Володимир Смірнов – екс-секретар Кропивницької міської ради, колишній член партії “Об’єднання “Самопоміч”, батько трьох дітей. З початку повномасштабного вторгнення пішов на захист держави добровольцем. Ось уже другий рік Володимир служить у 174 батальйоні тероборони.
З його дозволу Перша електронна газета публікує нотатки, які Володимир писав, коли траплялася рідкісна нагода.
Попередні уривки щоденника можна прочитати за посиланнями – Частина 1 та Частина 2.
Ніч з 25 на 26 травня 2022 була максимально важкою. Ввечері після обстрілу я пішов до Вуйка, вийти на зв’язок з командирами. Я просив, щоби нам дали ще хоча б двох людей, бо ми виснажені, вже ходимо як зомбі і вже немає впевненості, чи втримаєшся, щоби не відключитись.
Дорогою назад допомагав Шерхану споряджати улітки до його АГСу. Він каже:
“Якби хтось коригував з пташки, то я б і своїм АГСом їм там навалив, і “перекрути” є, якби я бачив куди влучаю”.
Я кажу: “Так є пташка. Тільки в мене в баулі, десь там в селі”.
І ми домовились, що як тільки дадуть підкріплення і в мене буде можливість, змотаємось в село по пташку, ну і роз*бем під@рів по повній.
Далі була ніч.
Четверта доба на позиції вчотирьох – це значить, що вдень ти постійно під обстрілами, а вночі чергуєш по дві години. Тобто, за три доби ти спав годин 12. Плюс постійне фізичне навантаження і стрес. Це все страшенно виснажує фізично й емоційно, і це накопичується.
Ніколи в житті я ще не докладав стільки зусиль, щоби просто стояти на ногах. Ноги підкошуються і ти нічого не можеш зробити. Ті дві години, коли твій сон, здається, що ти просто моргнув, а твій напарник вже стукає по твоїм берцям “вставай”. А сил немає розплющити очі.
Щоправда, раз було, як я спав на мене згори впала граната. Гупнуло прямо в груди. Приблизно за пів секунди я вискочив з-під спальника і одним стрибком опинився в поперечній щілині вже наготові до бою. А це була велика шишка з сосни! Але інстинкти працюють саме так.
26.05.22 зранку прибуло підкріплення. Це значно підняло нам настрій. Розставили по місцях, розпланували вже собі чергування з відпочинком в тиловій зоні, швиденько проінструктували новоприбулих що де і як, і в 07:30 приготувались до обстрілу. А його нема…
Щось в орків там пішло не за розкладом або працювали десь по іншому сектору.
Почали відкопуватись, перечищатись, всю цю буденну суєту. У нас був перший за ці дні гарячий обід, розвели компактне вогнище, нагріли води, запарили якусь мівіну, заварили каву, загалом – насолоджувались життям.
Після обіду я зібрав у хлопців номери телефонів їхніх дружин, зробив це списком в телефоні і висунувся на тилову позицію, щоби їхати в село з двома задачами – притягнути квадрокоптер і вийти на зв’язок із рідними, повідомити, що всі ок. Бо останній раз ми були на зв’язку 5 діб тому.
Дійшовши до тилової позиції, побачив Шерхана, який згортав АГС і збирав речі. Каже, прийшов наказ переміщуватись. Допоміг йому з погрузкою, він показав мені, де в лісі затрофеєний орківський схрон з інженеркою, мінами, підривачами і т.ін. Каже: беріть, що треба, ставте, де хочте.
Більшість з цього всього я раніше бачив тільки на плакатах, але на війні швидко вчишся, освоїмо. Якийсь час я чекав транспорт і відключився, сидячи на землі під великою сосною. Виснаженість ще поки нікуде не поділась. Постійні вибухи і постріли вже абсолютно не заважали, щоправда, і спиш вже по самурайськи – постійно контролюючи навколишню ситуацію на слух і вібрацію.
Приїхав транспорт, і я вже сів, щоби їхати, але почались обстріли і бій десь по лівому флангу від нас, треба перечекати. По радіо передали про пораненого, когось привели з уламковим і відправили на транспорті. Довелось чекати наступний.
Під кінець дня таки діставсь КСП другої роти. Там одразу мене припахали на якісь роботи: набирати воду по баклажкам, перегружати якісь речі по машинам, щось кудись носити. Стемніло, і командир сказав, що на штаб поїдемо зранку. Там є старлінк і можна буде вийти на зв’язок.
Читайте також:
- «Військове» ПДФО і підтримка ЗСУ: як громади Маловисківщини допомагають захисникам
- Місце, де сила набуває форму: в майстерні у Кропивницькому шиють одяг для жінок-захисниць