Сьогодні, 19 лютого, у розташуванні 3-го полку СпП відбулося урочисте відкриття меморіалу пам’яті полеглих спецназівців.
Для того, щоб вшанувати загиблих побратимів, військові і волонтери облаштували одну зі стінних ніш під своєрідний пантеон спомину. Тут, поряд з образом Пресвятої Богородиці, заступниці українського війська, розміщено фотографії бійців 1-го батальйону 3-го полку спецпризначення, які віддали життя на так званій гібридній війні з російськими окупантами.
Про кожного з цих хлопців розповів їхній бойовий побратим і друг з третього полку:
«З цими хлопцями я прослужив не один рік, і не три, і не п’ять, а набагато більше… Шершень Андрій, старшина, снайпер від Бога. Не один десяток снайперів він підготував у нашому полку. АТО показала цей рівень підготовки і хто такі наші спецназівці.
Волохов Олексій і Кондаков Олександр – мої хороші друзі. Я був командиром Кондакова. Ці хлопці згоріли у вертольоті. Це був один з небагатьох екіпажів, які вилітали на завдання і не задумувалися, куди вони летять і чи повернуться живими. Для них не було завдань, яких вони не могли виконати. Вони були героями на землі, були героями і в небі.
Федитник Віталій і Бутусов Юрій – командир групи і командир відділення. Наші хороші товариші, які на жаль загинули при евакуації поранених людей та важливих осіб з Дебальцевського котла. Моя група їздила їх шукати, визволяти. Мої хлопці також потрапили в засідку, але мужньо вийшли з неї живими. А цим хлопцям хотілося дуже вклонитися, бо вони тоді своїми життями дали нам зрозуміти, що той вузький перешийок, яким ми здійснювали постачання в Дебальцево і вихід з Дебальцево, уже перекритий.
Тут є фото 13-ти наших загиблих воїнів. Двоє безвісти зниклі… А семеро загинули під час виконання однієї бойової задачі – це Бузуляк Анатолій, Андрієнко Кирило, Лисенко Сергій, Шимчик Ярослав, Глобенко Олексій, Карпа Тарас і Шершень Андрій. Загинули вони під час зіткнення, коли поверталися з виконання бойового завдання. Потрапили у добре сплановану засідку. Місцеві жителі навели (я навіть не беруся сказати скільки!) бойовиків на них. Але хлопці надто дорого віддали своє життя. Не одна мама сепаратиста і російського військовослужбовця, які тут у нас негласно «виконують бойові завдання», пожалкує про те, що її діти приїхали сюди встановлювати «русскій мір».
Волкотруб Віталій – з ним я прийшов служити в цей батальйон. Нас було четверо. Він загинув і Іловайському котлі. Вони вже вийшли звідти і зайняли хороше місце. Вони майже зберегли своє життя, вийшовши з того пекла. Але є така приказка «куля – дура». Прилетіла звідки – не відомо. Влучила в голову. Все. Всім цим хлопцям хотілося б подякувати і пообіцяти, що пам’ять про них житиме в нас вічно. І ми зараз багато в чому наслідуємо їхні вчинки. І дякуючи цим вчинкам, їхній службі ми стаємо все сильнішими. І я впевнений, що перемога буде за нами», – розповів спецназівець.
Вшанувавши хвилиною мовчання всіх полеглих героїв, спецназівці і родичі їхніх загиблих побратимів взяли участь у пам’ятній літургії, яку провів Єпископ Кіровоградський та Голованівський Марк. Він освятив меморіал пам’яті і помолився за душі воїнів-спецназівців, які віддали життя у війні за суверенітет і незалежність України.
Єпископ Марк закликав воїнів покладатися не лише на свої професійні вміння і навички, а й не забувати про силу молитви, яка може і підтримати, і розрадити, і заспокоїти у важку хвилину. Він попросив усіх присутніх не забувати молитися і за душу полеглих героїв, і за життя й здоров’я живих захисників України, які неодмінно здобудуть перемогу і захистять рідну землю від ворогів.
