяна. Вона листає свій Фейсбук і ми дивимося відео Назара, який дочекався приморозку і тепер не рватиме агрегата на сухій землі.
«Господи прости, веду облік…»
Про те, що вже 25 колишніх учнів училища загинули за час повномасштабного вторгнення, я дізналася із Фейсбука. 26-м був Тарас Шевченко, який пішов на війну добровольцем. Кухар за спеціальністю, він і на фронті відповідав за приготування їжі для захисників. Загинув 36-річний Тарас біля Новомиколаївки на Запоріжжі.
По Тетяні Іванівні видно: ще трохи, і вона вже не стримуватиме сліз, розповідаючи про «своїх» хлопців. Жінка показує червону папочку з написом «Випускники училища, які загинули, захищаючи Незалежність України».
У 2015 році отримали звістку, що загинув наш випускник Григорій Діанов.
Хлопець був із маленького села Мирного, а поховали його у селі Чарівному, тоді ще був Бобринецький район. Григорій помер від травм, отриманих на фронті, перед тим його літаком відправили в Німеччину на лікування, але зусилля лікарів були марними.
Тепер на фасаді училища розміщена меморіальна дошка на честь Григорія – біля неї кілька разів на рік відбуваються лінійки (новітній український календар має чимало дат, з нагоди яких згадують подвиг загиблих воїнів).
До кожного загиблого випускника колектив ПТУ їздить на прощання, де б воно не було.
- У березні 2022 року загинув Мирослав Логвінов із Новомиколаївки Кетрисанівської громади. Випускник 2018 року, навчався на тракториста.
- У травні 2022 року – Сашко Воєнний із Новоградівки, одногрупник Мирослава.
У серпні 2022 року не стало п’ятьох випускників Бобринецького ПТУ №32:
- Давид Петров із Бобринця, випускник 2019 року, загинув від поранень, отриманих біля села Піски.
- 36-річний Микола Філіпенко із Бобринця, випускник 2005 року, загинув від танкового обстрілу біля села Водяного.
- Випускник 2014 року 29-річний Микола Квочка із села Володимиро-Ільїнки Кетрисанівської громади загинув під час артилерійськго обстрілу.
- 34-річний сержант Олександр Хохолко із Кетрисанівки загинув у боях під Херсоном.
- Олександр Юрченко – випускник 2015 року – загинув 29 серпня 2022 року під час наступальних дій у Херсонській області.
«Як тільки отримали звістку про когось із хлопців, відразу думаю: він був найрідніший! Ну не можу когось виділити. Є такі, хто закінчив училище вже дуже давно. Ось наприклад Віталій Романюк – у 1993 році. Але все одно – наш», – коментує Тетяна Іванівна.
Впоратися зі стресом від звісток про загиблих друзів чи родичів учням допомагає психологиня Юлія Крикун. Вона розробляє корекційні програми для тих, кому самотужки важко пережити втрату, змиритися зі щоденними новинами з фронту. Відчути причетність до спільної справи – наближення перемоги – допомагають постійні благодійні ярмарки. На заняттях з кухарської справи діти разом із викладачами готують випічку, яку продають, і на виручені кошти допомагають випускникам, що служать у ЗСУ. Майстер виробничого навчання Наталя Слободяник просить відмітити: серед загиблих випускників чимало кухарів за професією, але на фронті вони переважно порядкували на зовсім іншій кухні.
Скільки в мене фотографій з тих щасливих часів… А потім Тарас відкрив власне кафе, забрав до себе на роботу двоюрідних братів, працював, мав сім’ю…».
Наталя В’ячеславівна теж постійно на зв’язку з випускниками. Показує переписку з учнем, якого ховали в один день із Тарасом Шевченком – Сашком Мируном. «Ви ж мої красунчики», – відповідає вона йому на запитання, чи не забула вчителька свого учня.
А за кілька днів після цієї переписки пані Наталя побачила некролог і фотографію Олександра Мируна з чорною стрічкою.
- 27 листопада 2022 року під Бахмутом загинув Ігор Горобченко, випускник 2007 року.
- 28 грудня 2022 року поблизу Бахмута віддав життя за Україну 47-річний Віталій Романюк – випускник 1993 року.
- Випускник 2021 року Ростислав Піщулін загинув під час обстрілу Миколаєва. Йому було 19 років.
- Біля Кремінної у березні 2023 року загинув випускник 2000 року Сергій Бондаренко.
- 2 березня 2023 року загинув Віталій Рубцов, випускник 2016 року.
- 9 травня 2023 на Донеччині загинув 21-річний Дмитро Гусаченко, випускник 2021 року.
- Юрій Мосейчук загинув у листопаді 2022 року під час артобстрілу.
- У травні 2023 життя за Батьківщину віддав 32-річний Артем Самарін із села Мюдівки.
- 35-річний Олександр Панченко із села Чарівного загинув поблизу Бахмута внаслідок танкового обстрілу.
- Михайло Іванов із села Зеленого Компаніївського району – випускник 2018 року – загинув у червні 2023 року.
- Роман Лісовенко 1994 р.н. із села Веселівки Бобринецького району випускник 2013 року. Загинув 27липня 2023 року.
- 26 вересня під час виконання бойового завдання загинув випускник ПТУ №32 Євген Панченко.
- 7 жовтня 2023 року поблизу села Кам’янського Запорізької області загинув Артем Саутін із Компаніївки.
- Старший водій розвідувального взводу 46-річний Микола Завгородній загинув 6 жовтня 2023 року біля Макіївки Луганської області.
- Павло Колесник із села Червоновешки загинув 14 жовтня 2023 року у стрілецькому бою поблизу села Кліщіївки Бахмутського району. Був гранатометником.
- Петро Воєводкін з села Новогомельське, загинув 27 жовтня 2023 року в районі населеного пункту Синьківка, Купянського району, Харківської області під час артилерійського (мінометного) обстрілу.
- Олександр Мирун з Бобринця загинув 17 листопада 2023 року під час виконання бойового завдання на лівому березі Дніпра поблизу Херсона.
- Тарас Шевченко загинув 15 листопада 2023 року у Запорізькій області.
26 учнів – це повна навчальна група
Зараз в училищі навчається сестра загиблого Артема Саутіна Яна. На концерті до Дня Збройних сил вона прочитала свою поезію на честь брата. Цей вірш їй дозволили написати на стіні одного із корпусів. У ньому, крім любові до Батьківщини і ненависті до росії, є слова про землю, поля і лани – все те, що вчать в училищі любити не лише на словах.
Тетяна Байздер почала збір інформації про загиблих випускників відколи в училищі отримали першу звістку про смерть на війні Григорія Діанова. У файликах роздруковані фотографії, біографії, дані про початок і завершення навчання.
«26 учнів – це ж повна навчальна група!» – сумно каже пані Тетяна.
Майстри виробничого навчання та викладачі отримали завдання зібрати фотографії та спогади про випускників – у кого що лишилося. А ще Тетяна Іванівна боїться: а раптом ще хтось додасться. Тож над оформленням меморіалу в ПТУ ще думають, а поки що в коридорі існує стіна пам’яті, де розміщені портрети 26 молодих чоловіків – випускників Бобринецького ПТУ №32, які віддали своє життя за землю, поля і лани…
Інна Тільнова. Фото авторки
Читайте також: