Доступ до публічної інформації — привид, який існує лише в уяві громадськості. Кіровоградщина, за винятками, залишається темним царством, де за інформацію про роботу влади доводиться змагатись у судах, а більшість того, що мало бути на поверхні, є закритим для доступу громадськості. Хоча саме прозорість діяльності влади може змусити зменшити корупційні апетити чиновників.
Острівці відкритості
Почнемо з позитиву. Складно сказати чия це заслуга – обласної влади чи голів районних адміністрацій – проте майже всі електронні системи запитів на доступ до публічної інформації на сайтах більшості районних державних адміністрацій Кіровоградщини детально розроблені. Іноді навіть з допоміжними формами, куди треба тільки вписати власне ім’я, адресу для відповіді і запитувану інформацію.
Практично все так само працює і на веб-порталі обласної держадміністрації. Окремо варто сказати про унікальний сервіс цього ж сайту за адресою. Це — відкритий реєстр наявної у влади Кіровоградщини публічної інформації. Реєстр охоплює не тільки документи адміністрації, але й її підрозділів, районних рад всієї області і навіть виконавчих комітетів міських рад.
Унікальність сервісу в тому, що там можна хоч і не отримати вільний доступ до всіх документів (частина з них явно містить законно закриту конфіденційну інформацію). Але цілком можливо дізнатись про існування того чи іншого документу і надіслати правильний і чіткий запит. А це вже половина справи.
Та на цьому екскурсія по острівках публічності Кіровоградщини, майже закінчилась. Мандруємо до архіпелагу незайнятої таємничості.
Світловодський бастіон
Найбільш затято охороняє всі свої “таємниці” сайт Світловодської міської ради, який в заголовку своєї головної сторінки називається сайтом “міста світла і води”. Справді, води там чимало, а от конкретики – замало.
Наприклад, взагалі немає електронних адрес міської ради. Відсутній окремий розділ чи сторінка, присвячена доступу до публічної інформації, немов такого права у світловодців взагалі немає.
Складається враження, що влада в цьому місті живе ще немов на початку 90-их років минулого століття. Так само на сайті немає навіть згадки про проекти рішень міської ради чи виконавчого комітету.
Про все, що вирішила влада, остання інформує світловодців тоді, коли все вже проголосовано. Інакше і бути не може, адже і регламент цієї міської ради зовсім не торкнулись зміни, які мусять бути внесені на виконання закону “Про доступ до публічної інформації”.
Книга депутатських таємниць
Якщо вірити тексту регламенту світловодського депутатського зібрання, то навіть оприлюденння рішень міської ради здійснюється за допомогою якоїсь таємничої Книги прийнятих рішень міської ради. Це не гумор — це цитата з документу! До речі, приторкнутись до цієї “священної” Книги можуть тільки депутати! І це знову не жарт.
І ще один зразок абсолютної відсталості і непрозорості діяльності світловодської влади: адреса виконавчого комітету складається з не менш магічних поєднань символів і знаків: svetlrada@svetl.kwukrtel.net. Цю таємничу адресу нам вдалось віднайти на одній з сторінок, що розповідає про діяльність світловодської влади. Можливо ми не знаємо якогось таємничого шифру, бо такої адреси, куди, як зазначається на сайті, можуть звертатися громадяни, насправді не існує — це лише «абракадабра». Вказана адреса — не існує у природі, принаймні саме так нам повідомило декілька електронних поштових сервісів.
Кіровоград: майже без таємниць
Значно краще справи у Кіровограді. Але доступ до публічності тут організовано якось дивно. Одразу і не зрозумієш, навіщо так все складно зроблено. Може для того, щоб менше писали? Пересвідчитись досить просто самому. Спробуйте знайти на сайті міської ради розділ про доступ до “публічки”. Він насправді є, але у вигляді активного бокового банеру з зображенням Верховної Ради та текстом, що відношення до Кіровограду не має ніякого.
Але сама сторінка все-таки містить чимало потрібної (а також і не зовсім потрібної) інформації про доступ до публічної інформації. Як і раніше — немає відповідної електронної форми, але є зразок запиту! Хоча знову ж він зроблений у не зовсім зручному для пересічного користувача форматі pdf, який далеко не кожен громадянин, що бажає написати запит, зможе відкрити, і тим більше роздрукувати. Але і це не головне.
Головне, що електронну адресу теж можна віднайти тільки виконавчого комітету. Міської ради в електронному просторі Кіровограда, як і Світловодська, теж чомусь не існує. Є проекти рішень ради і виконкому і вони нормально систематизовані. Хоча знову ж таки — щоб їх знайти, треба знати ці таємні шляхи до інформації.
Олександрія: майже на відмінно
Олександрійський сайт в порівнянні з іншими має досить багато корисної інформації для запитувача, хоча б окремий розділ і зразки запитів. Проте і тут чимало невідповідностей: проекти рішень влади вибираються за якимсь дивним алгоритмом і далеко не всі. Деякі продовжують знаходитись на сайті, хоча їх “дні нарождження” фіксуються минулими роками і вони, схоже, не будуть прийняті. Навіщо ця “макулатура” захаращує сайт?
І найголовніше — знову ж таки немає зворотної форми зв’язку. Хоча є одна цікава штука — кнопка “Обговорюємо”. От тільки вона не працює і просто перекидає користувача на головну сторінку сайту.
Схоже чималий тиск громадськості на міську владу у питанні виконання законодавства про публічність діяльності влади, дав певний результат, але до ідеалу ще далеко.
Взірець відкритості
Знам’янка. Хто б міг подумати, що це місто залізничників, є ледве не оазою прозорості в електронному урядуванні області. На запит, надісланий до Знам’янської міської ради, через добу я отримав повну і змістовну відповідь електронною поштою! Мене це просто вразило. Відповідь була по суті і з конкретними цифровими показниками, з посиланням на відповідні документи. Тобто була проведена аналітична робота для надання відповіді. Це неймовірно!
Зауважу, що жодна міська рада області в запиті, що формує всеукраїнський сайт “Доступ до правди” відповіді більше не надала. Причина тривіальна — електронні адреси вказані не вірно: стандартні повідомлення поштових служб були невтішними – адреси не існують.
До речі, сайт Знам’янської міської ради не є взірцем щодо технічних новацій і модерного дизайну. Однак все зроблено дуже зручно для користувача — поруч посилання на проекти рішень міської ради та виконкому і розпоряджень міського голови. Так само є всі адреси і всі необхідні документи щодо “публічки”. І найголовніше — все працює. От так несподівано Знам’янка опинилась в лідерах прозорості діяльності влади на Кіровоградщині.
Байдужість і законність
У 2013 році Центр Політичних Студій та Аналітики опублікував черговий звіт Всеукраїнського моніторингу виконання норм закону “Про доступ до публічної інформації” місцевими органами влади. Серед тих, хто потрапив до моніторингу є і міста Кіровоградщини. Опубліковані оцінки моніторингу 2011-2012 років показують ту ж тенденцію, що і нині. Найвищий бал у Знам’янки. Найзакритішою є Світловодська міська влада. Тобто динаміки немає. Є традиція — у когось розповідати і звітувати перед громадою, а у когось — все ховати під сукно.
Хоча коли нині, за нерозміщення публічної інформації, чиновники отримали відповідальність за конкретними статтями адміністративного кодексу та імовірність сплатити за недбалість чи блюзнірське небажання звітувати перед народом, чималі штрафи, можливо, ситуація покращиться?
Олександрійський “синдром”
Практика показує, що закон “Про доступ до публічної інформації” до цих пір сприймається частиною чиновників як зайвий тягар. А частина чиновників стала відверто протидіяти його реалізації. Наприклад, лідер міської громадської організації “Спілка шахтарів-інвалідів, потерпілих на виробництві та козацтва України” Сергій Горбачов отримав копію статуту Олександрійського комунального підприємства “Житлогосп” тільки після примусового виконання рішення суду на його користь через судову виконавчу службу! Уявляєте, наскільки сильною є протидія міської влади в бажанні громадськості ознайомитись з основним документом діяльності комунального підприємства, що обслуговує житловий фонд міста та є монополістом з надання цієї послуги в місті?
Здається, що може бути секретного в цьому документі? Фактично — нічого. Проте для влади мабуть, є принциповим зберегти, як говорять, статус кво. Тобто вкотре влада хоче довести, що саме вона вирішує: кому дати право знати правду, а кому — ні.
Аналогічні рішення щодо грубого порушення закону про доступ до публічної інформації в міській раді Олександрії стали вже звичним явищем, на яке влада навіть не звертає увагу, адже кількість програних справ сягає декількох десятків. Більшість з них пройшли навіть апеляційні інстанції і стосуються найпоширенішого порушення — не опублікування завчасно проектів рішень виконавчого комітету чи міської ради перед їх прийняттям.
В основному спірні рішення лежать у площині земельних відносин або стосуються бюджетних питань чи прав і свобод громадян. Проте влада вперто тримається старої тактики — краще платити штрафи, тягатись в апеляційних і навіть касаційних інстанціях, штампувати клоновані рішення, але вперто ставити громадян перед фактом.
Мабуть земля, гроші і порушення прав громадян настільки привабливі речі для власних амбіцій, що все інше не так вже й важливо? Мабуть, саме тому і є на Кіровоградщині острівці публічності і архіпелаги таємності.
Віктор Голобородько для Першої електронної газети