Табір “Для НАШИХ” – ветеранів, членів їхніх родин та волонтерів – це вже традиційний захід для ЦРВ “Коловорот” та волонтерсько-ветеранського центру “СМАйЛ”. Раніше його проводили у травні поблизу села Клинці. Цього року вирішили розбити табір на узбережжі Південного Бугу, аби активні та охочі до пригод колишні й теперішні бійці, разом з родинами, змогли випробувати нові форми відпочинку.
Про це Першій електронній газеті повідомили представники “СМАйЛу”.
Заздалегідь домовлялися про рафтинг та про скелелазіння на Проточанській скелі. У суботу прибули на місце, розбили табір неподалік від берега річки, налагодили побут, й вирушили у верхів’я для сплаву. У групі вже були ті, хто раніше сплавлявся, але були й новачки в цій справі. Треба сказати, що групі пощастило з досвідченим інструктором – теж до речі ветераном, який не лише добре пояснював правила спільної роботи під час проходження порогів, а й розповідав про історичний спадок місцевості вздовж маршруту. Виявляється, близько с. Мигія на острові було колись зимів‘я запоріжців, а пороги пов`язані з історією козацьких походів. За розмовами про минуле краю минув спокійний відрізок шляху до порогів. А далі почалась спільна, злагоджена робота.
“Коли рафт опинився на водяних бурунах, кожен зміг переконатись, що взаємна підтримка і співвідповідальність – то справді могутній потенціал. Навіть коли немає часу висловити словами вдячність команді за спільний здобуток, люди це здатні здійснити жартом або невинним закидом на адресу товариша, поділитись спостереженнями або враженням, – розповідає психолог ветерансько-волонтерського центру “СМАйЛ” Андрій Фоменко. – А вже після пройденого разом випробування, навіть нетривалої, але складної справи, група швидко зближується, зникають напруження та зайві, звичні для розвитку групи, ритуали. Група – це ресурс і середовище. Хто краще зрозуміє людину, ніж ті, то був поруч в складних ситуаціях. Коли група виборює черговий поріг, стабілізуючи рух рафту, жоден на борту не може лишитись осторонь й кожен швидко починає відчувати команду”.
Активний відпочинок з елементами екстриму чудово моделює етапи розвитку комунікації в групі. Напруження відступає під тиском зовнішніх обставин, на зміну йому приходить бажання ділитись враженнями та здібність краще відчувати емоційний контекст спілкування, наприклад, іронію, сарказм, пустощі або висловлювання турботи.
Після приготованого спільно обіду група отримала можливість спробувати себе на більш маневреному плавзасобі – на туристичній байдарці. Тут вже почався розвиток співпраці у парі. Спочатку наставництво було за знавцями справи, потім і новачки взялись за весла.
“Чоловіки навчали дружин, а дружини – мали можливість помітити в чоловіках те, чого раніше ще не бачили. Емоції вирували надзвичайні”, – каже Андрій Фоменко.
Спроби потрапити на пороги при зустрічній течії неодмінно закінчувались довільним і швидким відкатом до стартової позиції та майже безконтрольним скользінням байдарки на хвилях. Але це не спиняло учасників проштовхуватись між спритними каякерами та громіздкими рафтами, аби знову потрапити в бурхливий потік. Звичайно, що після такого насиченого дня балачок було на цілий вечір, під чайок та багаття.
Вранці вирушили до скелі, де групу очікував інструктор зі скелелазіння, який дав необхідні для підйому настанови.
Це випробування група подолала достойно. Звичайно, було помітно хвилювання кожного, тут ніхто не скупився на слова підтримки, коли товариш надягав та перевіряв систему. Скелі – чудовий тренажер для сили духу. Якщо поєднати враження учасників групи, підйом по скельним виступам – це вивільняє масу почуттів, зокрема гостроти життя й водночас радість звершення.
Потім приймали в гості друзів-волонтерів. Разом готували обід, купались в річці, катались на байдарці. А увечері на Протичанській скелі групою споглядали захід сонця і ділились думками про життя, про власні мрії та можливості їх досягнення, про те, що зазвичай об`єднує людей в моменти повільного плину життя.
Нагадаємо, кожен ветеран, який знаходить в собі потребу в подібних заходах, може зв’язатись з організаторами наступних пси-турів та приєднатись до них:
Психолог ветерансько-волонтерського центру “СМАйЛ” Фоменко Андрій (0500553327)
Пси-тури “Коловороту” є безкоштовними для ветеранів та їхніх родин, адже щоразу організатори знаходять підтримку серед партнерів. Ініціативу підтримують друзі організації, адже чують, які відгуки привозять із мандрівок учасники.
Нагадаємо, минулого літа пси-тур відправився в Карпати під вітрилами центру соціальної адаптації #СМАйЛ. Тоді табір кропивницької групи на дві доби розмістився у полонині гори Хом’як на висоті 1300 метрів. Тринадцять військових та членів їхніх родин у супроводі двох психологів, лікаря та активістів вирушили у гори у пошуках позитивного стресу.
Вперше цього року організатори вирішили спробувати підкорити зимові гори, адже раніше ходили переважно влітку та восени. Учасникам пси-туру підкорилася вершина висотою 1470 метрів, на Петрос до 2020 метрів піднімати не ризикнули. Проте свою головну місію виконали – навчилися довіряти собі та тим, хто поряд.
Читайте також: “Табір для наших” на три дні оселився під Кропивницьким (ФОТОРЕПОРТАЖ)
