Кіровоградських фанів групи «Скрябін» об’єднує фан-клуб «Шампанські очі» на чолі з журналістом і громадським діячем Ольгою Ткаченко.
Про свою діяльність Ольга Ткаченко розповіла виданню Starlife.
Ольга, для початку розкажіть, будь ласка, як Ви прийшли в журналістику?
Я навчаюся на факультеті філології та журналістики. Дуже швидко зрозуміла, що від теорії негайно треба переходити до практики. Тож, на другому курсі, і почалася моя активна діяльність. Як відомо, журналістика – це те, чим легко заражаєшся і від чого не лікуєшся.
Які теми Ви висвітлюєте?
Я працюю у Першій електронній газеті. Це сайт, тому доводиться писати, як то кажуть, про все. Але моя «топова тема» – медицина. Люблю, коли написане приносить користь, а не залишається сухим текстом. Все почалося зі статті про дівчинку, якій був необхідний препарат «альбумін». Його ціна в аптеках зашкалювала, а препарату потрібно було багато. Як з’ясувалося, у нас на станції переливання крові його робили і давали пацієнтам безкоштовно. Поки у них не забрали ліцензію. Незабаром з’явилася рубрика «Врятуй життя». У ній йдеться про людей, які потребують допомоги.
Читайте також: Економія на людському житті або Як колишня влада в монополію гралась
Як читачі Вашого видання реагують на ці статті, адже, як відомо, зараз далеко не кожен їм вірить?
Так. Відгуки бувають різні, однак наша совість чиста. Перед тим, як публікувати матеріал, ми ретельно перевіряємо інформацію, обов’язково зв’язуємося з родичами героя статті і з його лікарем. Крім цього однією публікацією про ту чи іншу людину ми не обмежуємося. Намагаємося постійно тримати читачів у курсі подальших подій. Розповідаємо про те, як проходить курс лікування і про його результати. До речі, в нашій практиці бували випадки, коли хворі, яким ми допомагали, одужували.
Читайте також: Перша електронна відкриває рубрику «Врятуй життя»
Крім статей на тему медицини Ви пишете про «зірок» українського шоу-бізнесу. З ким із них Вам було найбільш комфортно спілкуватися?
Матеріали про «зірок» українського шоу-бізнесу – це швидше хобі, ніж частина роботи, оскільки я пишу виключно про тих виконавців, які мені подобаються. Доводилося мати справу з Вадимом Краснооким (група «Mad Heads XL»), Сашком Положинським (гурт «Тартак»), Тарасом Тополею (група “Антитіла”) та іншими. З усіма було дуже комфортно спілкуватися. Мимоволі починаєш думати, що «зіркова хвороба», про яку так багато говорять, – не більше, ніж міф. Особливо кумедним вийшло знайомство з Тарасом Тополею. Я хотіла, щоб він підписав плакат для мого друга, у якого тоді був день народження. Коли перед концертом я подзвонила організаторам, щоб дізнатися чи можливо це, мене прийняли за чергову фанатку і запитали: «Дівчина, а Ви знаєте, що Тарас одружений?». Я відповіла: «Звичайно знаю. Я журналіст”.
Зараз Ви очолюєте кіровоградський фан-клуб групи «Скрябін». Чому вирішили взятися за це?
Групу «Скрябін» слухаю скільки себе пам’ятаю. Як би зараз банально це не звучало, проте пісні Кузьми мене виховували. Його загибель я сприйняла, як особисту трагедію. Перший вечір пам’яті на 10-й день після аварії провела, можна сказати, у стані афекту. Другий організований мною захід пам’яті Кузьми пройшло 17 серпня, у день його народження. Воно далося мені значно легше. На цих двох вечорах я зупинятися не збираюся. Переконана, про таку людину, як Кузьма, необхідно пам’ятати завжди.
Чому фан-клуб називається «Шампанські очі»?
«Шампанські очі» – одна з моїх улюблених пісень гурту «Скрябін». До мого життя вона не має ніякого відношення, але, незважаючи на це, викликає у мене багато емоцій. До речі, на одному з вечорів саме під час цієї пісні я не витримала і розплакалася, хоча обіцяла собі, що повинна триматися. Пісню виконувала моя подруга Альона Олійник. «Шампанські очі» сама по собі мені дуже близька. Напевно, тому і вирішила назвати так фан-клуб. Безмірно вдячна чолі всеукраїнського фан-клубу Ірині Ткач за те, що затвердила цю назву.
Існує думка, що вечори пам’яті Кузьми – спекуляція і бажання прославитися на чужому горі. Що Ви на це скажете?
Інших судити не стану. Скажу лише за себе. Всі вечори пам’яті, які я організовую, безкоштовні, тож ні про які спекуляції не може бути й мови. «Прославитися на чужому горі» у мене теж не вийде, оскільки я не вказую на афішах свого прізвища.
Хто-небудь з учасників організованих Вами вечорів пам’яті Кузьми розвиває власну творчість?
Так. На організованих мною вечорах постійно виступає кіровоградська група «Приходьте завтра». Вони активно розвивають власну творчість. Також відзначу вокалісток з янгольськими голосами Машу Моренко і Крістіну Кисельову. Бажаю їм подальшого просування.
Ви були знайомі з Кузьмою?
Ні. На жаль, навіть не довелося побувати на його концерті. Один раз збиралася піти з подругою, але нас неправильно проінформували, і ми прочекали не в тому місці. Було страшенно прикро.
Зараз Ви пишете книгу про життя і творчість Кузьми. Розкажіть про це.
Життя і творчість Кузьми – це моя бакалаврська робота. Вона буде називатися «Дякую за щирість», друга назва – «Він поруч. Він посміхається». У цій роботі я зібрала виписки з інтерв’ю Кузьми, а також спогади шанувальників і розповіді про те, на що їх надихає те чи інше його творіння. Користуючись нагодою хочу подякувати свого наукового керівника Ірину Ткаченко і маму Кузьми Ольгу Михайлівну за те, що підтримали і схвалили мою ідею. Ще я безмірно вдячна Сергію Качечці за допомогу у збиранні інформації. Я запишу його в співавтори.
У Вас є хобі, про які ми ще не знаємо?
Так. Це фотографія і арт-фотосесії. Люблю випробувати нові образи. А арт-фотосесії це те, що дає цю можливість. Особливо приємно співпрацювати з кіровоградським модельним агентством «Mix Models». У них завжди цікаві проекти. Також я є одним з координаторів «Асоціації молодих донорів України» в Кіровоградській області. Правда, це не хобі, а бажання допомагати людям.
Які книги і фільми Вам подобаються?
Дуже подобаються книги Ірени Карпи. Мені імпонує те, що вона без зайвих «соплів» пише про нашу реальність. Однак реалізм у мене чергується з романтикою. Із задоволенням читаю «Теплі історії до кави». До речі, в книгах цієї серії опубліковано кілька моїх оповідань.
Якими людьми Ви себе оточуєте?
Як відомо, дружба вимагає значного прояви уваги. Я ж далеко не завжди можу собі це дозволити, тож в моєму оточенні залишаються ті, хто здатний витримати мій шалений ритм і з розумінням ставиться до моєї активної діяльності.
Альона Че для Starlife