240 років тому на землях сучасної Кіровоградщини поселилися добрі і працьовиті люди – болгари, які стали для місцевих українців вірними друзями і справжніми побратимами.
Переселення болгар на Україну було вимушеним явищем XVIII ст. Тоді миролюбні і свободолюбові болгари шукали собі нового пристанища у зв’язку з посиленням турецького гніту на їхній рідній землі. Так, у 1774 році доля привела до села Вільшанка, що на річці Синюха, 400 болгарських сімей, вихідців із Сілістрії, Алфатар, Рушука і Добруджі.
Оселившись там, болгари одразу ж взялися за розбудову краю: заснували села Добре, Станкувате, Мала Вільшанка, Мала Мазниця, Лозувате, Вербова Балка (Чорний Ташлик), Оброчне, Доброіванівка, Кацика. Згодом частина болгар з цих сіл розселилася також на території сучасного Добровеличківського району.
Вони збагатили місцеву культуру своєю традиційною кухнею, доповнили власними народними ремеслами, демонструючи в будь-якій галузі господарства і в побуті працелюбство й високу майстерність.
Живучи пліч-о-пліч з українцями, болгари щемно зберігали рідну мову, звичаї своєї Батьківщини, народні обряди й традиції. А до кінця 40-х років XX ст. у Вільшанці навіть існувала болгарська семирічна школа, яку відвідували всі без виключення дітки.
Коли Україну спіткало лихо Вітчизняної Війни, нащадки болгарських поселенців свідомо пішли на фронт, де героїчно захищали життя своїх родин і побратимів-українців. Понад 300 з них нагороджені орденами і медалями, а 149 героїв загинули в боях з фашистами. Свободолюбиві болгари відкрито саботували розпорядження німецької влади, вливалися в партизанські загони, піклувалися про полонених червоноармійців, які знаходилися в таборі с. Добрянка.
І яка б біда не спіткала Україну (війна козаків проти турків, боротьба з царизмом, Вітчизняна Війна, війна в Афганістані, Чорнобильська катастрофа, боротьба за незалежність, «неоголошена війна» на Сході), вільшанські болгари завжди підтримували український народ, який за стільки років без сумніву став їм рідний.
Цього року болгари Вільшанського району відзначатимуть 240-ву річницю переселення їхніх пращурів на українські землі. За ці роки болгарська община не тільки збільшилась і зміцніла, а й зберегла свою національну ідентичність і свідомість, культуру й історичну пам’ять. До ювілею болгари вирішили спорудити у Вільшанці пам’ятну стелу, яка нагадуватиме майбутнім поколінням про те, звідки прийшли їхні пращури.
ГО «Партнер» і громадське товариство болгар «Алфатар» вирішили будувати пам’ятний Знак своїми силами, заручившись підтримкою односельців, місцевих будівельників та представників бізнесу.
«Ми розказали про свою ідею Станіславу Березкіну і він без розмов погодився нам допомогти. Завдяки його підтримці у Вільшанці на перехресті вулиць Радянської і Вербової незабаром постане історична стела!», – розповів голова товариства болгар Вільшанського району Анатолій Нестеров.
Наразі спільними зусиллями громада Вільшанщини і народний депутат взялися за зведення пам’ятної стели болгарам: підготували будівельний майданчик і залили бетонну основу. А приблизно за місяць на цьому місті (на перехресті вулиць Радянської і Вербової) постане майже шестиметрова стела, яка уособлюватиме значущу історичну подію – переселення болгарського народу на землі Кіровоградщини.
«Ми повинні підтримувати і поважати всі національні меншини, як в Україні в цілому, так і на Кіровоградщині зокрема. Потрібно допомагати болгарам і полякам, росіянам і білорусам, вірменам і грузинам, кримським татарам і гагаузам та всім іншим народам, які живуть пліч-о-пліч з українцями і разом захищають незалежність країни на Сході, розвивати їхню самобутню культуру, зберігатинаціональну ідентичністьй історичну пам’ять. Бо саме тоді ми зможемо жити всі разом в дружбі і злагоді, в мирі і спокої», – зазначив народний депутат Станіслав Березкін.
Марія Нагай, Перша електронна газета